Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/1675/22-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1675/22-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 20 грудня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням,відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. 26 жовтня 2022 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 20.05.2019 Управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Чернівецькій області видано довідку № 2606/123/12/01-2019, про те, що ОСОБА_1 , 1978 року народження, дійсно служив в органах внутрішніх справ з 21.01.2000 (наказ про прийняття № 2 о/6 від 21.01.2000) по 16.05.2019 (наказ про звільнення №63 о/с від 08.05.2019). Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить - 20 років 09 місяців 22 дні, в пільговому обчисленні становить - 26 років 02 місяці 14 днів. На підставі наказу № 63 о/с від 08.05.2019 року ГУНП України в Чернівецькій області 16.05.2019 позивача звільнено зі служби в поліції (за власним бажанням) на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію. Стаж служби для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить в кількості: 20 років 09 місяців 22 дні. 17.03.2021 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області через Сектор з питань пенсійного забезпечення ГУНП України в Чернівецькій області про призначення пенсії за вислугу років на підставі вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". В той же день (17.03.2021) позивач подав заяву до Сектору з питань пенсійного забезпечення ГУНП України в Чернівецькій області, в якій просив оформити усі необхідні документи і подання про призначення йому пенсії за вислугу років та направити ці документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років. За результатами розгляду заяви, 18.03.2021 ГУНП України в Чернівецькій області листом за № 43/123/55/01-2021 відмовило у задоволенні заяви позивача, мотивуючи тим, що згідно розрахунку календарна вислуга років на день звільнення становить 20 років 09 місяців 22 дні, тому відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років. Не погоджуючись із відмовою, позивач звернувся з позовом до суду Чернівецького окружного адміністративного суду. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі № 600/1787/21-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, оформлене листом від 18.03.2021 № 43/123/55/01-2021, про відмову в оформленні та направленні необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області оформити та подати необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З матеріалів справи видно, що 07.02.2022 Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області оформлено подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років № 23/123/55/01-2022, згідно якого календарна вислуга позивача, що визначає право на пенсію, станом на 16.05.2019 (дата звільнення) складає 20 років 09 місяців 22 дні, пільгова - 26 років 02 місяці 14 днів. Зі змісту листа відповідача від 15.02.2022 за № 2400-1703-8/6692 вбачається, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду справі № 600/1787/21-а від 05.08.2021, Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області направлено на адресу відповідача документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. За результатами розгляду поданих документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом № 2400-1703-8/6692 від 15.02.2022 повідомило позивача про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років, у зв`язку із тим, що на дату звільнення зі служби календарна вислуга років менша за необхідну для набуття права на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому відсутні підстави для призначення пенсії за вислугу років. Разом з тим, відповідач у листі зазначив, що згідно поданням про призначення пенсії від 07.02.2022 № 23/123/55/01-2022, календарна вислуга позивача, що визначає право на пенсію, станом на 16.05.2019 (дата звільнення) складає 20 років 09 місяців 22 дні, пільгова - 26 років 02 місяці 14 днів. Вважаючи відмову у призначення пенсії за вислугу років протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. У ст. 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частиною 1 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до пункту б ст. 1-2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та поліцейські. Як встановлено з матеріалів справи, позивач звільнений зі служби в поліції 16.05.2019. Згідно ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам, зазначеним у пункті б статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Статтею 17 Закону № 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Отже, Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, й поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Отже, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Наведене вище узгоджується з останньою правовою позицією, яка викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/19-а. В зазначеній постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а, та не вбачає підстав для відступу від нього в цій справі. Водночас, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17. У вказаній справі Верховний Суд також визнав необґрунтованим висновки суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 2826/16811/18 Верховний Суд зазначив, що до актів правового регулювання умов і Порядку призначення вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи еквіваленти, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення. Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі № 2750/9775/16-а зроблено правовий висновок про те, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсії, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262. Верховний Суд у вказаній постанові підкреслив, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою №

393. З урахуванням викладеного, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі № 600/1787/21-а, яке набрало законної сили, встановлено, що вислуга років позивача для призначення пенсії за вислугу років становить 26 років 02 місяці 14 днів, тому у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач має право на призначення пенсії за вислугу років. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі № 600/1787/21-а, ГУНП України подало до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подання та відповідні документи для призначення пенсії за вислугу років. Проте, відповідач рішенням, оформленим листом від 15.02.2022 № 2400-1703-8/6692, відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із тим, що на дату звільнення зі служби його календарна вислуга років менша за необхідну для набуття права на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Разом з тим, відповідач у рішенні визнає, що згідно з направленим на його адресу поданням ГУНП в Чернівецькій області про призначення пенсії від 07.02.2022 пільгова вислуга років складає 26 років 02 місяці 14 днів, тобто відповідає вимогам закону щодо призначення пенсії. Частинами 2 та 3 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У відповідності до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, висновок відповідача про відсутність у позивача на дату звільнення зі служби календарної вислуги років необхідної для набуття права на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є необґрунтованим, оскільки протирічить нормам діючого законодавства та рішенню Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №600/1787/21-а, яке набрало законної сили. З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років (26 років 02 місяці 14 днів) на підставі наданих ГУНП в Чернівецькій області документів, що враховуються при призначенні пенсії. Водночас, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідачем не наведено жодних правових підстав щодо відмови позивачу пенсії за вислугу років на підставі поданих ГУНП України в Чернівецькій області документів на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №600/1787/21-а, яке набрало законної сили. Крім цього, на переконання колегія суддів, вказаними діями відповідачем фактично нівелюється судове рішення, на виконання якого ГУНП в Чернівецькій області сформувало подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років та подало необхідні документи для призначення йому пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу у призначені пенсії за вислугу років на підставі поданих ГУНП у Чернівецькій області документів, виданих на виконання судового рішення для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 17.03.2021, виходячи з вислуги років 26 років 02 місяці 14 днів. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.