Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11362/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/11362/21 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ТЕП до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зареєструвати податкову накладну, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області № 3301323/42180404 від 29.10.2021 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «БІЗНЕС-ТЕП» №7 від 16.08.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 4270,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами здійснення господарських операцій, позивачем сформовано та направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну. Проте, за результатами обробки, згідно отриманих квитанцій реєстрацію податкової накладної зупинено, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК. На виконання цієї пропозиції, позивач надав пояснення щодо зупиненої податкової накладної, однак відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважаючи, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних винесено протиправно, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у Миколаївській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову, в тому числі щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не досліджено питання реальності господарських операцій, що відображені в податкових накладних, поданих на реєстрацію. Не дослідив питання добросовісності позивача, відповідності формальних документів об`єктивним обставинам вчинення господарських операцій та їх реальний характер, що призвело до винесення необ`єктивного та необгрунтованого рішення. Оскаржене рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації ПН ґрунтується не на факті зупинення реєстрації ПН, а на тому, що позивачем не було надано податковому органу на його пропозицію доказів здійснення господарських операцій, зазначених у поданих на реєстрацію ПН, а саме зберігання (гаражування) транспортних засобів. На момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації ПН, позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в реєстрації ПН. Позивач не надав обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів з боку відповідачів, що свідчить про недоведеність позовних вимог. Апелянт вказує, що, як вбачається з наданих до суду позивачем документів, ним виписана податкова накладна за результатами здійснення господарської операції по продажу ним транспортного засобу. Позивач, виступаючи продавцем за договором купівлі-продажу транспортного засобу, не набував у законному порядку права власності на цей автотранспортний засіб, який в наступному був ним проданий іншій юридичній особі. Апелянт вказує, що позивач не здійснював державну реєстрацію транспортного засобу на своє ім`я, а для підтвердження свого права володіння транспортним засобом з метою його продажу, надав до суду виписку з оборотно-сальдової відомості. Оскільки позивач не реєстрував своє право власності на ввезені ним автотранспортні засоби, внаслідок чого Позивач не міг виступати Продавцем по договору купівлі- продажу транспортних засобів третій особі, за такою господарською операцією Позивач не мав право на виписку та реєстрацію податкових накладних. Заявлена вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу є неспіврозмірною відносно складності справи та документально необґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що загальне посилання в квитанції на норми Податкового кодексу України взагалі не описують та не вказують на будь-які документи, які необхідно надати контролюючому органу для прийняття позитивного рішення. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції позивача на предмет її реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Позивачем було надано комісії достатній пакет документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції. Проте, Комісією вочевидь умисно з невідомих причин, проігноровано надані документи без надання їм достатнього аналізу. В квитанції про зупинення податкової накладної, в супереч вимогам чинного законодавства, відсутні будь-які посилання на наявну податку інформацію, яка потребувала пояснення чи спростування, а лише посилання на той факт, що платник відповідає критеріям ризиковості платника податків, а також в порушення п. 11 Порядку № 1156 не надано розрахованих показників за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Таким чином, пропозиція надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної нівелюється відсутністю конкретизації податкової інформації та розрахункових показників, що є порушенням законного права ТОВ «БІЗНЕС-ТЕП» на захист своїх інтересів. Представник позивача вказує, що правова природа реєстрації транспортного засобу жодним чином не пов`язана з правом власності на нього. У разі здійснення імпорту транспортного засобу на територію України, суб`єктом господарювання, діяльність яких пов`язана з реалізацією транспортних засобів (торгуючою організацією), з метою подальшого продажу, право власності на такий транспортний засіб виникає у такого суб`єкта господарювання з моменту фактичної передачі товару від нерезидента. Після проходження митних формальностей стосовно такого транспортного засобу (розмитнення), такий суб`єкт господарювання має право здійснити його продаж третім особам(як фізичним так і юридичним) без так званої «постановки на облік» (першої реєстрації в підрозділах Державтоінспекції) і це відповідає чинному законодавству України. Питання зупинення реєстрації податкової накладної і прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної нерозривні, а недотримання контролюючим органом чинного законодавства при формуванні квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не може призводити до правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. З огляду на зазначене, представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі. Відзивів на апеляційну скаргу відповідачами до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-ТЕП» зареєстровано юридичною особою 04.06.2018. Основним видом діяльності ТОВ «БІЗНЕС-ТЕП» є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами. 29.12.2020 року між компанією "Gaugtout s.r.o."(продавець) та ТОВ "Бізнес -Теп" (покупець) укладено контракт, відповідно до якого продавець зобов`язуються поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі та сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, нові та бувші у використанні мотоцикли та квадроцикли. Відповідно до інвойсу від 01.04.2021 року позивачем отримано від компанії "Gaugtout s.r.o." транспортний засіб: Vehicles Volvo FH480 на загальну суму 3700 євро. 16.08.2021 року між позивачем (Продавець) та ПП "Гуць" (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу, згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар (бувший у використанні сідельний тягач, марки Volvo, модель FH480, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2008 року виготовлення), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах Даного договору. Відповідно до п.2.1 укладеного договору, сторони домовились, що продаж транспортного засобу за домовленістю сторін вчиняється за 148 400 грн, в т.ч. ПДВ 24 733,33 грн, які попередньо отримає продавець від покупця, оскільки сторони встановили, що умови договору щодо сплати ціни договору застосовуються до передачі транспортного засобу по акту приймання передачі. Відповідно до п.2.2. договору, платежі за транспортний засіб здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок продавця. На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України позивачем до податкового органу подано податкову накладну: № 7 від 16.08.2021 на суму операції 148 400 грн в т.ч. ПДВ 24733,33 грн в адресу ПП "Гуць". 19.08.2021 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена реєстрація податкової накладної № 7 від 16.08.2021 з підстав відповідності п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем направлено повідомлення щодо надання пояснень про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрація якої зупинена, а також подані копії наступних документів: контракту від 29.12.2020 року № 21/20-СА/BZ, укладеного між компанією "CAUGTOUP" та ТОВ "Бізнес - Теп" на придбання останнім автомобілей, інвойсу від 01.04.2021 року, митної декларації, договору № 603/21 від 16.08.2021 року, видаткової накладної № 1219 від 16.08.2021 року, акт прийому -передачі від 16.08.2021 року № 603/21, платіжне доручення від 16.08.2021року № 2650 на суму 148 400 грн, оборотно-сальдову відомість по 361 рахунку. Рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.10.2021 року №3301323/42180404 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 16.08.2021, мотивуючи це тим, що позивачем до податкового органу не надано копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особливих рахунків. В додатковій інформації зазначено: «платником не надано копії документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів». Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 3301323/42180404 від 29.10.2021 року прийняте з порушенням чинного законодавства та без наявності підстав, визначених чинним податковим законодавством України, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. За таких підстав, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 16.08.2021 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Відповідно до п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246). 01 лютого 2020 року набув чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165. Пунктом 5 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Згідно з п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4). У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4). Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном. Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення. За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4). Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку. Відповідно до п. 7, 8, 9 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет. Платник податку отримує розраховані показники позитивної податкової історії через електронний кабінет. Згідно з п. 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Відповідно до п. 25, 26, 27 Порядку № 1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном. Комісія контролюючого органу в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, Податкового кодексу України та законів, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також цим Порядком. Згідно п. 44 Порядку № 1165 комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні). Так, у додатку № 1 до Порядку № 1165 визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. У додатку № 3 до Порядку № 1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій

1. Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

2. Відсутність (анулювання, зупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право платника податку на виробництво, експорт, імпорт і оптову торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 і 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, зазначених платником податку в податковій накладній/розрахунку коригування, поданих для реєстрації в Реєстрі на дату їх складення.

3. Відсутність на дату складення податкової накладної/розрахунку коригування відомостей (актуального запису) в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального щодо суб`єкта господарювання, який подав для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, у яких зазначено товар (пальне) за кодами згідно з УКТЗЕД відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

4. Складення розрахунку коригування постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, якщо передбачається зміна номенклатури товару/послуги (для товарів за кодами згідно з УКТЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для послуг за кодами відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів), за умови відсутності такого/такої товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування, поданому для реєстрації в Реєстрі, у таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (надається).

5. Перевищення суми компенсації вартості товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, поданому отримувачем такого товару/послуги для реєстрації в Реєстрі, величини залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України з 1 січня 2017 р., зазначеного постачальником у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування, складених на отримувача такого/такої товару/послуги, та обсягу постачання з 1 січня 2017 р., зазначеного отримувачем у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування на постачання такого/такої товару/послуги.

6. Складення розрахунку коригування на зменшення податкових зобов`язань до податкової накладної, складеної та зареєстрованої постачальником товарів/послуг на неплатника податку на додану вартість, та подання для реєстрації в Реєстрі у строк, що перевищує 14 календарних днів з дня складення податкової накладної, зареєстрованої в Реєстрі без порушення граничних строків реєстрації, встановлених Кодексом. Відповідно до п. 2, 3, 4, 5, 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності ( УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Відповідно до п. 9, 10, 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Згідно додатку до Порядку № 520 в рішенні про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних обов`язково підкреслюються документи, які не надано. Пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Як вбачається зі змісту квитанції про зупинення реєстрації, складеної позивачем податкової накладної, податковий орган вказав, що реєстрація податкової накладної зупинена у зв`язку з її відповідністю пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Посилання у квитанції на п. 8 Критеріїв ризиковості платника ПДВ, тобто наявності податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, не розкриває зміст та не конкретизує підстав зупинення реєстрації податкових накладних, а також не відображає переліку документів необхідних податковому органу для реєстрації податкових накладних. Колегія суддів зазначає, що у квитанції не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватись пояснення такого платника податків для того аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до такої, що визначені пунктом 11 Порядку №1165. Формальне зазначення у квитанції пропозиції «надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є лише дублюванням норми підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165. Таким чином, таке рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії та породжує неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, якому відповідає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП. Факт зупинення реєстрації податкової накладної у ЄРПН не спростовує здійснення платником податків господарських операцій та наявності дати виникнення події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна. Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України. Будь-яких доказів на підтвердження того, що ТОВ «БІЗНЕС-ТЕП відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідачами, суб`єктами владних повноваження, суду не надано. З наданих до суду первинних документів та тих документів, які надавалися до податкового органу можливо встановити зміст і обсяг господарської операції, по якій позивач подав для реєстрації податкову накладну, будь-яких розбіжностей та невідповідностей ці документи не містять. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18. Норми Порядку №520 визначають строк для надання пояснень та копій документів (365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в ПН/РК) і строк для прийняття рішення Комісією (5 днів з дня отримання документів). Порядок №520 не регламентує питання дій контролюючого органу при отриманні документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної, але при наявності у платника надати ці документи до спливу 365 днів. Тобто, зміст переліку документів, встановлений п.5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як п. 185.1 ст. 185, так і п.187.1 ст.187 ПКУ. При таких обставинах, контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в п.5 Порядку №520 наведений приблизний та не вичерпний (може включати) перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до п.5 цього Порядку не може бути застосована. В той же час, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, колегія суддів дійшла висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (адміністративне провадження №К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19). Як свідчить зміст рішення № 3301323/42180404 від 29.10.2021 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної, підставою для його прийняття слугувало те, що платником податку до контролюючого органу не надано копій документів, а саме: первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи); у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити). У розділі "Додаткова інформація" зазначено, що платником не надано копії документів щодо зберігання (гаражування) транспортних засобів (а.с. 12-13). Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. На думку колегії суддів, оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії. Також колегія суддів зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, за умови що інші документи підтверджують проведення господарської операції. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі (№ 140/2160/18. Позивачем надано досить повний пакет документів щодо купівлі транспортних засобів та їх подальший продаж ПП "Буць": копї контракту від 29.12.2020 року № 21/20-СА/BZ, укладеного між компанією "CAUGTOUP" та ТОВ "Бізнес - Теп" на придбання останнім автомобілей, інвойсу від 01.04.2021 року, митної декларації, договору № 603/21 від 16.08.2021 року, видаткової накладної № 1219 від 16.08.2021 року, акт прийому -передачі від 16.08.2021 року № 603/21, платіжне доручення від 16.08.2021року № 2650 на суму 148 400 грн, оборотно-сальдову відомість по 361 рахунку на підтвердження факту реалізації товару. Таким чином, всі первинні документи, які підтверджують господарські операції, за якими складено спірні податкові накладні позивач надавав контролюючому органу, про що свідчать матеріали справи. Отже, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операцій між позивачем та його контрагентом, а також враховуючи те, що такі документи були надані контролюючому органу, у відповідача не було достатніх підстав для відмови у проведенні реєстрації податкової накладної позивача. Колегія суддів зазначає, що відповідачами не наведено жодних обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції позивача цілям та завданням його та його контрагента статутної діяльності, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю учасників зазначених операцій, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії учасників операцій були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та такого, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації спірної податкової накладної підтверджують зазначені у ній дані та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації податкової накладних/розрахунку коригування є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом відновлення порушеного права платника податку є зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим такими, що підлягають задоволенню. Що стосується доводів апелянта про те, що позивач не набув у законному порядку права власності на транспортні засоби, які виступали предметом господарської операції по спірним податковим накладним, колегія суддів зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «БІЗНЕС-ТЕП» є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами. Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 11 листопада 2009 р. затверджено Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери далі-Порядок № 1200). Відповідно до п.1 Порядку № 1200 цей Порядок визначає механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку. Згідно з абз.2 п. 8 Порядку № 1200 суб`єкти господарювання здійснюють продаж транспортних засобів, зокрема укладення договорів купівлі-продажу транспортних засобів, які невідкладно вносяться до електронного реєстру, за місцезнаходженням торговельних приміщень. Відповідно до п.9 Порядку № 1200 транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які ввозяться на митну територію України для продажу, підлягають митному оформленню в порядку, встановленому законодавством. Згідно з п. 34 Порядку №1200 у разі продажу транспортного засобу, що ввезений з-за кордону, суб`єкт господарювання видає споживачеві копію митної декларації. Якщо митне оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснювалося за електронною митною декларацією, суб`єкт господарювання вносить відомості про електронну митну декларацію до акта огляду реалізованого транспортного засобу. Тобто, без здійснення первинної реєстрації відповідного транспортного засобу в сервісному центрі МВС та без його віднесення до основних засобів, згідно правил бухгалтерського обліку. З вищезазначеного можна зробити висновок, що суб`єкт господарювання, який є торгуючою організацією у випадку, коли транспортний засіб ввезений з метою продажу, не здійснює першу реєстрацію такого транспортного засобу на себе в підрозділах Державтоінспекції, а такий обов`язок переходить до особи (фізичної чи юридичної), яка його придбала. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі- Порядок № 1388). Відповідно до п.8 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух"). Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядкує, зокрема, митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в уповноважених органах МВС, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою уповноваженого органу МВС про зняття транспортного засобу з обліку. Таким чином, законодавець розмежував транспортні засоби, що імпортовані та такі, що були в експлуатації на території України. При чому, для обох варіантів визначив різні підтверджуючі документи стосовно правомірності їх придбання: для свіжоімпортованих це, зокрема, вантажна митна декларація, для тих, що перебували в експлуатації і зняті з обліку це додатково свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Відповідно до п. 28 Порядку № 1388 ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, ввезені в Україну з метою їх подальшого відчуження суб`єктами господарювання, діяльність яких пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, придбані юридичними чи фізичними особами, реєструються на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, передбачених пунктом 8 цього Порядку, та наданих цими суб`єктами господарювання відомостей про номери оформлених митних декларацій. Відомості про оформлення митної декларації перевіряються шляхом надсилання запиту в електронному вигляді до єдиної інформаційної системи митних органів за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем. У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, за електронною митною декларацією з накладеним кваліфікованим електронним підписом відповідальної посадової особи митного органу державна реєстрація таких транспортних засобів і складових частин здійснюється на підставі зазначеної митної декларації, отриманої органами МВС від митних органів за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та розміщеної в автоматизованій інформаційній системі "Митний документ". Отже, слід зауважити, що суб`єкт господарювання, який є торгуючою організацією вправі реалізовувати товар як і після його реєстрації за підприємством в сервісному центрі (тобто віднесення товару до основних засобів) так і без відповідної реєстрації на підставі митної декларації, договору купівлі-продажу та акту огляду транспортного засобу. Також, слід звернути увагу на той факт, що правова природа реєстрації транспортного засобу жодним чином не пов`язана з правом власності на нього. Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, у разі здійснення імпорту транспортного засобу на територію України, суб`єктом господарювання, діяльність яких пов`язана з реалізацією транспортних засобів (торгуючою організацією), з метою подальшого продажу, право власності на такий транспортний засіб виникає у такого суб`єкта господарювання з моменту фактичної передачі товару від нерезидента. Після проходження митних формальностей стосовно такого транспортного засобу (розмитнення), такий суб`єкт господарювання має право здійснити його продаж третім особам (як фізичним так і юридичним) без першої реєстрації в підрозділах Державтоінспекції і це відповідає чинному законодавству України. Що стосується доводів апелянта про те, що заявлена вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу є неспіврозмірною складності справи та документально необгрунтованою, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). Як вбачається з матеріалів справи, при поданні адміністративного позову, ТОВ БІЗНЕС-ТЕП був сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 відповідно до платіжного доручення № 1026 від 10 листопада 2021 р. (а.с. 1). На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач до адміністративного позову додав такі документи: копію договору про надання правової допомоги №13-04/21 від 01.04.2021; акт виконаних робіт від 03.11.2021 р. (а.с. 33-34, 35). Заявлені до стягнення 2000,00 грн. витрат на правову допомогу складаються з такого: правова (правнича) консультація клієнта, роз`яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції - 500,00 грн. за годину (1 година); вивчення наданих документів та їхній аналіз - 500,00 грн. за годину (1 година); підготовка позовної заяви - 500 грн. за годину (2 години) (а.с. 35). Зважаючи на те, що справа є незначної складності, розглянута в порядку письмового провадження, незначний обсяг матеріалів справи (поданих позивачем доказів), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки саме така сума є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 2270 грн відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик