Постанова 4803 № 243/2021/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7715/22 Справа № 243/2021/22 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т.А. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом, - В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 .. Після смерті батька відкрилася спадщина у виді недоотриманої пенсії. 30 серпня 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщєва О.А. з заявою про прийняття спадщини. 20 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь на Запит нотаріуса, в якій зазначено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 становить 1101,87 грн., при цьому зазначено, що інформація надається відповідно до ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не вказало у відповіді про наявну заборгованість у виплаті пенсії ОСОБА_2 13 січня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит адвоката надано відповідь за №0500-1502-8/5992, відповідно до якої сума недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року складає 21722,57 грн.. Відмова відповідача надавати інформацію про суму недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 позбавляє її права на оформлення права власності на спадкове майно в повному обсязі. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати право власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року в сумі 21722,57 грн.. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року в сумі 21722,57 грн. після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх законності на обґрунтованості. При цьому, суд зазначив, що відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що законодавством визначено можливість виплати сум пенсії, що належала пенсіонерові і залишається недоотриманою у зв`язку з його смертю, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера. Крім того, апелянт вказує, що спадкоємці за отримання недоотриманої пенсії померлого до Головного управління не звертались. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лавріщєвим О.А. після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою його дружини ОСОБА_1 , заведено Спадкову справу №23/2021, зареєстровану в реєстрі за № 68214768. 20 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь на запит нотаріуса, в якій зазначено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 становить 1101,87 грн., при цьому зазначено, що інформація надається відповідно до ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Також у цій відповіді зазначено, що розмір пенсії ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде розраховано за період відповідно до частини першої ст. 46 Закону, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця до управління з усіма необхідними документами. Так, 13 січня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит адвоката надано Відповідь за №0500-1502-8/5992, відповідно до якої сума недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року складає 21722,57 грн., а також повідомлено про те, що приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщєва О.А. повідомлено про суму недоотриманої пенсії у розмірі 1101,87 грн., розрахунок якої проведено з урахуванням вимог ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, відповідачем не заперечується розмір призначеної, але не виплаченої пенсії за період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року у сумі 21722,57 грн. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). До спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, відповідно до статті 1227 ЦК України передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Тлумачення ст. 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Згідно ч. 1 ст. 91 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення ч.ч. 2,3 ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі Свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надавав інформацію приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщєву О.А. щодо конкретної суми нарахованої пенсії, але не виплачених коштів ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому нотаріусом не було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на суму 21722,57 грн.. Оскільки нотаріусу не вдалося встановити повний склад спадкового майна згідно з п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22.02.2012 за №296/5 Наказом Міністерства юстиції України, - для подальшої реалізації прав спадкоємця та об`єктивного встановлення складу спадкового майна, пропонується звернутися до суду. Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним». Згідно абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Встановивши вказані обставини справи, зокрема, факт того, що позивачка є спадкоємцем за законом першої черги на спадкове майно - нараховану, але невиплачену пенсію ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, не може реалізувати свого права на отримання спадкового майна в нотаріальній конторі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Частиною 1 ст. 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року по справі «РуїзТоріха проти Іспанії» вказано, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку поданим сторонами доказам, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апелянта в скарзі про те, що законодавством визначено можливість виплати сум пенсії, що належала пенсіонерові і залишається недоотриманою у зв`язку з його смертю, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера, - колегія суддів вважає безпідставними, так як згідно ч. 1 ст. 91 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Більш того, встановленим є факт того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надавало інформацію приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Лавріщєву О.А. щодо конкретної суми нарахованої пенсії, але не виплачених коштів ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому нотаріусом не було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Твердження апелянта в скарзі про те, що спадкоємці за отримання недоотриманої пенсії померлого до Головного управління не звертались, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що позивачка обрала ефективний спосіб захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Більш того, на вказані доводи відповідача, суд першої інстанції дав чіткі та обґрунтовані відповіді, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко