Постанова 4805 № 286/445/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/445/22 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В. Категорія 39 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Кулініча Я.В. у цивільній справі №286/445/22 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: У лютому 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі-Банк) звернувся до суду з позовом. Банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитним договором б/н від 12.07.2013 року в сумі 6143,32 грн. та судові витрати в розмірі 2481,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ОСОБА_3 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 12.07.2013 року. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а позичальник не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями після її смерті є відповідачі у справі. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 26 вересня 2022 року відмовлено Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. У поданій апеляційній скарзі Банк просить скасувати зазначене рішення суду і задовольнити позовні вимоги та вирішити питання судових витрат. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення. Зазначає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. Так, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі не мешкали разом з позичальником за адресою своєї реєстрації на момент відкриття спадщини, а тому вони вважаються належними спадкоємцями. Окрім того відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Вважає, що аналіз статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про права на спадщину, набуває право на спадкове майно (право володіння, користування). Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.17). У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується витягом із статуту Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.68-69). Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача розмір кредитного ліміту Банком встановлений 12.07.2013 року 0,00 грн., 17.10.2013 року кредитний ліміт збільшено до 2000,00 грн., 10.06.2014 року кредитний ліміт було зменшено до 1800,00 грн., 29.03.2019 року збільшено кредитний ліміт до 50 000,00 грн., 29.03.2019 року зменшено кредитний ліміт до 1000,00 грн., 09.01.2020 року зменшено кредитний ліміт до 0,00грн. (а.с.16). До кредитного договору на обґрунтування позовних вимог позивач АТ КБ «ПриватБанк» додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 30.09.2020 року становила 6143,32 грн., з яких: 1792,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4350,91 грн. заборгованість за простроченими відсотками (а.с.8-11). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано, що відповідно до ч.1,2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В ст.625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.57). На день її смерті заборгованість по кредитному договору становила 6143,32 грн, що підтверджується копією розрахунку ( а.с. 8-11). 07.09.2021 року направлено до Овруцької державної нотаріальної контори претензію кредитора у відповідності до вимог ст. 1281 ЦК України (а.с.59). 12.10.2021 року АТ КБ «Приватбанк» від Овруцької державної нотаріальної контори отримано лист, в якому зазначалося, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , спадкова справа не заводилася. У зв`язку з чим, претензія надіслана після встановленого законом строку для її подачі, Вам потрібно звернутися до суду для надання Вам додаткового строку для Ваших вимог (а.с.60). 25.10.2021 року направлено відповідачам лист-претензію з вимогою погасити заборгованість (а.с.61,62), а до суду із позовом Банк звернувся 22.02.2022року. Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно до ст. 608 Цивільного кодексу України: зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов`язання за Договором кредиту не є пов`язаним з особою боржника і може бути виконане іншою особою. Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК України). Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Разом з тим, за змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №587/381/15-ц від 04.02.2021 та згодом підтвердив у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 521/10631/20. Як вбачається із позовній заяві, підставою позовних вимог Банк зазначає те, що відповідачі є спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а тому вважає їх такими, що прийняли спадщину і повинні задовольнити вимоги кредитора спадкодавця. Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Згідно повідомлення Овруцької ДНК №577/01-16 від 20.06.2022 року, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася, так як спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, про відмову від спадщини до контори не зверталися. Реєстрація за місцем проживання будь-якої особи зі спадкодавцем сама по собі не є безумовним підтвердженням того, що ця особа проживала за цією адресою та є спадкоємцем померлого. Проте, АТ КБ «Приватбанк» не зазначив та не надав жодного доказу про проживання спадкоємців разом із спадкодавцем на час її смерті, наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та його вартості. Будь-які інформаційні довідки про нерухоме майно, що належали безпосередньо спадкодавцю - померлій ОСОБА_3 - в матеріалах даної справи відсутні. Отже, за таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідачі прийняли спадщину та отримали у спадщину будь-яке майно після смерті ОСОБА_3 .. Відтак, посилання банку лише на факт проживання відповідачів зі спадкодавцем, без надання таких доказів та доказів наявності, об`єму та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , з врахуванням того, що спадкова справа не заведена, відсутні відомості про те, що відповідачі прийняли спадщину, свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог. Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими в постанові Верховного Суду по справі № 320/6489/16-ц від 21 серпня 2019 року. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для стягнення боргу за кредитом спадкодавця з відповідачів. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. За наведених обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: