Ухвала КАС ВС № 300/1679/21

УХВАЛА 21 грудня 2022 року м. Київ справа №300/1679/21 провадження №К/990/12783/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М., розглянувши клопотання Управління Держпраці в Івано-Франківській області про зупинення провадження у справі №300/1679/21 за позовом ОСОБА_1 до начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області Росипайла Ігоря Ярославовича, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Державної служби України з питань праці про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправною бездіяльності, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевчук С.М., суддів: Кухтея Р.В., Шинкар Т.І.), ВСТАНОВИВ: Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №300/1679/21. 27 червня 2022 року до Верховного Суду від Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі, в якому відповідач просить зупинити провадження у справі № 300/1679/21 до вирішення справи № 0940/2341/18 (за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство України з питань державної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення № 60-кт від 17.09.2018, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу). В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає наступне. ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області в період з 26.05.2015 по 18.09.2018 та згідно з наказом Державної служби України з питань праці від 17.09.2018 №60-кт, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін 18.09.2018. Не погодившись із цим, у грудні 2018 ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство України з питань державної служби, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення № 60-кт від 17.09.2018, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2018 у справі № 0940/2341/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Держпраці № 60-кт від 17.09.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління Держпраці. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці з 18.09.2018. Стягнуто з Управління Держпраці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 199 750,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із даним рішенням Управління Держпраці та Державна служба України з питань праці оскаржили його до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківсього окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №0940/2341/18 - без змін. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна служба України з питань праці та Управління Держпраці подали до Верховного суду касаційні скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019. Одночасно із цим, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2018 у справі №0940/2341/18 наказом Державної служби України з питань праці від 21.10.2019 № 109-кт скасовано наказ від 17.09.2018 № 60-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 18.09.2018. На виконання наказу Держпраці від 21.10.2019 No109-кт Управлінням Держпраці видано наказ «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №09-кт від 21.10.2019 «Про виконання рішення суду» від 22.10.2019 №220-K. Наказом Управління Держпраці від 22.10.2019 № 221-к скасовано наказ Управління Держпраці № 201-к від 18.09.2018 «Про оголошення наказу Державної служби України з питань праці №60-кт від 17.09.2018. «Про звільнення ОСОБА_1 ». Наказом Управління Держпраці від 22.10.2019 N222-к допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді заступника начальника Управління Держпраці з 23.10.2019. Постановою Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 0940/2341/18 касаційні скарги Державної служби України з питань праці та Управління Держпраці в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі № 0940/2341/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Відтак, відповідач вважає, що фактично Верховним Судом усі судові рішення, на підставі яких у 2019 році ОСОБА_1 було поновлено на роботі - скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Як результат, Управління Держпраці зазначає, що ОСОБА_1 вважається такою, яка не є поновленою на роботі починаючи ще з 2018 року, а тому розгляд усіх інших судових справ щодо поданих ОСОБА_1 адміністративних позовів, в тому числі і справа № 300/1679/21 повинні бути зупинені на підставі об`єктивної неможливості їх розгляду до вирішення справи № 0940/2341/18, оскільки якщо за результатами розгляду даної справи ОСОБА_1 буде відмовлено у задоволенні її позовних вимог, то вона не буде вважатися такою, що поновлена на посаді з 18.09.2018, і як результат вона і не може бути незаконно звільненою на даний час. Управління Держпраці вважає, що рішення суду по даній справі є залежним від рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 0940/2341/18, яке буде стосуватися прав і обов`язків сторін по даній справі та впливатиме на результат розгляду цієї справи, а тому розгляд справи № 300/1679/21 є об`єктивно неможливим до розгляду та вирішення іншої справи, а саме справи № 0949/7341/18. 04 липня 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач, окрім іншого, заперечує проти заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі. ОСОБА_1 зазначає, що в своїй касаційній скарзі у цій справі просить Верховний Суд скасувати лише постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд, тобто позивач не просить суд касаційної інстанції ухвалити нове рішення про задоволення позову, а відповідно й вирішити спір по суті. Позивач переконана, що в даному випадку, відсутня будь-яка об`єктивна неможливість розгляду даної справи Верховним Судом до вирішення справи № 0940/2341/10. На думку позивача, аргументи відповідача про необхідність зупинення даної справи до вирішення справи № 0940/2341/10 спрямовані лише на затягування розгляду цієї справи. Вирішуючи питання щодо можливості задоволення заявленого клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, наведена правова норма передбачає, що підставою для зупинення провадження в справі за такою обставиною є об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Вирішуючи клопотання, Верховний Суд виходить з того, що обов`язок суду зупинити провадження пов`язаний із неможливістю вирішення справи, що розглядається. Така перешкода повинна мати правове значення і перебувати у причинному зв`язку із справою, зокрема з обставинами, які підлягають доказуванню. З огляду на зазначені вище вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного або адміністративного судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Такі висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 3 вересня 2019 року у справі №9901/637/18 та від 26 листопада 2019 року у справі №9901/729/18. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) звертала увагу, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Верховний Суд зауважує, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області не наведено мотивів щодо існування саме об`єктивної неможливість розгляду цієї справи до розгляду адміністративної справи № 0949/7341/18, та Суд має можливість самостійно оцінити застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти відповідне рішення по суті заявлених вимог касаційної скарги ОСОБА_1 . На переконання колегії суддів, підстави, якими обґрунтовані позовні вимоги у справі № 300/1679/21, прямо не пов`язані з оцінкою обставин звільнення позивача у справі № 0949/7341/18. Таким чином, підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні, а тому клопотання про зупинення провадження задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 236, 248 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: В задоволенні клопотання Управління Держпраці в Івано-Франківській області про зупинення провадження у справі №300/1679/21 відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду