Постанова 4803 № 199/1617/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6092/22 Справа № 199/1617/21 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К РА Ї Н И 21 грудня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: 03 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2021 по кримінальному провадженню №202/816/20 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишено без розгляду. Так, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідач, перебуваючи на території Обслуговуючого гаражного кооперативу металевих гаражів «Північний», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись послугами спеціалізованого транспортного засобу евакуатор, невстановленого в ході досудового розслідування марки та моделі, під керуванням невстановленої слідством особи, яка не була обізнана про злочинні наміри відповідача, діючи умисно, таємно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди та бажаючи її настання, керуючи діями водія евакуатора, завантажив на нього автомобільний причіп марки ГКБ-819, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 . В подальшому, відповідач надав вказівку водію евакуатора вивести з території Обслуговуючого гаражного кооперативу металевих гаражів «Північний» завантажений автомобільний причіп марки ГКБ-819, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у невстановлене слідством місце, тим самим отримав можливість розпорядитися у подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв позивачу майнову шкоду. Згідно Висновку експертного авто-товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу від 11.06.2018, вартість викраденого у позивача причепу становить 54 826,73 грн. зазначена сума є для позивача значною, оскільки останній є інвалідом ІІ групи та має багатодітну сім`ю, а викрадений причеп був одним із видів джерела існування для позивача та його сім`ї. Крім того, діями відповідача, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 50 000 гривень. На підставі зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача суму спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 54 826,73 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн., а всього 104 826,73 грн. (а.с. 1-5). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовлено (а.с.134-140). Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення суду, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким, задовольнити позовні вимоги (а.с.144-147). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2021, звільнено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040660001728 від 23 серпня 2017 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину залишити без розгляду (а.с.6-7). Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять судового рішення (вироку, постанови), яке набрало законної сили і в якому встановлені подія злочину (кримінального правопорушення), винуватість особи у його вчиненні, а також спричинення збитків позивачу саме внаслідок винних протиправних дій цієї особи. Позивачем не доведено належними доказами те, що йому завдана майнова шкода у розмірі 54 826,73 грн. внаслідок дій відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вина відповідача в заподіянні шкоди. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції. Згідно із ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним кодексом і відповідними законами України. Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України. Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вирок чи постанова у кримінальній справі має преюдиційне значення. Згідно із ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду. Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Частиною другою статті 127 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. За змістом ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять судового рішення (вироку, постанови), яке набрало законної сили і в якому встановлені подія злочину (кримінального правопорушення), винуватість особи у його вчиненні, а також спричинення збитків позивачу саме внаслідок винних протиправних дій цієї особи. Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Так, матеріали справи містять ухвалу про закриття кримінального провадження від 27 січня 2021 року, в якій встановлено, що обвинувачений наполягав на необхідності звільнення його від кримінальної відповідальності та розумів, що в разі свого бажання доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, він мав би завершити розгляд кримінального провадження по суті для ухвалення відповідного вироку. Враховуючи, що відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а за закінчення строку давності. При цьому відповідачем вказана ухвала не оскаржувалась, вина під час розгляду цивільної справи не спростована. Тому матеріальна шкода, завдана ОСОБА_1 кримінальним злочином підлягає стягненню з відповідача. Однак, визначаючи суму матеріальної шкоди, колегія суддів враховує висновок судової автотоварознавчої екпертизи №15/12.2/409 від 30.01.2019 року, що здійснений при досудовому розслідуванні по кримінальній справі, і відповідно до якого, автомобільний причіп марги ГКБ-819 р/н НОМЕР_1 становить 14248 грн. 17 коп. (а.с.10). Відповідно до ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Колегія суддів враховує характер і тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили та вважає за необхідне змешити визначений позивачем розмір моральної шкоди з 50000 грн. до 2000 грн., такий розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витртаи на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша сума компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивач віповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, судові витрати сторонами не понесені, з урахуванням зазначеного, судовий збір коменсується за рахунок держави. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим подана ОСОБА_1 апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2022 року - скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 14248 грн. 17 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: