Постанова 4851 № 520/1295/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 р.Справа № 520/1295/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника відповідача Лютянського М.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2022, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.06.22 року по справі № 520/1295/22 за позовом Фермерського господарства "Максвей" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фермерське господарство "Максвей", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати недійсним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №00259040710 від 19.11.2021 в розмірі 500000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №00259040710 від 19.11.2021 в розмірі 500000,00 грн. Стягнуто на користь Фермерського господарства "Максвей" (ЄДРПОУ 40841733) сплачену суму судового збору в розмірі 7500 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, та прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства. В судовому засіданні представник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача до судового засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що 19.09.2016 - ФГ "Максвей" взято на облік Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Основнми видами діяльності ФГ "Максвей" є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Так, 19.10.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області виданий наказ №7858-п, яким визначено провести з 20.10.2021 фактичну перевірку тривалістю 10 діб за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Штирова, 69, м. Барвінкове, з 20.10.2021, тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.04.2020 по день закінчення перевірки. Підставою проведення фактичної перевірки зазначено п.п. 80.2.5. п. 80. 2 ст. 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального), п.п. 19-1.4. 19-1.1.14. 19-1.1.16, 19-1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етиловою, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Результати перевірки оформлені актом від 29.10.2021 б/н, у якому відображено факт порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії у обсягах 2424,86 л. (акцизна накладна від 12.05.2020 №23), 2425,81 л. (акцизна накладна від 24.09.2020 №70), 4844, 52 л. (акцизна накладна від 25.09.2020 №73). Відповідачем на підставі зазначеного акту винесено рішення №00259040710 про застосування до ФГ "Максвей" штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у розмірі 500000,00 грн. Позивач не погоджуючись з винесеним відповідачем рішенням, вважаючи його протиправним, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходви з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями ст. 80 Податкового кодексу України. Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись зазначеною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Відповідно до оскаржуваного наказу, підставою для призначення фактичної перевірки стали 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Приписами п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. У постановах від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 25.01.2019 (справа №812/1112/16), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17), Верховний Суд вказав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Водночас, у постановах від 08.09.2020 (справа №640/21536/19), від 17.12.2020 (справа №520/12028/18), від 11.06.2019 (справа №1440/2045/18), Верховний Суд вказав на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню. Таким чином, норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки на підставі цього підпункту, однак в наказі від 19.10.2021 №7858-п підстава проведення перевірки відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами пункту 80.2 статті 80 ПК, не зазначена. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.07.2022 по справі № 120/5728/20-а, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Так, результати перевірки оформлені актом від 29.10.2021 б/н, у якому відображено факт порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії у обсягах 2424,86 л. (акцизна накладна від 12.05.2020 №23), 2425,81 л. (акцизна накладна від 24.09.2020 №70), 4844,52 л. (акцизна накладна від 25.09.2020 №73). Відовідно до п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Тобто, чинним законодавством передбачена певна процедура, а саме складання, реєстрація та підписання акту перевірки. Акт фактичної перевірки ФГ "Максвей" б/н від 29.10.21, який підписаний керівником Андрушуком М.С. 29.10.21 немає реєстраційного номеру, хоча в податковому повідомленні - рішенні йдеться посилання на акт перевірки від 29.10.21 за №19293/20/02/РРО/40841733. Більш того в розділі 3 "Висновок перевірки" акту не зазначено конкретне порушення, яке вчинено суб`єктом господарювання, а є лише посилання на загальну норму ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", в склад якої входить перелік порушень. Так, 19.11.2021 на підставі зазначеного вище акту Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано рішення №00259040710 про застосування до ФГ "Максвей" штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у розмірі 500000,00 грн. Відповідно до ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: - невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації: завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; - заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; - завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; - наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом. Податкове повідомлення-рішення містить: 1) суму та підставу для визначення (нарахування зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; 2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом); 3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; 4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; 5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення- рішення. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій. Так, в оскаржуваному рішенні про застосування фінансових санкцій №00254040710 від 19.11.2021 і в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до нього в розділі про встановлення відповідальності зазначено абз. 9 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", що передбачає відповідальність за інше правопорушення та інший розмір штрафних санкцій ніж встановлено в ході перевірки. Так, в ході перевірки ФГ "Максвей" відповідачем встановлено зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, а саме: - ДП-Л-Евро-ВО 2420 л. отримано 12.05.2020 (рахунок фактура №20 від 06.05.2020, накладна №23 від 12.05.20, ТТН №23 від 12.05.20); - ДП-Л-Евро-ВО 2420 л. отримано 24.09.2020 (рахунок фактура №71 від 22.09.2020, накладна №71 від 24.09.20, ТТН №71 від 24.09.2020); - ДП-Л-Евро-ВО 4845 л. отримано 25.09.2020 (рахунок фактура №73 від 23.09.2020, накладна №74 від 25.09.20, ТТН №74 від 25.09.2020). Позивачем вказано, що вищезазначене пальне використовувалось ФГ "Максвей" виключно в господарській діяльності для власних потреб, а саме - для заправки транспорту та сільхозгосподарської техніки, про що зазначено в акті перевірки. Так, з матеріалів справи встановлено, що ФГ "Максвей" належить вантажний автомобіль Reault Magnum 460.18 (AH 9280) згідно наказу №1-ОД від 04.09.2018 про надання в користування, що належить голові ФГ "Максвей" ОСОБА_1 , трактор Беларус - 892,2 згідно договору купівлі - продажу №43/307 709 від 25.03.2020, вантажний автомобіль Reault Premium 420 ( НОМЕР_1 ) згідно договору оренди №8 від 01.08.2020, вантажний автомобіль Reault Premium 420 ( НОМЕР_2 ) згідно договору оренди №7 від 05.05.2020, вантажний автомобіль КАМАЗ ( НОМЕР_3 ) згідно договору оренди №8 від 12.05.2020. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання. При цьому, відповідно до ч. 21 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують. Відповідно до п.п. 14.1.141 1 ст. 14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ. паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу. За приписами ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Змісту визначення "зберігання" положення наведених вище актів права не розкривають. Однак, з аналізу їх змісту стає зрозумілим, що під зберіганням слід розуміти триваючий у часі процес постійної та безперервної фізичної наявності певної кількості речей матеріального світу (у даному випадку - пального) в конкретному місці, корисні властивості якого придатні забезпечити досягнення бажаної для заінтересованої особи мети - існування речі у незмінному стані (тобто у будівлі, на земельній ділянці, у сховищі, у цистерні тощо). При цьому, загальна ємність паливних баків наявних у користуванні ФГ "Максвей", який в своїй господарській діяльності використовував транспортні засоби та сільськогосподарську техніку формально може виключати необхідність фізичного зберігання пального. Відповідно до ч. 16 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Згідно з ч. 19 ст. 15 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету: підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву: суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Згідно з ч. 43 ст. 15 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" отримання ліцензії суб`єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке вони не реалізовують іншим особам і використовують виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відбувається за спрощеною процедурою. Вони не повинні додавати до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального копії документів, перелік яких встановлено ч. 38 ст. 15 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Такі суб`єкти господарювання в заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження. Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування. зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів: б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження. зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування. зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. Отже, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом. Однак не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а відтак, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального. Колегія суддів зазначає, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами. Такими винятками, з-поміж іншого, є зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання і пристроїв. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів, які підтверджують факт фізичного зберігання ФГ "Максвей" придбаного пального або наявність його залишку на дату перевірки. При цьому, відповідачем не надано суду та не відображено в акті перевірки безспірних доказів наявності ємностей для зберігання такого пального в ФГ "Максвей", відповідно відсутні акти вимірювання обсягів пального в ємностях, що слугувало б доказом можливості зберігання пального. Висновок перевіряючих про зберігання ФГ "Максвей" пального в місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, базується лише на обставинах придбання фермерським господарством пального, оскільки в акті перевірки не зазначено місце фізичного зберігання палива, його кількість та залишки, відсутні акти вимірювання обсягів пального в ємностях, що знаходяться на території фермерського господарства, крім того, під час перевірки взагалі не виявлено самого пального. Однак, це не є беззаперечним доказом його зберігання у розумінні ст. І ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та жодним чином не вказують на порушення, які наведено в ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Відповідач фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального, відповідачем не представлено жодного належного та допустимого доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ФГ "Максвей" штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі ч. 2 ст. 17 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". При цьому обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами. Більш того, в подальшому позивачем було придбано нові земельні ділянки, для обробки яких збільшилась кількість використання пального, була отримана ліцензія №20020414202100136 від 26.05.2021 та придбані ємності для зберігання пального. Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 27.05.2020 у справі №2-879/13 зазначено, що концепція негативного доказу сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем. На підставі вищевикладеного, відповідач не дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав, внаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення норматвиних актів. що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 по справі № 520/1295/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 21.12.2022 року