Постанова 4824 № 761/10606/15-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2022 року місто Київ справа № 761/10606/15-ц провадження №22-ц/824/2030/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - ПАТ АБ «Укргазбанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Волошиновичем Олегом Петровичем, на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 січня 2016 року, ухвалене у складі судді Піхур О.В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2015 року позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди від 1 липня 2014 року в сумі 47769 грн.28 коп., пені в сумі 3624 грн.49 коп., 16104 грн.22 коп. збитків внаслідок інфляції та 3% річних в сумі 1088 грн.06 коп. Позов обґрунтовано тим, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір оренди № 19/06-2014 від 1 липня 2014 року, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування нежитлові приміщення загальною площею 43,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відмічені на поетажному плані в додатку № 1 до договору та рухоме майно згідно з переліком зазначеним в додатку № 2 до договору. Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що за користування об`єктами оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 5971 грн.16 коп. Станом на 20 березня 2015 року орендар не виконав зобов`язання згідно з п.2 договору, а саме не здійснив перерахування щомісячної орендної плати за вісім місяців, що призвело до виникнення заборгованості за договором, а саме в сумі 47769 грн.28 коп. Позивач має право вимагати сплати заборгованості, пені та сум, нарахованих відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо оплати орендної плати, позивач вважає наявними передбачені ст.651 ЦК України підстави для розірвання договору. У липні 2015 року позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову, в який просив стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди та усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням загальною площею 43,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ПАТ АБ «Укргазбанк», шляхом виселення з даного нежитлового приміщення ОСОБА_1 . Позов в цій частині обґрунтовано тим, що договір оренди припинив свою дію 1 червня 2015 року, у зв`язку з направленням позивачем 29 квітня 2015 року на адресу відповідача повідомлення щодо припинення дії договору. Суд першої інстанції протокольною ухвалою від 18 серпня 2015 року відмовив у прийнятті заяви від 1 липня 2015 року. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 січня 2016 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Розірвано договір оренди від 1 липня 2014 року № 19/06-2014, укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за договором оренди в розмірі 68586 грн.05 коп., судові витрати в розмірі 929 грн.46 коп., а всього 69515 грн.51 коп. Не погоджуючись з зазначеним рішенням представник відповідача адвокат Волошинович О.П. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі зазначає про те, що на підставі п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню, а на підставі п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України по справі слід ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, посилається на те, що відповідач не був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Під час розгляду справи судом оригінали доданих до позову документів судом не оглядались, підпис який міститься на копіях документів поданих стороною позивача суттєво відрізняється від підпису ОСОБА_1 . У сторони відповідача оригінали поданих позивачем договорів відсутні, і з огляду на очевидну невідповідність підписів відповідача, а також те, що на частині копій документів підпис ОСОБА_1 відсутній, в порядку ч.6 ст.95 ЦПК України, сторона відповідача ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу та не визнає факт підписання договору відповідачем. Також посилається на те, що ПАТ АБ «Укргазбанк» було включено до переліку банків визначених Постановою правління НБУ від 6 травня 2014 року № 260 і банк повинен був припинити діяльність відокремлених підрозділів, які розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цієї постанови забезпечити закриття таких підрозділів, про що повідомити НБУ, що виключає можливість підписання позивачем договору оренди. Ці обставини підтверджують позицію відповідача щодо заперечень факту підписання договору, який просить розірвати позивач. Однак судом першої інстанції ці обставини та обставини укладення договору не досліджувались, а оригінали договору оренди та інших доказів не витребовувались та не оглядались, що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, посилається на те, що укладання договору оренди 1 липня 2014 року між сторонами не суперечили чинному законодавству, оскільки такі правовідносини не підпадають під дію ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відсутність підписів відповідача на актах надання послуг по оренді нежитлового приміщення не суперечить правовідносинам між сторонами та/або чинному законодавству. Підпис ОСОБА_1 на документах, що надані банком, співпадає з підписом, який міститься на першій сторінці паспорту відповідача. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Мітюрін С.О. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити. Представник АБ «Укргазбанк» Футорян С.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України). Відповідно до абзаців першого, другого, четвертого, п`ятого частини п`ятою ст.74 ЦПК України у редакції на час розгляду справи у суді першої інстанції судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлений цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за також адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Згідно з довідкою відділу адресно-довідкового підрозділу Головного управління державної міграційної служби України у місті Києві від 24 квітня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дані 21 січня 2009 року ( а.с.36 т.1). Судова повістка про день, час і місце засідання суду на 18 січня 2016 року, направлена на зареєстрованою адресою ОСОБА_1 , повернута до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.74). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 зазначила, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (п.31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16)». У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в суді першої інстанції. За таких обставин у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Вирішуючи спір по суті позовних вимог АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості, апеляційний суд в складі колегії суддів виходить з наступного. Установлено, що 1 липня 2014 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір оренди № 19/06-2014, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування нежитлові приміщення загальною площею 43,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , відмічені в поверховому плані в Додатку №1 до договору. Відповідно до п.2.1 договору, за користування об`єктами оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 4975,97 грн., крім того - ПДВ - 995,19 грн., всього 5971,16 грн. Згідно з п.2.2 договору, орендну плату орендар перераховує самостійно на підставі цього договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця № НОМЕР_1 в національній валюті України не пізніше 10-го числа поточного місяця (в якому використовується приміщення) за даний місяць відповідно до договору, складається акт наданих послуг по орендних платежах до 25 числі поточного місяця. Орендодавець до 10 числа місяця наступним за звітним, передає орендарю два екземпляри акту наданих послуг. Орендар протягом 10 днів з моменту отримання вказаних документів повинен повернути орендодавцю один екземпляр підписаного акту наданих послуг, або надати вмотивовану відмову від його підписання. У разі якщо орендар протягом зазначеного строку не пред`явить орендодавцю підписаний акт надання послуг чи мотивовану відмову від його підписання надані послуги вважаються прийнятними, а акт наданих послуг підписаним. Пунктом 3.1.16 договору передбачено, що орендатор зобов`язаний у випадку закінчення строку дії договору, або при розірванні договору, дострокового припинення строку дії договору, повернути орендодавцю об`єкт оренди в задовільному стані на підставі акту прийому - передачі в строк, який не перевищує 3-х банківських днів. Відповідно до п.1.4 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Згідно з п.5.6 договору, дія даного договору припиняється у випадку: закінчення строку, на який було укладено; знищення орендованого майна; укладенням угоди про припинення дії договору; за рішенням суду; банкрутства орендатора; ліквідації орендатора - юридичної особи. У матеріалах справи міститься вимога від 20 листопада 2014 року № 14632/8547/2014 щодо неналежного виконання зобов`язань за договором до ОСОБА_1 стосовно сплати заборгованості в термін до 2 грудня 2014 року за три місяці оренди в сумі 17913 грн. та пеню згідно умов договору в сумі 1564 грн за кожен день прострочення. Крім того, як убачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом від 29 квітня 2015 року № 10167/3986/2015, яким повідомив про свої наміри розірвати договір з 31 травня 2015 року. Відповідно до акту звірки розрахунків за договором оренди № 19/06-2014 від 1 липня 2014 року за період з 1 липня 2014 року по 20 березня 2015 року, який міститься в матеріалах справи, відповідач припинив перераховувати орендну плату на рахунок позивача, починаючи з 11 серпня 2014 року по 20 березня 2015 року. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч.ч.1, 3 ст.760 ЦК України). Відповідно до ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм(оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст.762 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч.1 ст.610 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК України). Відповідно до ст.615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторонна має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. Для можливості односторонньої відмови від зобов`язання необхідною є наявність одночасно двох умов: 1) порушення зобов`язання, тобто його невиконання або неналежне виконання; 2) встановлення можливості односторонньої відмови в договорі або в законі. Відповідно до ст.782 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяці. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Згідно зі ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання, передбачене п.2.1 договору оренди № 19/06-2014 від 1 липня 2014 року, а саме не вніс плату за користування об`єктами оренди протягом восьми місяців, за період з 1 серпня 2014 року по 20 березня 2015 року, що відповідно до закону надає право стороні договору, а саме орендодавцю, вимагати розірвання договору на підставі рішення суду. Сам факт розірвання договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендну плату за період користування річчю, тобто за період з серпня 2014 року по березень 2015 року включно в сумі 47769,28 грн. Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. За несвоєчасну оплату орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на те, що відповідач має прострочене грошове зобов`язання, останній зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати в сумі 16104,22 грн. та три проценти річних в сумі 1088,06 грн. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що наявні в матеріалах справи копії документів не перевірені на відповідність їх оригіналам, що дає підстави відповідачу ставить під сумнів відповідність поданої копії документів їх оригіналам, до того ж відповідач не визнає факт підписання договору, а отже відповідно у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову, є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимог і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.7 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом ( ч.1 ст.78 ЦПК України). Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Оригінали документів, копії яких були надані позивачем до позовної заяви, зокрема договір оренди № 19/06-2014 від 1 липня 2014 року, з додатками, а також акт приймання-передачі приміщення і рухомого майна від 1 липня 2014 року були надані представником позивача та оглянуті апеляційним судом. Належних та допустимих доказів на спростування факту укладення 1 липня 2014 року договору оренди відповідачем ОСОБА_1 , у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, апеляційному суду не надано. Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхні думку, потребує висновку експерта. Особливості призначення та проведення почеркознавчої експертизи визначаються Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5. Згідно з п.1.1 Методичних рекомендацій для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Цим же пунктом Інструкції передбачено проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями об`єкта, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, однак крім об`єктів почеркознавчих досліджень. Отже, наданий відповідачем до суду апеляційної інстанції висновок експерта № 829/01/2022 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою адвоката Волошиновича О.П., складений 12 січня 2022 року експертом першого класу Фраймович Л.В., не можна вважати достовірним доказом, оскільки експертиза проведена з технічних копій документів, а не по оригіналам документів. Заперечуючи наданий відповідачем висновок експертизи, представник позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання, чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 , зображення яких міститься у правій нижній частині аркушів 1-4 оригіналу договору оренди, та у графі «Арендатор» на останньому аркуші оригіналу договору, у графі «Арендатор» додатку до договору оренди, у графі «Арендатор» акту прийму-передачі приміщення та рухомого майна від 1 липня 2014 року. Відповідно до п.1.3 Методичних рекомендацій, , затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. ОСОБА_1 в судові засідання для відібрання експериментальних зразків підпису не з`явився. Надані представником відповідача пояснення щодо неможливості ОСОБА_1 з`явитися в засідання суду через те, що останній знаходиться за межами України, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, а навпаки спростовуються отриманою судом відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служи України від 6 жовтня 2022 року про те, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями громадянином України ОСОБА_2 базі даних не виявлено (а.с.91 т.2). Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Отже, зважаючи на наведене, та враховуючи, що відповідачем не спростований належними та допустимими доказами факт укладення договору оренди, та не доведено належне виконання ним умов договору щодо сплати орендних платежів, - вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими та доведеними. Доводи апеляційної скарги щодо припинення діяльності АБ «Укргазбанк» в АР Крим та м.Севастополі станом на час укладення спірного договору оренди, що унеможливлювало підписання договору, є безпідставними, оскільки сам по собі цей факт не свідчить про те, що ОСОБА_1 договір не підписувався. Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції чинній станом на травень 2014 року, до банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу); 3) розміщення залучених у вклад(депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо: інвестицій, випуску власних цінних паперів; випуску, розповсюдження та проведення лотерей;зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів ( крім власних акцій); надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Укладення договору оренди нежитлового приміщення, власником якого є банк, не відноситься до видів діяльності, передбачених ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», право на здійснення якої відокремлені підрозділи банків, розташовані на тимчасово окупованій Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, втратили з прийняттям Постанови правління Національного Банку України від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя». Згідно з вимогами п.5 цієї постанови відокремлені підрозділи банків, розташовані в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, до їх закриття можуть здійснювати інші операції, які не є банківською діяльністю в розумінні ч. 3 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». На інші обставини в обґрунтування своїх заперечень сторона відповідача не посилалася. З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Волошиновичем Олегом Петровичем, задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18 січня 2016 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості задовольнити. Розірвати договір оренди від 1 липня 2014 року № 19/06-2014, укладений між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за договором оренди в розмірі 68586,05 грн., судові витрати в розмірі 929,46 грн., а всього 69515,51 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 19 грудня 2022 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус