Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2138/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/2138/22 Головуючий в 1 інст. Зарютін П.В. Провадження № 33/807/654/22 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2022 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі ОСОБА_1 , захисника адвоката Козара М.В., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Козара М.В. на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, В С Т А Н О В И В: Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 17.05.2022 року о 11-43 год. ОСОБА_1 в м. Запоріжжі по пр. Моторобудіників, 124 керував автомобілем «ЗАЗ 110217», держномер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, та на вимогу працівника поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного чи іншого сп`яніння. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Козар М.В. вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції за власною ініціативою, незважаючи на заперечення сторони захисту, викликав до суду працівників поліції. Сторона захисту вважає такі дії суду неприпустимими, адже суд став обвинувачем в справі, самостійно витребував додаткові докази, які підтверджували вину ОСОБА_1 . Захисник наголошує, що відеозаписи в матеріалах справи не підтверджують керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом 17.05.2022 року. Просить апеляційний суд постанову районного суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Козара М.В., які підтримали апеляційну скаргу; перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції виконані не в повній мірі, виходячи з наступного. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції належним чином не перевірив докази та не встановив всіх обставин справи, які мають істотне значення для її правильного вирішення. Внаслідок чого ОСОБА_1 помилково був визнаний винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Апеляційний суд аналізуючи вказані доводи апеляційної скарги та матеріали справи вважає, що така скарга підлягає задоволенню. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Суд наголошує, що відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку та процедури проведення огляду. Тобто, вказана норма являється бланкетною, яка відсилає до інших нормативних актів. В даному випадку відсилає до нормативних актів, якими встановлюються порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1) вбачається, що від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовився. Проте, згідно з наявним у справі відеозаписом (а.с.22) встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи в закладі охорони здоров`я фактично не виразив відмову від проходження огляду на визначення стану сп`яніння та не вчинив дії, які можливо б було розцінити як таку відмову. Згідно відеозапису ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні спеціалізованого медичного закладу, повідомляє лікарю, що не може здати біологічний матеріал для проведення дослідження (сечу), на що йому лікар пропонує випити води, почекати і здати біологічний зразок. ОСОБА_1 від вказаної пропозиції не відмовляється. Після вказаного працівники поліції виводять ОСОБА_1 з приміщення установи і на цьому запис зупиняється. Через певний проміжок часу відеозапис починається з того, що відносно ОСОБА_1 складають протокол про адміністративне правопорушення. Отже, відеозаписом не зафіксовано, що ОСОБА_1 вчинив дії або виразив словесну відмову від проходженні огляду на визначення наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що виключає об`єктивну сторону інкримінованого складу адміністративного правопорушення. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 р. по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. З огляду на наведене, а також положення статті 62 Конституції України, відповідно до якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, є неправильними, оскільки в суді не доведено належними та допустимим доказами наявність в його діях відмови у проходження огляду на визначення стану сп`яніння, а тому суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є недоведеною. У зв`язку із викладеним постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Козара М.В. задовольнити. Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати. Провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 336/2138/22