Постанова 4824 № 369/8056/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2022 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 369/8056/22 Номер провадження 22-ц/824/11545/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю. вивчивши апеляційну скаргу Мохнюк Руслани Геннадіївни в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2022 року, постановлену під головуванням судді Дубас Т.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, в с т а н о в и в : У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу. Крім того, у серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, у якій, останній просив накласти арешт шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення належних йому 421 671 грн. 94 коп. з відповідача на підставі не виконаної відповідачем додаткової угоди від 15 лютого 2022 року. Додатковою угодою сторони домовилися, що сплачені позивачем кошти у сумі 15 933,58 долари США будуть повернуті позивачу у гривневому еквіваленті, що станом на день укладення угоди становить 421 671 грн. 95 коп., протягом 180 днів з дня її укладення. Строк виплати настав 13 серпня 2022 року, проте кошти повернуті не були. Відповідач має велику заборгованість перед своїми інвесторами, на більшість його майна накладена іпотека по декільком кредитним договорам, що утруднює повернення коштів. Відповідач за договором купівлі-продажу майнових прав, до якої було укладено додаткову угоду від 15 лютого 2022 року, зобов`язувався здійснити будівництво будинку до 31 грудня 2019 року. Проте станом на 2022 рік, побудовано лише один поверх будинку із запланованих 10 поверхів, а жодного будівництва в секції, у якій позивач купив квартиру, у 2021-2022 роках не велося. Зазначені обставини свідчать про недобросовісність відповідача у виконанні його зобов`язань, а тому необхідним є вжиття заходів забезпечення позову. В свою чергу, оскільки позовів про стягнення з відповідача коштів досить багато, заявник вважає доцільним накласти арешт на нерухоме майно відповідача. Заявник зазначає, що просить накласти арешт на нерухоме майно, вартість якого, згідно звіту оцінки Фонду державного майна, становить 641 734 грн. 39 коп., а розмір позовних вимог становить 421 671 грн. 95 коп. Враховуючи, що ринкова вартість майна зазвичай набагато нижча за оцінку Фонду державного майна, то співмірність позовних вимог може в подальшому відповідати інтересам сторін. В свою чергу, не накладення арешту на майно, може призвести до уникнення відповідачем відповідальності перед інвесторами. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, натомість застосування заходів забезпечення позову, буде сприяти відновленню порушених прав позивача. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2022 року (а.с. 78-80) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, залишено без задоволення. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 27 вересня 2022 року Мохнюк Р.Г. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просила ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з неподання доказів на підтвердження відкритих на ім`я відповідача рахунків у банківських установах, їх номери та найменування банківських установ у яких вони відкриті, доказів на підтвердження того, що накладення арешту на грошові кошти на рахунках, є співмірними із заявленими ним вимогами. Проте, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник просив накласти арешт на приміщення АДРЕСА_1 , а не на грошові кошти відповідача, що свідчить про те, що насправді подана позивачем заява, судом розглянута не була. Скаржник зазначає, що необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, вбачається в тому, що останній недобросовісно поставився до виконання своїх обов`язків за договором з інвестором, яким є скаржник. Невиконання зобов`язань перед скаржником, свідчить про неплатоспроможність відповідача. Внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та з огляду на дії відповідача, останній, до завершення розгляду справи, позбудеться свого майна, оскільки володіє, користується та розпоряджається ним на власний розсуд, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Невжиття заходів забезпечення позову до закінчення розгляду справи, фактично знівелює рішення суду у даній справі, внаслідок чого, права та інтереси позивача не зможуть бути відновлені. Крім того, обраний спосіб забезпечення позову, співвідноситься з предметом позову, а тому, вжиті судом заходи, будуть спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Мохнюк Р.Г. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Відповідач до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його поштову адресу, у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи у відсутність останнього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження того, невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Крім того, позивачем неподання доказів на підтвердження відкритих на ім`я відповідача рахунків у банківських установах, їх номери та найменування банківських установ у яких вони відкриті, а також доказів на підтвердження того, що накладення арешту на грошові кошти на рахунках, є співмірними із заявленими ним вимогами. Щодо вищевказаних висновків суду першої інстанції, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Слід зазначити, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, заявник просив накласти арешт шляхом заборони ТОВ «Петрівський квартал 2» вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, слід зазначити, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 317/2155/21 (провадження № 61-15398св21). З вказаного слідує, що заявник фактично просить застосувати і арешт майна, і заборону на його відчуження, що є самостійними видами (способами) забезпечення позову, одночасне застосування яких, не відповідає вимогам закону. Отже, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно/шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження майна, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, який заявник просить забезпечити, є стягнення з відповідача коштів у сумі 421 671 грн. 95 коп., а його підставою, не виконання відповідачем свого зобов`язання з повернення коштів у вищевказаній сумі. У заяві про забезпечення позову, заявник просив накласти арешт шляхом заборони ТОВ «Петрівський квартал 2» вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , оціночна вартість якого, згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 30 серпня 2022 року, становить 641 734 грн. 39 коп. Вказане приміщення належить відповідачу на праві власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Враховуючи предмет позову та ринкову вартість приміщення НОМЕР_1, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Петрівський квартал 2» вчиняти будь-які дії щодо відчуження вищевказаного приміщення є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Слід зазначити, що заборона вчиняти відповідачу будь-які дії щодо відчуження вищевказаного приміщення, не обмежує право останнього на володіння і користування приміщенням, а лише тимчасово, на час розгляду справи, обмежує його у праві на відчуження приміщення, що гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову. Натомість, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказане приміщення, із урахуванням обставин даної справи, не буде спів мірним заявленим позовним вимогам. Колегія суддів бере до уваги, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, у провадженнях судів, перебуває значна кількість справ про стягнення коштів, відповідачем за якими є ТОВ «Петрівський квартал 2». Таким чином, наявні підстави вважати, що ТОВ «Петрівський квартал 2» може відчужити належне йому на праві власності приміщення НОМЕР_3 на користь третіх осіб, в тому числі, й для погашення інших боргових зобов`язань, що в сою чергу може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позову. Натомість, забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Петрівський квартал 2» вчиняти будь-які дії щодо відчуження приміщення НОМЕР_1, є таким видом забезпечення позову, який, у разі задоволення даного позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, враховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини зазначеної справи, колегія суддів вважає, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову, є саме заборона відчуження приміщення НОМЕР_2, а не накладення арешту на нього. Колегія суддів також вважає, що з метою найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна, обґрунтованим видом забезпечення позову є саме заборона відчуження приміщення НОМЕР_2. На вищевказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав задоволення заяви. Отже, з урахуванням підстав та змісту позову, виходячи із відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Петрівський квартал 2» вчиняти будь-які дії щодо відчуження приміщення АДРЕСА_1 . Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Мохнюк Руслани Геннадіївни в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 вересня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, наступного змісту. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, задовольнити частково. Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» вчиняти будь-які дії щодо відчуження об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1780419332224). Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення до виконання - три роки. Стягувач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», код ЄДРПОУ 40616059. Постанова підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повне судове рішення складено 21 грудня 2022 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Т.О. Невідома В.А. Нежура