Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/4256/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8086/22 Справа № 191/4256/17 Суддя у 1-й інстанції - Прижигалінська Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2022 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 191/4256/17 Номер провадження 22-ц/803/8086/22 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І. за участю секретаря: Паромової О.О. учасники справи : позивач АТ КБ «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Атаманюк Ігор Леонідович, на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року головуючого судді Прижигалінської Т.В. зі складанням повного тексту судового рішення 29 вересня 2022 року по цивільній справі про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2017 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,мотивуючи вимоги тим,що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 08 лютого 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 17 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачем неналежним чином виконуються умови договору щодо погашення кредиту та заборгованість відповідача становить 59 045,74 грн, яка складається з : 43756,14 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 43756,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 15 289,60 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Посилаючись на приписи ст.509, 525, 526, 527, 530, 610, 629, 1050,1054 ЦК України, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 лютого 2012 року в розмірі 59 045,74 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 лютого 2012 року станом на 05 липня 2022 року за тілом кредиту в сумі 43 756,14 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Атаманюк І.Л., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок не дослідження поданих відповідачем письмових доказів та їх оцінки , порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що судом першої інстанції не доведено обставин щодо користування ОСОБА_1 карткою / рахунком № НОМЕР_1 з датою випуску 17 січня 2017 року, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду стосовно обставин встановлених судом про повідомлення відповідачем по телефону пін коду картки / рахунку, дія якої скінчилася, працівнику банку. Судом першої інстанції не досліджені письмові докази ,які були надані до суду першої інстанції ,а саме : довідки від 23 лютого 2017 року та від 25 лютого 2017 року, надані банком клієнту ОСОБА_1 ; виписка банку від 18 січня 2017 року ; довідка від 24 січня 2017 року, видана за місцем роботи відповідача; письмові пояснення представника банку від 14 січня 2018 року та від 08 квітня 2019 року по цивільній справі № 201/3003/17,які підтверджують ту обставину ,що відповідач ОСОБА_1 будь-яких правочинів щодо зміни картки / рахунку № НОМЕР_2 на картку / рахунок № НОМЕР_1 з датою випуску 17 січня 2017 року не вчиняв, та щодо отримання відповідачем кредитної картки / рахунку № НОМЕР_1 від АТ КБ «ПриватБанк» та з АТ КБ «Приват Банк» не укладав , та у будь-якому відділенні АТ КБ «ПриватБанк» відповідач картки № НОМЕР_1 не отримував. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» Заболотна Р.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін, зазначаючи, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ « ПриватБанк» про захист прав споживачів фінансових послуг і визнання недійсним договору про надання банківських послуг було відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року ,та відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини ,встановлені рішенням суду у цивільній справі ,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом. Також зазначили,що відповідно до правового висновку Великої палати Верховного суду по справі № 342180/17 від 03 липня 2019 року : «Однак,враховуючи,що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ « ПриватБанк» не повернуті,а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої,якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги,кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час,що свідчить про порушення його прав ,Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій,що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів «. Суд першої інстанції, приймаючи до уваги наявність заборгованості відповідача за поточним тілом кредиту правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, саме, в частині стягнення тіла кредиту. У відповіді на відзив АТ КБ « ПриватБанк» представник відповідача адвокат Атаманюк І.Л. зазначив,що предметом доказування на цивільній справі № 191/4256/17 є встановлення наступних обставин та фактів , а саме : чи отримував відповідач ОСОБА_1 від банку картку /рахунок № НОМЕР_1 з датою випуску 17 січня 2017 року, та якими доказами підтверджується факт отримання ОСОБА_1 вказаної картки; чи користувався відповідач кредитними коштами ,які знаходилися на картці/рахунку № НОМЕР_1 з датою випуску 17 січня 2017 року, та якими доказами це підтверджується. Висновок Великої Палати Верховного Суду по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, щодо застосування судом ст.530 ЦК України ,на який посилається банк, як на подібність правовідносин із цивільною справою № 191/4256/17,не може бути застосований, так які у спірних правовідносинах по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, встановлено,що відповідач по справі дійсно отримував картку/рахунок та користувався нею,тоді як у спірних правовідносинах,які виникли між сторонами навіть рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 26 вересня 2022 року встановлено,що відповідач ОСОБА_1 картку /рахунок № НОМЕР_1 з датою випуску 17 січня 2017 року від банку не отримував і кредитними коштами ,які знаходились на вказаній картці не користувався . У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Атаманюк І.Л., підтримав доводи апеляційної скарги (т. 2 а.с. 39-41). Позивач ОСОБА_1 та представник АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (т. 2 а.с. 66,67). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Таким вимогам закону судове рішення не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 08 лютого 2012 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Привал надання банківських послуг у ПриватБанку, що складає між нею та банком Договір без номеру, згідно з якого останній виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Кредитка «Універсальна».У заяві позичальника від 08 лютого 2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зазначив, що заборгованість про наявність у відповідача заборгованості за поточним тілом кредитом, відсотками, нарахованими на прострочений кредит, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, в тому числі нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Суд також зазначив,що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 лютого 2012 року, посилався на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, вказав, що приєднаний до позовної заяви витяг стосується Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент підписання заяви. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Суд зазначив,що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08 грудня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 листопада 2017 року). Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зважаючи на відсутність підпису відповідача безпосередньо на Умовах та Тарифах банку, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів розміщених на сайті: www.privatbank.ua не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17). Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З досліджених матеріалів справи встановлено,що згідно розрахунку заборгованості, відповідач станом на 03 липня 2022 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 лютого 2012 року в розмірі 59 045,74 грн, яка складається з : - 43756,14 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 43756,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;- 15289,60 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2020 року по цивільній справі № 201/3003/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ « ПриватБанк» про захист прав споживачів фінансових послуг і визнання недійсним договору про надання банківських послуг , було встановлено, що перевипуск нової кредитної картки та списання коштів з рахунку відповідача відбувалось з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, кожна транзакція супроводжувалась авторизацією та підтвердженням шляхом введення пін коду картки і направленням смс-повідомлення, про несанкціоновані електронні платежі позивач повідомив банк значно пізніше і не в письмовій формі, тому, відповідальність за ризик збитків від здійснення операцій несе користувач. Тобто, відповідач несе відповідальність за здійснення платіжних операцій, а повідомляючи пін-код іншим особам, таким чином надав дозвіл на перевипуск кредитної картки на нову картку № НОМЕР_1 , що й свідчить про надання ним дозволу на здійснення платіжних операцій по цій картці. Враховуючи встановлені обставини справи, приймаючи до уваги наявність заборгованості відповідача за поточним тілом кредиту, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 43 756,14 грн. З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитись в повній мірі , з огляду на наступне. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За положеннями ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1); невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3); порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4). Вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», відповідно до цієї Анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок. З виписки по картковому рахунку встановлено, що банком відповідачу на картку № НОМЕР_3 жовтня 2013 року було встановлено кредитний ліміт 17 000 грн та ОСОБА_1 користувався коштами у період з 08 жовтня 2013 року по 11 листопада 2016 року : знімав готівку в банкоматі, поповнював готівку через відділення банку поповнення мобільного через банкомат,розраховувався за продукти (т.1.а.с.199 зв.ст.) . Слід зазначити ,що матеріали справи не містять інших відомостей щодо змін умов кредитування із зазначенням кредитного ліміту за кредитною карткою (зменшення збільшення кредитного ліміту ) . Також , відсутня інформація , а саме довідка позивача на підтвердження видачі відповідачу кредитних карток (їх кількості ) на підставі договору б /н від 08 лютого 2012 року із зазначення дати відкриття та терміну дії . Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 08 лютого 2012 року , яка станом 05 липня 2022 року становить 59 045,74 грн, що складається з : 43756,14 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 43756,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 15 289,60 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України). Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджував, що відповідач порушив свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів у результаті чого станом на 05 липня 2022 року має заборгованість 59 045,74 грн, що складається з : 43756,14 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 43756,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 15 289,60 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Також позивачем до матеріалів справи у якості доказу на підтвердження існування заборгованості надано :розрахунок заборгованості (т.1.а.с.5-6,177-180) та виписку за договором № б/н за період з 20 березня 2012 року по 23 жовтня 2020 року (т.1 а.с.198 зв.с. -201 ). Із вказаної виписки вбачається, що заборгованість відповідача, яку просив стягнути позивач, утворилась за рахунок операцій, здійснених по картці відповідача № НОМЕР_1 з датою випуску 17 січня 2017 року , за період з 17 січня 2017 року по 05 липня 2022 року . У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції ,як на підставу для часткового задоволення вимог та стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 43 756,14 грн посилався на обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 березня 2020 року по справі № 201/3003/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ « ПриватБанк» про захист прав споживачів фінансових послуг і визнання недійсним договору про надання банківських послуг (т.1.а.с.77-81). Проте ,суд першої інстанції не звернув уваги на пояснення ОСОБА_1 по справі № 201/3003/17 щодо подій 17 січня 2017 року ,а також його звернення до банку щодо заблокування дії картки ,звернення з заявою до банку про блокування операцій по перевипущеній картці,яку не отримував, подання письмової заяви про незгоду з транзакціями,повернення коштів,звернення до поліції з питання про незаконні злочинні дії по списанню коштів ,відкриття кримінальної справи. З матеріалів справи вбачається надання ПАТ КБ « ПриватБанк» довідки від 23 лютого 2017 року № 67А2008А5ТЕЕIOV1 клієнту ОСОБА_1 ,яка містить інформацію ,що картку/рахунок № НОМЕР_2 було змінено на картку /рахунок № НОМЕР_1 ,дата випуску 17 січня 2017 року , адреса відділення де змінено картку/рахунок : НОМЕР_4 ,Дніпропетровська область, смт Іларіонове, вул.Робоча,буд 13 ДГРУ,Іларіонівське відділення ПАТ КБ « ПриватБанк» (т.1.а.с.106) та довідки від 25 лютого 2017 року № В2FDRU7ADFT4700, яка містить інформацію про те,що картку/рахунок № НОМЕР_2 було змінено на картку /рахунок № НОМЕР_1 ,дата випуску 17 січня 2017 року , адреса відділення де змінено картку/рахунок : НОМЕР_5 ,Дніпропетровська область , м.Синельниково ,вул.Миру ,буд 30 ДГРУ , Синельниківське відділення № 3 ПАТ КБ « ПриватБанк» (т.1.а.с.107). Відповідно до виписки ПАТ КБ « ПриватБанк» від 18 січня 2017 року ,міститься інформація про проведення транзакції (операції) за перевипущеною банком карткою / рахунком № НОМЕР_1 ,дата випуску 17 січня 2017 року ,за період з 19 жовтня 2016 року по 17 січня 2017 року ,вказана картка/рахунок була видана в м.Кривий Ріг. Крім того,вбачається деталі операції : перший платіж за покупку на суму 8400 грн в Р Смартфон ,м.Кривий Ріг від 17 січня 2017 року по сервісу «Оплата частинами » ,поповнення готівкою у терміналі самообслуговування 1500 грн,перший платіж за покупку на суму 10 500 грн в Р Смартфон м.Кривий Ріг від 17 січня 2017 року по сервісу «Оплата частинами « (т.1.а.с.150). Також , з виписки по картковому рахунку за карткою № НОМЕР_1 , дата випуску 17 січня 2017 року,вбачається деталі операції : банкомат сума у валюті операції -16 639,62, залишок після операції 16 626,98 ; 17 січня 2017 року переказ зі своєї картки 47 хх93 через IVR- меню сума у валюті операції 1290 ,залишок після операції -15 336,98 ; 17 січня 2017 року перший платіж за покупку на суму 10 500 грн в Р Смартфон. Кривий Ріг,пр.-т Металлургів, 24 від 17 січня 2017 року за сервісом «Оплата частинами» сума у валюті операції -1354,50,залишок після операції -16 691,48 ; 17 січня 2017 року поповнення готівкою в терміналі самообслуговування : АДРЕСА_1 ,відділення банку -1599 ,залишок після операції -15 191,48 ; 17 січня 2017 року перший платіж за покупку на суму 8400 грн в Р Смартфон. Кривий Ріг , пр-т Металлургів, 24 від 17 січня 2017 року за сервісом «Оплата частинами» -1643,60,залишок після операції -16 835,08; 17 лютого 2017 року покупка -1408,68,залишок після операції -18 243,76; 17 лютого 2017 року покупка -1709,34,залишок після операції 19 953,10; 17 березня 2017 року покупка- 1408,68,залишок після операції -22 283,26. покупка -1709,34,залишок після операції -23 992,60 ; 17 квітня 2017 року покупка -1408,68 залишок після операції -27 098,22, покупка-1709,34, залишок після операції 28 807,56 ; 17 травня 2017 року- покупка-1408,68,залишок -32 190,36,покупка -1709,34,залишок після операції-33899,70; 17 червня 2017 року покупка-1408,68-залишок -37681,48,покупка -1709,34, залишок -39390,82, покупка -4684,68,залишок після операції 44 075,50 (т.1.а.с.199 ). Згідно з довідкою № 281 від 24 січня 2017 року ПАТ «Українська залізниця « регіональна філія «Придніпровська залізниця « Ілларіонівська колійна машинна станція , ОСОБА_1 ,який працює на посаді майстра,17 січня 2017 року з 07 години 30 хвилин до 17 години 00 хвилин знаходився на роботі (т.1.а.с.105). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 24 лютого 2017 року звернувся з позовом до АТ КБ « ПриватБанк» справа № 201/3003/17 (т.1.а.с.77). Під час розгляду справи було встановлено ,що картка № НОМЕР_1 , дата випуску 17 січня 2017 року,була зареєстрована за допомогою системи Internet Banking Приват 24 (системи дистанційного обслуговування клієнтів,офіційний канал зв`язку (обмін інформацією між банком та клієнтом) і не реєструвалась при видачі у відділенні банку.Оскільки зазначена операція була проведена за допомогою «Приват24» банк не має можливості надати договір,заяви,тощо,за підписом позивача,що стали підставою для переоформлення кредитної картки 17 січня 2017 року і фотокартки позивача з новою кредитною карткою зробленою співробітником банку. Крім того , за письмовими поясненнями представника банка , картка № НОМЕР_1 активована і зареєстрована в Приват24 (Інтернет-Банкінг) 17 січня 2017 року за логіном НОМЕР_6 ,тобто без участі працівника банку,що підтверджується витягом з програмного комплексу приват 48 вкладка Ф.І.О. операціоніста . АТ КБ «ПриватБанк» не може надати результати перевірки,яка відбулась в серпні 2018 року у відділенні банку у смт Ілларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області стосовно видачі картки № НОМЕР_1 ,яку видано 17 січня 2017 року ОСОБА_1 ,оскільки перевірка чи службове розслідування не проводились. Банк не має можливості надання фото особи з карткою,яке зробив оператор у відділенні видачі, реєстрації та або активації картки № НОМЕР_1 ,дата видачі 17 січня 2017 року на ім `я ОСОБА_1 .При видачі картки № НОМЕР_1 отримувач не фотографувався, оскільки картка не реєструвалась і не активувалась працівником банку у відділенні. Картка видана за спрощеною системою,відповідно до другого абзацу п.2.1.1.2.9. Умов та правил надання банківських послуг (т.1.а.с.147). Відповідач ОСОБА_1 заперечує ,як неналежні,отримання картки № НОМЕР_1 , дата випуску 17 січня 2017 року, перекази та зняття коштів за картковим рахунком у спірний період . Згідно норм ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України). Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-ІІІ) у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу. Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (ст. 21 Закону № 2346-ІІІ). Пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону № 2346-ІІІ встановлено, що банк, зокрема, зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк. При цьому, обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем. Згідно п. 1.14. ст. 1 Закону № 2346-ІІІ електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Відповідно до п. 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача. Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається, як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорювані ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки. При цьому, на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції. Наведені вище обставини свідчать про те, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Встановлено, що ОСОБА_1 18 січня 2017 року повідомляв ПАТ КБ « ПриватБанк» про не отримання картки № НОМЕР_1 , дата випуску 17 січня 2017 року, перекази, зняття коштів за вказаним картковим рахунком ,заблокуванням карткового рахунку . 18 січня 2017 року звернувся до Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (талон-повідомлення № 78) . Про вказані події ОСОБА_1 зазначив також в своїй позовній заяви та підтверджені в рішенні суду по справі № 201/3003/17 ( т.а.с.44-46,77) . Будучи обізнаним про те, що борг виник не внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов договору щодо погашення кредиту, а внаслідок зняття коштів з банківської картки ,яку він не отримував ,AT КБ «ПриватБанк» 29 листопада 2017 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту (в тому числі простроченим ) та відсотками,нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України , у загальному розмірі 59 045,74 грн. Як вбачається з матеріалів справи , матеріали справи не містять доказів належної перевірки позивачем повідомлених відповідачем фактів шахрайських дій, не містять доказів проведення банком службового розслідування по факту шахрайських дій з картковим рахунком відповідача. Виходячи з зазначеного, а також врахувавши те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач отримував картку № НОМЕР_1 , дата випуску 17 січня 2017 року,з відповідним кредитним лімітом ,доказів використання відповідачем грошових коштів по вказаній картці ,апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог банку та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 2400 грн грн. , оскільки апеляційна скарга задоволена, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню вказана сума судового збору. Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Атаманюк Ігор Леонідович, задовольнити. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 «Д», рах. № НОМЕР_7 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста ) грн . Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 20 грудня 2022 року . Судді: