Постанова 4852 № 160/26847/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/26847/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі №160/26847/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,- ВСТАНОВИВ: 24.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2021 № Ф-3118-51/62; - зобов`язати Головне управління ДПС Дніпропетровській області видати рішення про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис 01.11.2007 № А15/155-07.. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі №160/26847/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2021 року, № Ф-3118-51/62. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі №160/26847/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивач не надав доказів його працевлаштування за період до 2019 рік. В той час як заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла з 2017 року. Крім того, скаржник вказує на те, що законодавство встановлює імперативний обов`язок підприємця сплачувати єдиний внесок. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.05.2001, номер державної реєстрації № НОМЕР_2 . 01.11.2007 припинено підприємницьку діяльність, номер прийняття рішення про припинення №А15/155-07, що підтверджується обхідним листом №14. Відповідно до поштового повідомлення №4930015960606, що міститься у додатках до відзиву, ОСОБА_1 отримав вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) 16.12.2021. Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2020 №Ф-3118-51/62 протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду. За наслідками перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову . Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). За визначенням пункту другого частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Перелік платників єдиного внеску передбачений статтею четвертою Закону № 2464-VI, серед якого, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Таким чином, фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску з дати її державної реєстрації до дати припинення такої діяльності, незалежно від того чи отримує вона дохід від підприємницької діяльності чи ні. Згідно до матеріалів справи рішенням №А15/155-07 від 01.11.2007 року підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинено. Доказів зворотного відповідачем не надано. Зазначене в свою чергу виключає обов`язок останнього сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичної особи -підприємця. Наведене відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів сплати єдиного внеску за позивача роботодавцем протягом 2017 року. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарга скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі №160/26847/21 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі №160/26847/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко