Постанова 4854 № 420/9088/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9088/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Дата і місце ухвалення 26.09.2022р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Рисоіл Термінал до Міністерства інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство Адміністрація морських портів України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Рисоіл Термінал звернулось до суду першої інстанції з позовом до Міністерства інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство Адміністрація морських портів України, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства інфраструктури України щодо не розгляду у встановлений законодавством строк листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" від 17.06.2020р. №273 про надання документа дозвільного характеру - Погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів; - зобов`язати Міністерство інфраструктури України надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" (код ЄДРПОУ 31786337) - Погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів, а саме для здійснення будівництва двостороннього пірсу та інших робіт на стику причалів №№10-11 Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська 26-А, кадастровий номер земельної ділянки 51108000000:03:001:0485, згідно Проекту Будівництво двостороннього пірсу у складі розширення та експлуатації інженерної та транспортної інфраструктури та виробничих потужностей з перевалки олії, зерна, харчових продуктів переробки олійних та зернових культур за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 26-А (на стику причалів №№10,11 Чорноморської філії ДП АМПУ). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року позов задоволено. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №420/9088/20. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2022 року, встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. по справі №420/9088/20. 09.02.2022 року Міністерством інфраструктури України було подано до одеського окружного адміністративного суду заяву про заміну боржника правонаступником, а саме на Державну службу морського та річкового транспорту України. В обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви Міністерства інфраструктури України заявник вказав, що жодним актом Уряду не передбачена можливість отримання суб`єктом господарювання документа дозвільного характеру «Погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів» безпосередньо у Мінінфраструктури. Поряд з цим, представник відповідача вказав, що враховуючи зміни, внесені до ст.12 КТМ, повноваження щодо погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів законодавцем передано від Мінінфраструктури до Морської адміністрації та в силу вимог закону належить до виключної компетенції останньої. Представник відповідача, посилаючись на положення ст.52 КАС України вказав, що підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень та просив суд задовольнити заяву і замінити боржника по справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року було відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства інфраструктури України про заміну боржника правонаступником. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Міністерство інфраструктури України подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушенням судом норм процесуального права. В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що на момент ухвалення судового рішення у справі № 420/9088/20 та його примусового виконання була чинною редакція статті 12 Кодексу торговельного мореплавства України, згідно якої відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання будь-яких робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів за наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті погоджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Однак, 01.01.2022 року набрав чинності Закон України «Про внутрішній водний транспорт», яким внесено зміни у Кодекс торговельного мореплавства України, зокрема, і у статтю 12, частину 2, якої викладено у наступній редакції: «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, в межах повноважень, визначених законом, погоджує відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також проектів будівництва або виконання інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів. Порядок погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також проектів будівництва або виконання інших робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту". В свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 212 було перейменовано Державну службу морського та річкового транспорту України на Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) та затверджено Положення про Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, підпунктом 12 пункту 4 якого встановлено, що адміністрація судноплавства відповідно до покладених на неї завдань у сферах морського транспорту та торговельного мореплавства: погоджує в межах повноважень, передбачених законом, відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також проектів будівництва або виконання інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів. З огляду на внесені до ст. 12 КТМ зміни та набрання чинності постанови КМУ від 06.03.2022 року № 212 апелянт вважає, що повноваження щодо погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів законодавцем передано від Мінінфраструктури до Адміністрації судноплавства та в силу вимог закону належать до виключної компетенції останнього. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги вказані доводи Міністерства інфраструктури України На думку апелянта вказані ним обставини призвели до виникнення підстав для застосування процедури заміни боржника правонаступником, оскільки компетенція з виконання судового рішення перейшла від Мінінфраструктури до Адміністрації судноплавства. З огляду на викладене апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Міністерства інфраструктури України та замінити у справі № 420/9088/20 боржника Міністерство інфраструктури України на Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України. 22.11.2022 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" на апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України, в якій виклало свої заперечення на доводи, викладені в апеляційній скарзі. У поданому відзиві апелянт просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року без змін. Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Згідно частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Частиною 4 цієї статті визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що підставами для заміни сторони або сторони виконавчого провадження - суб`єкта владних повноважень правонаступником є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. При цьому, під час розгляду вказаного питання підлягають дослідженню докази, які підтверджують факт вибуття сторони, а також підстави для правонаступництва відповідної особи. В свою чергу аналіз правових норм КАС України, які стосуються питання заміни сторони чи боржника правонаступником, дає підстави для висновку про те, що положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18 сформулював правовий висновок, відповідно до якого: якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень; однак, якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 02.11.2021 року у справі №816/1231/15. У постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270 Верховний Суд вказав на те, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. по справі №420/9088/20, яке набрало законної сили 21.04.2021 року, було зобов`язано Міністерство інфраструктури України надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів, а саме для здійснення будівництва двостороннього пірсу та інших робіт на стику причалів №№10-11 Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул.Сухолиманська 26-А, згідно проекту Будівництво двостороннього пірсу у складі розширення та експлуатації інженерної та транспортної інфраструктури та виробничих потужностей з перевалки олії, зерна, харчових продуктів переробки олійних та зернових культур за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Сухолиманська, 26-А (на стику причалів №№10,11 Чорноморської філії ДП АМПУ). Згідно п.4 розділу 12 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про внутрішній водний транспорт» від 03 грудня 2020 року № 1054-IX внесено зміни у статті 12 Кодексу торгівельного мореплавства: частину другу викладено в такій редакції: "Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, в межах повноважень, визначених законом, погоджує відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також проектів будівництва або виконання інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів. Порядок погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також проектів будівництва або виконання інших робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту"; частину третю виключити; у частині четвертій слова "центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту" замінити словами "центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту". В свою чергу, згідно підпункту 49 пункту 3 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460, до основних завдань Мінінфраструктури віднесено, зокрема, надання погодження на відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів. При цьому, на момент звернення Міністерства інфраструктури України до суду першої інстанції із заявою про заміну боржника у справі, а саме, 09.02.2022 року, повноваження щодо погодження на відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів були закріплені згідно Положення № 460 лише за Міністерством інфраструктури України. В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 р. № 212 було затверджено Положення про Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, згідно з яким Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства. Підпунктом 12 пункту 4 цього положення встановлено, що адміністрація судноплавства відповідно до покладених на неї завдань у сферах морського транспорту та торговельного мореплавства: погоджує в межах повноважень, передбачених законом, відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також проектів будівництва або виконання інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання та морських шляхів. При цьому, станом на момент розгляду судом поданого клопотання про заміну боржника у справі, а також розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких змін до Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460 внесено не було та Міністерство інфраструктури України не позбавлено повноважень здійснювати відповідне погодження на відведення землі та водного простору. Таким чином, заявником не надано доказів повної передачі (набуття) адміністративної компетенції від Міністерство інфраструктури України до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України внаслідок, як і не надано доказів повного припинення адміністративної компетенції Мінінфраструктури з питання погодження на відведення землі та водного простору. Суд першої інстанції вірно зазначив, що саме по собі внесення змін до ст.12 КТМ не свідчить про моментальний перехід компетенції щодо погодження на відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів від Міністерства до Державної служби морського та річкового транспорту України (яка в подальшому перейменована у Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України). Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 22 березня 2021 року у справі №200/6387/20-а сформулював правовий висновок, відповідно до якого, враховуючи положення статті 52 КАС України, суд першої інстанції може допустити заміну сторони у справі її правонаступником до закінчення судового розгляду. Це пов`язано із тим, що з моменту вступу правонаступника у судовий процес, він користується правами та несе обов`язки особи, яку він замінив. З моменту закінчення судового розгляду справи вирішення питання процесуального правонаступництва знаходиться поза межами повноважень суду першої інстанції, однак, таке питання може бути вирішено під час апеляційного і касаційного провадження. При цьому, Верховний Суд вказав на те, що на стадії примусового виконання судового рішення заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється при зверненні до суду, що розглянув справу, державного виконавця або заінтересованої особи в порядку, передбаченому статтею 379 КАС України. Натомість, після набрання судовим рішенням законної сили процесуальне законодавство не передбачає заміни сторони у справі в порядку статті 52 КАС України, оскільки інакше це призведе до зміни судового рішення, що є недопустимим. Такий висновок Верховного Суду викладений в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі №440/6771/20 та постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 440/4060/18. Також, слід звернути увагу на те, що стаття 379 КАС України передбачає можливість заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження або можливість заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до встановлених у справі обставин, ТОВ «Рисоіл Термінал» було пред`явлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання виконавчий лист № 420/9088/20 від 31.05.2021 року та постановою головного державного виконавця від 13.08.2021 року було відкрито виконавче провадження № 66483646 з виконання вказаного виконавчого листа. У зв`язку з невиконанням Міністерством інфраструктури України судового рішення у справі № 420/9088/22 постановами державного виконавця від 09.09.2021 року та від 20.10.2021 року на Міністерство інфраструктури України були накладені штрафи. В подальшому, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.12.2021 року виконавче провадження № 66483646 було закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 4 а.с.129-130). На даний час позивач не ініціює відновлення виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 420/9088/20. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 379 КАС України не передбачає процедури заміни сторони у виконавчому провадженні після його закінчення. Посилання заявника на можливість заміни боржника у справі на підставі ч. 4 ст. 379 КАС України не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на те, що існування процедури заміни сторони у виконавчому провадженні до його відкриття не наділяє суд повноваженнями замінювати сторону у виконавчому провадженні, яке вже закінчено. Крім того, сам факт закінчення виконавчого провадження не надає можливість здійснювати в ньому будь-які виконавчі дії окрім дій, визначених ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», спрямованих на відновлення виконавчого провадження. У постанові від 31 травня 2022 року у справі № № 120/531/19-а Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що задля вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні має існувати саме виконавче провадження, що відкривається на підставі відповідного виконавчого документа, у зв`язку з чим особа може набути статусу сторони у такому виконавчому провадженні. Відсутність же виконавчого провадження, а, отже, відсутність і його сторін, виключає можливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Суд зазначив, що стаття 379 КАС України прямо вказує на наявність власне виконавчого провадження (або виконавчого листа, на підставі якого може бути відкрито виконавче провадження) для здійснення в ньому відповідних дій. Крім того, Верховним Судом у постановах від 24.01.2020 року у справі №752/14995/18 та від 10.09.2020 року у справі №815/2451/14 сформована та застосована правова позиція, згідно з якою звернення із заявою про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, яке на момент такого звернення закінчено, не може вважатися ефективним захистом порушених прав заявника, оскільки виконавче провадження уже завершено. Таким чином на даний час підстави для заміни сторони виконавчого провадження згідно ст. 379 КАС України також відсутні. При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про наявність підстав для заміни боржника у справі у зв`язку з відсутністю порядку проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, яка передує наданню документа дозвільного характеру «Погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також для будівництва або виконання робіт в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів». По-перше, порядок заміни сторони у справі або виконавчому провадженні регламентовані статтями 52 та 379 КАС України, які пов`язують можливість такої заміни саме із фактом вибуття однієї із сторін, а не наявністю будь-яких інших підстав. Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що вказане питання, на яке посилається апелянт, було предметом судового дослідження при розгляді справи по суті, і вказаному питанню дана належна правова оцінка з боку судів. Вказані апелянтом обставини жодним чином не свідчать про наявність підстав для заміни боржника у справі, оскільки вони не стосуються припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повного чи часткового передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції, з якими пов`язана можливість заміни сторони у справі чи сторони виконавчого провадження. Враховуючи все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення заяви Міністерства інфраструктури України про заміну боржника у справі № 420/9088/20 правонаступником. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук