Постанова Дніпровський апеляційний суд № 242/3827/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8300/22 Справа № 242/3827/21 Суддя у 1-й інстанції - Владимирськ І.М. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м.Кривий Ріг справа № 242/3827/21 провадження № 22-ц/803/8300/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ДП «Селидіввугілля, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 242/3827/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Селидіввугілля», на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2021 року (суддя Владимирська І.М.), ухваленого в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області,повне судове рішення складено 17 грудня 2021 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з 18.03.2013 року по 26.02.2021 року перебував у трудових правовідносинах з ДП «Селидіввугілля». У період з 28.01.2020 р. по 10.02.2020 р., з 25.02.2020 р. по 10.03.2020 р., з 16.11.2020 р. по 15.12.2020 р., з 31.12.2020 р. по 25.01.2021 р., з 05.02.2021 р. по 09.02.2021 р. він перебував на лікарняному. У зв`язку з неповною сплатою ЄСВ страхувальник ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» здійснив позивачу розрахунок допомоги по листкам непрацездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час настання страхового випадку. Відповідач не перерахував до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області ЄСВ, але з його заробітку відраховувались всі необхідні податки. 07.06.2021 р. він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок лікарняних листків, проте відповідачем перерахування зроблено не було. Вважав, що дії відповідача є неправомірними і що у позивача виникло право на виплату допомоги у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) без обмеження середнього розміру допомоги розміром мінімальної заробітної плати, оскільки його страховий стаж перед настанням страхового випадку (хвороби) складає більше 6 місяців. На підставі викладеного, просив суд визнати дії ДП «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» неправомірними щодо непроведення перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100% середньої заробітної плати ОСОБА_1 ; зобов`язати ДП «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» зробити розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам: АДТ № 008854, 950410, № 952246, № 048725, № 050021, виданим ОСОБА_1 , із розрахунку 100% його середньої заробітної плати та надати до Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідні заяви-розрахунки. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії ДП «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» щодо не проведення перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100% середньої заробітної плати ОСОБА_1 . Зобов`язано ДП «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» зробити розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам: АДТ № 008854, 950410, 952246, 048725,050021, виданим ОСОБА_1 , із розрахунку 100% його середньої заробітної плати та надати до Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідні заяви-розрахунки. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. Судове рішення мотивоване тим, що обов`язок нарахування застрахованій особі відповідного розміру матеріального забезпечення покладений законом саме на роботодавця як страхувальника. Проте, відповідачем було порушено право позивача на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки факт незарахування сплати ЄСВ до страхового стажу позивача і, відповідно, непроведення перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100% середньої заробітної плати позивача стались не з вини позивача і не залежать від суб`єктивної поведінки позивача, а є наслідком того, що суми ЄСВ, сплачені роботодавцем, були віднесені Пенсійним фондом на погашення попередньої заборгованості (штрафних санкцій та пені) роботодавця і з цієї причини не зараховані до страхового стажу позивача. За таких обставин, відповідачем було порушено право позивача на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ДП «Селидіввугілля» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки законодавчій нормі частини 4 статті 19 Закону України № 1105, якою встановлено, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону. Зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Відповідно до вищевказаної норми, здійснити розрахунок допомоги по лікарняним листкам згідно з 100% середнього заробітку позивача та надати до Фонду соціального страхування України заяви-розрахунки, відповідач до дня зарахування Пенсійним фондом України у Державному реєстрі до страхового стажу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування періодів тимчасової непрацездатності позивача, не має законних підстав, оскільки такі дії будуть суперечити вимогам статті 19 Закону України № 1105, а заяви-розрахунки не прийматимуться до відшкодування Фондом соціального страхування. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник ДП «Селидіввугілля» в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справу повідомлений належним чином. Представник третьої особи - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 13.07.1996 року, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював: з 18.03.2013 р. по 30.10.2017 р. та з 06.11.2017 р. по 26.02.2021 р. на ш. 1-3 «Новогродівська» прохідником з повним робочим днем на шахті. Позивач в період з 28.01.2020 р. по 10.02.2020 р., з 25.02.2020 р. по 10.03.2020 р., з 16.11.2020 р. по 15.12.2020 р., 31.12.2020 р. по 25.01.2021 р., з 05.02.2021 р. по 09.02.2021 р. перебував на лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності, у зв`язку з чим йому було розраховано суми відшкодування. Згідно з відповіддю ВП Шахта «1-3 Новогродівська» № 01-339 від 16.06.2021 р. на заяву ОСОБА_1 щодо розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, нараховані ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» та сплачені у повному обсязі суми єдиного соціального внеску за період з 01.08.2018 р. по 01.04.2021 р. Пенсійним фондом віднесені на погашення попередньої заборгованості (штрафних санкцій та пені), та не зараховані до страхового стажу працівників на загальнообов`язкове соціальне страхування в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ДП «Селидіввугілля» задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Судове рішення мотивоване тим, що обов`язок нарахування застрахованій особі відповідного розміру матеріального забезпечення покладений законом саме на роботодавця як страхувальника. Проте, відповідачем було порушено право позивача на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки факт незарахування сплати ЄСВ до страхового стажу позивача і, відповідно, непроведення перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам із розрахунку 100% середньої заробітної плати позивача стались не з вини позивача і не залежать від суб`єктивної поведінки позивача, а є наслідком того, що суми ЄСВ, сплачені роботодавцем, були віднесені Пенсійним фондом на погашення попередньої заборгованості (штрафних санкцій та пені) роботодавця і з цієї причини не зараховані до страхового стажу позивача. За таких обставин, відповідачем було порушено право позивача на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до статті 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно зі статтею 255 КЗпП України види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розмірі визначаються законами України з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, іншим нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внесу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. За частинами 8, 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5? частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон). За пунктом 2 частини 1 статті 16 зазначеного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку. Частинами 1, 2, 4 статті 21 Закону визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другом цієї частини. Статтею 22 Закону встановлені умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхових випадків, які зазначені в Законі. Частиною 2 статті 22 Закону передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 1) 50% середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3 років; 2) 60 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж від 3 до 5 років; 3) 70 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років; 4) 100 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років. Частиною третьою статті 30 Закону передбачено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб). Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням та своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Тобто, комісія із соціального страхування підприємства наділена повноваженням щодо призначення матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності). Відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011 р.), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченого печаткою підприємства. Згідно з пунктом 7 Порядку № 26 при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом десяти днів з дня подання страхувальником документів, зазначених у п.п.2.7, 2.8, 5.3, 7.3 цього Порядку, перевіряє правильність нарахування сум, пов`язаних з вищезазначеними виплатами, та перераховує страхувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку. Статтею 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що роботодавець як страхувальник зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом та подавати в установленому порядку відповідно до законодавства відомості, у тому числі, про розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов`язок нарахування застрахованій особі відповідного розміру матеріального забезпечення покладений законом саме на роботодавця як страхувальника, яким в даному випадку є відповідач у справі. За таких обставин, безпідставними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував положення частини 4 статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки обставини, через які позивач звернувся до суду з позовом, виникли саме в результаті невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» залишити без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло