Постанова Дніпровський апеляційний суд № 428/7897/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7370/22 Справа № 428/7897/21 Суддя у 1-й інстанції - Бароніна Д.Б, Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м.Кривий Ріг справа № 428/7897/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 жовтня 2021 року, яке ухвалено суддею Бароніним Д.Б. у м. Сєвєродонецьку Луганської області та повне судове рішення складено 28 жовтня 2021 року, УСТАНОВИВ: В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 24 березня 1978 року по 19 липня 2021 року вона перебувала у трудових правовідносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на посаді провідного інженера лабораторії аналітичних та метрологічних робіт Центральної лабораторії підприємства та була звільнена із займаної посади 19 липня 2021 року наказом № 0120-КП(зв) за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників згідно наказу Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» № 350 від 10 травня 2019 року «Про скорочення чисельності працівників, у якому є посилання на рішення Наглядової ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 19 березня 2019 року про ліквідацію та виведення з організаційної структури підприємства деяких структурних підрозділів. Згідно постанови Луганського апеляційного суду по справі № 428/10354/19 від 13 травня 2021 року, позивач була поновлена на посаді провідного інженера лабораторії аналітичних та метрологічних робіт Центральної лабораторії наказом № 0080-КП від 14 травня 2021 року та в цей же день і цим же наказом позивача знову було попереджено про звільнення з тих самих підстав та з тієї ж посади. Наказом № 0120-КП (зв) від 19 липня 2021 року позивач була повторно звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників підприємства. Своє звільнення вважає незаконним та безпідставним з наступних підстав. 17 травня 2021 року позивач поставила підпис під можливим звільненням, підставою якого є наказ №

350. Даний наказ позивач вважає незаконним, оскільки Голова Правління підставами скорочення чисельності працівників підприємства визначив не зміни внутрішньої (організаційної) структури підприємства, а оптимізацію розходів на утримання працівників, яка необхідна в разі відсутності у підприємства коштів на оплату праці скороченої чисельності працівників. Згідно Додатку 1 до наказу, йшлося тільки про скорочення двох штатних одиниць Центральної лабораторії, а не всіх штатних одиниць, як було визначено в протоколі заочного голосування (опитування) Наглядової Ради підприємства. Проте, на виконання рішення Наглядової ради станом на 16 серпня 2019 року Центральна лабораторія не була ліквідована. Також в період роботи позивача після її поновлення з 14 травня 2021 ргоку по 19 липня 2021 року Наглядова рада не приймала рішень про зміну організаційної структури та скорочення чисельності працівників, не відбувалося змін в організації виробництва і праці, що не дає підстав скорочувати позивача саме за ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє повторне звільнення 19 липня 2021 року на підставі наказу № 350 позивач вважає неправомірним, оскільки наказ на день звільнення позивача 19 липня 2021 року не був чинний. Не зважаючи на те, що термін виконання наказу закінчився, позивача повторно звільнили на підставі наказу № 350 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Посилання в наказі на підставу скорочення персоналу як удосконалення організації праці з метою оптимізації витрат на утримання персоналу не відповідає дійсності, так як з 2019 року працівникам підприємства виплачувалася премія. Результатом виконання рішення суду про поновлення позивача на колишній посаді, на її думку, мало б стати відновлення її порушених прав у повному обсязі, в тому числі, відновлення її посади в штатному розписі шляхом видання наказу про внесення змін до штатного розпису структурного підрозділу. При вивільненні позивача 19 липня 2021 року було вказано робоче місце № 049, яке відповідає робочому місцю провідного інженеру в штатному розписі. Але після отримання розрахункових листів з травня по липень 2021 року з`ясувалося, що оплата праці проводилася за виконання регламентних робіт. Після виведення з штатного розпису посади, яку вона займала, ця посада як на час її попередження про скорочення 17 травня 2021 року, так і на час її звільнення 19 липня 2021 року, більше не вводилась та не існувала. Для дотримання норм трудового законодавства неможливо скоротити працівника, коли його посада відсутня у штатному розписі, тобто вона не існує на підприємстві. Крім того, обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, але саме в день звільнення позивачу не було надано переліку всіх вакантних посад. Рішення Президії профспілкового комітету щодо звільнення позивача з недотриманням порядку процедури повторного скорочення або з підстав скорочення штату в установі, де не змінювалася чисельність штату, є дискримінацією позивача. На підставі наведеного вище позивач просила суд визнати наказ № 350 від 10 травня 2019 року таким, що втратив чинність у зв`язку з закінченням терміну його виконання, визнати неправомірним та скасувати наказ № 0120-КП (зв) від 19 липня 2021 року про її звільнення, поновити її на посаді, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги аргументи позивачки про те, що наказ № 350 від 10 травня 2019 року був виконаний станом на 15 серпня 2019 року. Дата 15 серпня 2019 року встановлена згідно з Рішенням Наглядової Ради від 19 березня 2019 року (п.1.2 Виписки № 11 від 19 березня 2019 року з Протоколу № 19/03/19 заочного голосування (опитування) Наглядової Ради ПрАТ «Сєвєродонецького об`єднання Азот»). Наказ № 350 від 10 травня 2019 року є виконаним ще 15 серпня 2019 року, отже і рішення Наглядової ради також виконано в повному обсязі, про це свідчать внесені зміни до штатного розпису керівників, спеціалістів і службовців Центральної лабораторії з 16 серпня 2019 року. Скаржниця вважає, що не можна звільнити працівника у зв`язку із скороченням чисельності на підставі наказу, який втратив свою юридичну силу. Апелянт зауважує на тому, що роботодавець не виконав рішення суду від 13 травня 2021 року по справі № 428/10354/19 в повному обсязі, а саме не ввів в штатний розпис посаду провідного інженера лабораторії аналітичних та метрологичних робіт Центральної лабораторії. Посилається на те, що не внесення змін у штатний розпис підприємства посади, яку вона займала суттєво порушує її трудові права, підприємство повинно було відновити штатну одиницю провідного інженера, а лише після цього приймати рішення стосовно штатної одиниці провідного інженера за процедурою, передбаченою п.п.7.2.1.2, 7.2.1.3 СТП 036-2012. Оскільки рішення Наглядової ради від 19 березня 2019 року і наказ № 350 від 10 травня 2019 року є виконаними, то вони втратили свою юридичну силу. Наглядова рада ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» повинна була прийняти нове рішення про зміни в організації виробництва і праці, у тому числі про зміну її внутрішньої (організаційної) структури підприємства та скорочення чисельності працівників. Далі Голова Правління повинен видати новий наказ про скорочення штату працівників. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав. Згідно частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд прешої інстанції виходив з того, що рішення Наглядової Ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 19 березня 2019 року про скорочення чисельності працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та наказ Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. № 350 від 10 травня 2019 року про скорочення чисельності працівників підприємства є чинними. Відповідач, із дотриманням вимог чинного законодавства України, звільнив позивачку з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Відповідач попередив позивачку про майбутнє звільнення за два місяці, з дня попередження позивача про вивільнення та до дня розірвання трудового договору відповідачем було запропоновано позивачці всі наявні вакантні посади, які вона могла зайняти згідно із своєю спеціальністю, кваліфікацією, освітою та стажем роботи, проте ОСОБА_1 згоди на її переведення на іншу запропоновану роботу (вакантну посаду) на тому самому підприємстві не надала, тому суд дійшов висновку, що судом не встановлено порушення прав позивачки при її звільненні. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду прешої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ч. 2 ст. 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно із ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду. У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Як установлено судом та убачається з матеріалів справи, відповідно до копії трудової книжки, заведеної 24 березня 1978 року на ім`я ОСОБА_1 , з 24 березня 1978 року позивач перебувала з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» у трудових відносинах. Згідно запису № 19 у трудовій книжці, 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1. ст. 40 КЗпП України та на підставі наказу №0127-КП від 12 серпня 2019 року. Згідно копії наказу Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. № 0080-КП від 14 травня 2021 року, на підставі рішення Луганського апеляційного суду у справі № 428/10353419 від 13 травня 2021 року поновлено на роботі у лабораторію аналітичних та метрологічних робіт центральної лабораторії на посаді провідного інженера ОСОБА_1 , звільнену 15 серпня 2019 року наказом № 0127-КП (зв) від 12 серпня 2019 року у зв`язку з скороченням чисельності працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України. Допущено ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків. Головному бухгалтеру Сіленко Н.В. наказано забезпечити виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця. 14 травня 2021 року до трудової книжки позивача внесено запис про те, що запис № 19 є недійсним, ОСОБА_1 поновлена на роботі провідним інженером у лабораторію аналітичних та метрологічних робіт Центральної лабораторії (наказ № 0080-КП від 14 травня 2021 року). З копії попередження про можливе вивільнення від 17 травня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлена з попередженням про можливе вивільнення та розірвання з нею трудового договору у відповідності з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням кількості працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України). З запропонованими вакансіями ознайомлена. Згідно копії наказу Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. №0120-КП(зв) від 19 липня 2021 року, позивач була звільнена з роботи 19 липня 2021 у зв`язку із скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України на підставі наказу № 350 від 10 травня 2019 року. Наказ ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» «Про скорочення чисельності працівників підприємства» № 350 від 10 травня 2019 року винесений головою правління з дотриманням порядку, встановленого Статутом підприємства, оскільки в судовому засіданні було з`ясовано, що Наглядова рада підприємства, до виключної компетенції якої належать повноваження щодо затвердження організаційної структури та чисельності працівників Товариства та внесення до них змін, прийняла відповідне рішення, а голова Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на виконання рішення Наглядової ради видав відповідний наказ. Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Згідно з частиною першою статті 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис частина третя статті 64 ГК України. Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями 42, 49-2, 49-4 КЗпП України. Ураховуючи те, що товариство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» дійсно відбулось скорочення чисельності працівників, що стало підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При звілньненні позивачки відповідач продовжував виконувати рішення органу управління підприємства про скорочення штату працівників, в тому числі щодо скорочення посади провідного інженера лабораторії аналітичних та метрологичних робіт Центральної лабораторії, яку займала позивачка. У зв`язку з викладеним, доводи скаржниці про те, що наказ № 350 від 10 травня 2019 року був виконаний станом на 15 серпня 2019 року не заслуговують на увагу та спростовуються встановленими по справі обставинами. Відповідно до списків наявності вільних робочих місць та вакантних посад на ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» станом на 17 травня 2021 року, 24 травня 2021 року, 26 травня 2021 року, 31 травня 2021 року, 07 червня 2021 року, 14 червня 2021 року, 17 червня 2021 року, 18 червня 2021 року, 25 червня 2021 року, 30 червня 2021 року, 02 липня 2021 року, 09 липня 2021 року, 16 липня 2021 року, ОСОБА_1 ознайомлена із вказаними списками. Згідно довідки директора департаменту з управління персоналом та соціальними питаннями ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 05 жовтня 2021 року № 06/ДПСВ-74 в період з 17 травня 2021 року по 19 липня 2021 року вакантних місць за професією лаборант хімічного аналізу, а також інженер (хімтехнології), інженер хімік-технолог, що з`явилися внаслідок прийому, переводу або звільнення працівників, на підприємстві не було. Згідно копії Подання Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 23 червня 2021 року № 01/ПП-237, ОСОБА_1 попереджена про наступне вивільнення та їй запропонована інша робота на підприємстві у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України та до теперішнього часу згода на переведення на іншу роботу ОСОБА_1 не надана. На підставі викладеного в.о. Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» просить профспілкову організацію дати згоду на звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності робітників ОСОБА_1 , провідного інженера лабораторії аналітичних і метрологічних робіт Центральної лабораторії. Відповідно до копії повідомлення № 210 від 01 липня 2021 року про прийняття участі в розгляді Подання про звільнення з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за п. 1 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 запропоновано з`явитись 06 липня 2021 року на засідання Президії Профспілкового комітету ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» . Відповідно до копії витягу з Протоколу засідання Президії Профспілкового комітету Профспілкової організації Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» № 118-1 від 06 липня 2021 року, розглядалося подання Правління № 01/ПП-237 від 23 червня 2021 про надання згоди на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників ОСОБА_1 , провідного інженера лабораторії аналітичних та метрологічних робіт Центральної лабораторії. Президія Профспілкового комітету постановила: дати згоду на звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 - провідного інженера лабораторії аналітичних та метрологічних робіт Центральної лабораторії. Та обставина, що ОСОБА_1 поновлена на посаді, яка на час поновлення не існувала оскільки не була внесена до штатного розпису, не вплинуло на виконання постанови Луганського апеляційного суду від 13 травня 2021 року про поновлення позивачки на посаді. Доводи апеляційної скарги про те, що скаржницю звільнено з роботи за ініціативою роботодавця без наявності встановлених пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України підстав - за відсутності змін в організації виробництва та праці, які б супроводжувались скороченням чисельності та штату працівників спростовуються встановленими судами під час розгляду справи обставинами і дослідженими доказами, зокрема випискою № 11 від 19 березня 2019 року з Протоколу № 19/03/19 заочного голосування (опитування) Наглядової Ради ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з якої вбачається, що Наглядовою Радою прийнято рішення про внесення до організаційної структури підприємства змін - ліквідувати з 15 серпня 2019 року та вивести з організаційної структури ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» - Центральну лабораторію, провести скорочення чисельності працівників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на 160 штатних одиниць; наказу Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. № 350 від 10 травня 2019 року на виконання рішення Наглядової ради від 19 березня 2019 року та додатку 1 до вищевказаного наказу, згідно якого скороченню підлягала, зокрема, посада провідного інженера лабораторії аналітичних і метрологічних робіт Центральної лабораторії, яку займала позивачка. Доводи позивачки, що після повторного поновлення її на посаді ніяких змін в організації виробництва і праці на підприємстві не відбулось, не спростовують законність звільнення позивача, оскільки відповідач продовжував виконувати рішення органу управління підприємства про скорочення штату працівників, в тому числі щодо скорочення посади провідного інженера лабораторії аналітичних і метрологічних робіт Центральної лабораторії, яку займала позивачка. Посилання ОСОБА_1 на те, що відповідач не виконав постанови Луганського апеляційного суду від 13 травня 2021 року в повному обсязі, а саме не ввів в штатний розпис посаду провідного інженера лабораторії аналітичних і метрологічних робіт Центральної лабораторії не заслуговує на увагу, оскільки судом встановлено, що наказом Голови Правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» Бугайова Л.С. № 0080-КП від 14 травня 2021 року, на підставі рішення Луганського апеляційного суду у справі № 428/10354/19 від 13 травня 2021 року поновлено на роботі у лабораторію аналітичних та метрологічних робіт центральної лабораторії на посаді провідного інженера ОСОБА_1 , звільнену 15 серпня 2019 року наказом № 0127-КП (зв) від 12 серпня 2019 року у зв`язку з скороченням чисельності працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України. Допущено ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків. Головному бухгалтеру Сіленко Н.В. наказано забезпечити виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця, тобто рішення Луганського апеляційного суду у справі № 428/10354/19 від 13 травня 2021 року відповідачем виконано відповідно до вимог закону. Колегія суддів вважає, що відповідач є таким, що належно виконав вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивачки, оскільки як зазначалось вище, пропонував наявну на підприємстві роботу, за відповідною професією та спеціальністю, яку позивачка може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду. Вакантні посади, які б відповідали освітньому рівню та кваліфікації позивачки, та роботу на яких вона могла би виконувати з урахуванням своєї освіти, кваліфікації, досвіду, крім тих, які були запропоновані позивачці, у відповідача були відсутні. Отже, суд першої інстанції оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, встановивши, що у відповідача відбулося скорочення чисельності працівників, позивачку в установленому законом порядку за два місяця було попереджено про наступне вивільнення та їй були запропоновані усі вакантні посади, які відповідали кваліфікаційному рівню, освіти і досвіду позивачки на які остання відмовилася переводитися, а наявні на підприємстві інші вакантні посади, не були запропоновані позивачці за відсутності у неї відповідної кваліфікації чи досвіду роботи, наявність якого є необхідної умовою для їх зайняття, дійшов правильного висновку, що позивачку звільнено з роботи з дотриманням вимог трудового законодавства. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 20 грудня 2022 року. Головуючий: Судді: