Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3192/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3192/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року у справі №280/3192/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 18 травня 2022 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому просила: - визнати протиправними дії Управління щодо призначення пенсії позивачці з дня звернення та обчислення її розміру без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки; - зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачці пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки з 08.10.2021 із урахуванням різниці, що вже виплачена; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019,2020, 2021 роки; - зобов`язати відповідача виплатити позивачці грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 р. у справі № 280/3192/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком з 04.01.2022, а також обчислені розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати з 08.10.2021 ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2018-2020 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої позивачка просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 р. у справі № 280/3192/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги по суті повторюють правове обґрунтування заявлених позовних вимог. Так, скаржниця наполягає на тому, що з 10.03.2011 позивачці призначена пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Проте, позивачка не отримувала пенсію, оскільки працевлаштувалась за професією, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Протягом трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку на загальних підставах позивачка звернулася до Управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), однак пенсію за віком призначено з дня звернення, а її розмір розрахований не із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки. Позивачка вважає, що має право на отримання пенсії, починаючи з дати виникнення відповідного права, оскільки звернулася за її призначенням з дотриманням трьохмісячного строку, встановленого Законом №1058-IV. Крім того, розмір пенсії має бути розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2019-2021 роки, оскільки право на пенсію за Законом №1058-IV у позивачки виникло вперше. Крім того вважає, що їй протиправно не виплачено грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, оскільки до звернення за призначенням пенсії за віком позивачка виплати пенсії не отримувала. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, з 10.03.2011 позивачці призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти на підставі пункту «е» ст.55 Закону №1788-XII. З 12.03.2011 виплата пенсії припинена у зв`язку з працевлаштуванням позивачки на посаду вчителя історії, що підтверджується записами в трудовій книжці. У зв`язку із досягненням пенсійного віку 60 років (що відбулось 07.10.2021), 04.01.2022 позивачка звернулася до відповідача із заявою за призначенням/перерахунком пенсії за віком. З 04.01.2022 позивачці призначена та виплачується пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV. На відповідний адвокатський запит представника позивачки, Управління листом від 23.02.2022 №0800-0205-8/16053 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні з 10.03.2011 як одержувач пенсії за вислугу років (працівник освіти). З 12.03.2011 виплата пенсії припинена у зв`язку з працевлаштуванням позивачки за спеціальністю. Пенсія за вислугу років за період з 10.03.2011 по 11.03.2011 у розмірі 76,03 грн. перерахована ОСОБА_1 у квітні 2011 року, доплата по допризначенню пенсії у розмірі 13,85 грн. перерахована у липні 2011 року через поштове відділення № 69089. Відповідно до особистої заяви від 04.01.2022 ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Вказано, що показник середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним від час переведення з одного виду пенсії на інший. Щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день її призначення, повідомлено, що ОСОБА_1 використала право первинного призначення пенсії по Україні, а тому підстави для виплати такої допомоги відсутні. Не погодившись з такою позицією Управління, позивачка звернулася з даним позовом до суду. Судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , саме в частині відмови у задоволенні вимоги про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Тобто, конструкція зазначеної норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За висновком суду, встановлені обставини справи свідчать, що до моменту отримання права на призначення пенсії за віком позивачці призначено та виплачувалась пенсія за вислугою років, вказане у відповідності до приписів п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є підставою для відмови у виплаті позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. В скарзі позивачка посилається на те, що у нормі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (п. 7-1) чітко міститься посилання саме на отримання пенсії, а не на призначення, про яке зазначає та посилається суд першої інстанції. Скаржниця зазначає про те, що вона не отримувала пенсію, оскільки продовжила працювати, та виплата пенсії була припинена, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Ключовим правовим питанням у даній справі є наявність у позивачки права на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до вимог п.7-1 Прикінцевих положень до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з огляду на обставини справи. Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії. Умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком. Наведена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні з 10.03.2011 як одержувач пенсії за вислугу років (працівник освіти). З 12.03.2011 виплата пенсії припинена у зв`язку з працевлаштуванням позивачки за спеціальністю. Пенсія за вислугу років за період з 10.03.2011 по 11.03.2011 у розмірі 76,03 грн. перерахована ОСОБА_1 у квітні 2011 року, доплата по допризначенню пенсії у розмірі 13,85 грн. перерахована у липні 2011 року через поштове відділення № 69089. Нарахування та виплата пенсії за вислугу років згідно Закону № 1788-XII призупинена, у зв`язку із працевлаштуванням. Тобто, до призначення позивачці пенсії за віком їй призначалась пенсія за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судом першої інстанції і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржниці відхилено. З огляду на вищевикладене, в межах доводів апеляційної скарги, підстав для застосування ст. 317 КАС України, колегія суддів не встановила. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 р. у справі № 280/3192/22 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 р. у справі № 280/3192/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко