LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4876904/8852/21

від 12.12.2022 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БУДМАРКЕТ" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі №904/8852/21 залишити без змін.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/8852/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач), суддів Березкіної О.В., Кощеєва І.М. при секретарі судового засідання: Грачов А.С. розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "БУДМАРКЕТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 ( ухвалене суддею Бєлік В.Г., повний текст рішення складено та підписано - 05.08.2022) у справі №904/8852/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СРТ", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "БУДМАРКЕТ", м. Кам`янське, Дніпропетровська область про стягнення заборгованості у розмірі 36 960,00 грн., ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "СРТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "БУДМАРКЕТ" заборгованість у розмірі 36 960,00 грн. за рахунком № 27 від 13.04.2021 про сплату вартості товару. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 позов задоволено у повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що Відповідачем не надано доказів готовності товару до передачі позивачу, в тому числі дії з поставки, повідомлення позивача про готовність товару до вивозу. Місце його знаходження та вимога про його отримання тощо. Отже, позивачем було доведено факт порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару у встановлений строк, що свідчить про наявність у позивача права вимагати повернення спірної суми грошових коштів у порядку статті 693 Цивільного кодексу України. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство "БУДМАРКЕТ", в якій, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована наступним: - як вбачається зі змісту рахунку №27 від 13.04.2021 товар відпускається самовивозом за наявності довіреності та паспорта, відтак, позивач зобов`язаний був довести: - що його представник з`явився до місця поставки товару; - що цей представник мав при собі довіреність та паспорт. Проте Позивач не повідомив, чи з`являвся його представник на місце поставки товару (якщо з`являвся, то коли саме), не повідомив, якими є прізвище, ім`я та по-батькові цього представника, якими є серія та номер його паспорта, якою є довіреність на ім`я цього представника, чи містить ця довіреність повноваження отримати товар від відповідача. Позивач не повідомив зазначену інформацію і не надав жодного доказу вчинення таких дій і копій відповідних документів (паспорту та довіреності). - в судовому засіданні представник позивача повідомив, що такі дії не вчинялися позивачем взагалі, оскільки, на думку останнього, відповідач повинен був повідомити про готовність товару до вивозу, місце його знаходження та надіслати вимогу про його отримання; - позивач посилається на те, що строк поставки товару був встановлений в претензії №02-21 від 20.10.2021, яка нібито була направлялася позивачем рекомендованим листом, між тим, ця обставина є недоведеною, оскільки належним доказом направлення на адресу відповідача вказаної претензії є одночасно наявні розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція) та опис вкладення, який відповідає спеціалізованій формі бланків №

107. Позивач до позовних матеріалів у якості доказу надіслання Відповідачу претензії №02-21 ід 20.10.2021 року надав лише копію поштової квитанції, з якої не вбачається, що у поштовому відправленні була саме претензія №02-21 від 20.10.2021 року. Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2022 ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/8852/21. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні. Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 13.04.2021 відповідачем - Приватним підприємством "Будмаркет", як постачальником, було виставлено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ", як покупцю, рахунок №27 на оплату зазначеного у рахунку товару на суму 36 960,00 грн. (арк.с.4) В подальшому позивачем було сплачено вказаний рахунок у повній сумі 36 960,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 219 від 13.04.2021 та банківська виписка АТ «Перший Український міжнародний банк» за 13.04.2021 (арк.с.5-7). Як вказує позивач, відповідач поставку товару не здійснив, грошові кошти не повернув. 20.10.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 02-21 від 20.10.2021 з вимогою в семиденний строк поставити товар, а в разі неможливості повернути перераховані згідно рахунку № 27 від 13.04.2021 грошові кошти в сумі 36 960,00 грн. Відповідач обов`язок з поставки товару не виконав, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Відповідно до норм статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. В даному випадку між сторонами укладено договір поставки товару в усній формі. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). За приписами статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Щодо досліджуваної справи позивач на підставі рахунку відповідача №27 від 13.04.2021 здійснив на користь відповідача попередню оплату в сумі 36 960,00 грн. платіжним дорученням № 219 від 13.04.2021. Позивач направив рекомендованим листом відповідачу претензією №02-21 від 20.10.2021 з вимогою поставити товар за рахунком № 27 від 13.04.2021 або повернути аванс за цей товар. Відтак, строк виконання відповідачем обов`язку передати товар на момент звернення позивача до суду є таким, що настав. Доказів здійснення поставки товару позивачу або повернення останньому суми попередньої оплати ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення господарського суду відповідачем в матеріали справи не представлено. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 36 960,00 грн. є цілком обгрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню Підстави для скасування оскаржуваного рішення господарського суду відсутні. Доводи скаржника стосовно того, що обставина направлення претензії з боку позивача є недоведеною, оскільки належним доказом направлення на адресу відповідача вказаної претензії є одночасно наявні розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція) та опис вкладення, який відповідає спеціалізованій формі бланків № 107, колегією суддів відхиляється. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021у справі № 904/4885/21 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ" про стягнення грошових коштів з Приватного підприємства «Будмаркет» відмовлено з тих підстав, що не настав строк поставки товару, оскільки сторонами не встановлено строку поставки, вимога про таку поставку позивачем не направлялась. Відповідач, заперечуючи проти вмісту конверту, послався на заяву свідка, в якій вказано, що у конверті знаходилася не претензія, а сторінки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021у справі № 904/4885/21. Позивачем надана заява свідка - особи яка здійснювала відправлення претензії, що нею в конверт було вкладено саме претензію №02-21 від 20.10.2021. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. В даному випадку господарським судом встановлено, що за даними системи «Діловодство» Господарського суду Дніпропетровської області справа №904/4885/21 розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Рішення суду у справі №904/4885/21 підписано 18.10.2021 та здано до канцелярії суду для направлення сторонам 20.10.2021. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання зазначеного рішення позивачем повернулось до суду 28.10.2021 У цьому зв`язку колегія суддів підтримує висновок господарського суду стосовно того, що з огляду на той факт, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2021 у справі № 904/4885/21 не було отримано позивачем нарочно безпосередньо в приміщенні суду 20.10.2021, а лише направлено судом в цю дату поштовим зв`язком, є більш вірогідною заява свідка - особи яка здійснювала відправлення претензії, в якій вказано, що в конверт було вкладено саме претензію № 02.10.2021 від 20.10.2021 При цьому діюче законодавство не встановлює обов`язку покупця направляти таку вимогу листом з описом вкладення. Що стосується доводів скаржника стосовно того, що за змістом рахунку №27 від 13.04.2021 товар відпускається самовивозом за наявності довіреності та паспорта, відтак, позивач зобов`язаний був довести, що його представник з`явився до місця поставки товару та що цей представник мав при собі довіреність та паспорт, колегія суддів виходить з наступного. За змістом статті 662 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Відповідно до статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок покупця щодо прийняття товару, зокрема, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Враховуючи наведені норми права, відповідач, отримавши кошти за товар, повинен був повідомити позивача про місцезнаходження товару та готовність цього товару до вивозу останнім. Між тим, доказів здійснення відповідачем зазначених дій не надано, у зв`язку з чим у позивача була відсутня можливість забрати товар. Як вбачається з матеріалів справи, про готовність товару до вивозу відповідач повідомив позивача лише 18.03.2022 та 11.04.2022, тобто, під час розгляду даної справи господарським судом. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду у даній справі слід залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БУДМАРКЕТ" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2022 у справі №904/8852/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 20.12.2022р. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна Суддя І.М. Кощеєв

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»