Постанова 4857 № 344/7506/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 344/7506/22 пров. № А/857/15270/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франкіської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року, ухвалене суддею Польською М.В. у м. Івано-Франківську у справі № 344/7506/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франкіської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: 24 червня 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Виконавчого комітету Івано-Франкіської міської ради, у якому просила скасувати постанову №04/195 від 15.06.2022, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена 152 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом з постанови адміністративної комісії при виконавчому комітетові Івано-Франківської міської ради по справі про адміністративне правопорушення №04/195 від 15.06.2022 встановлено, що ОСОБА_1 24.05.2022 о 15:05 год. встановила огорожу без погодження, за адресою: вул.Івасюка (дамба річки Бистриця Надвірнянська), чим порушила п.15.1 Правил благоустрою м.Івано-Франківська. Вказаною постановою позивач притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с.3). ОСОБА_1 , вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення №04/195 від 15.06.2022 протиправною, звернулась до суду з вимогами про її скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон № 280/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до статті 1 Закону № 280/97-ВР виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належать повноваження, а саме: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Відповідно до частини шостої статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон № 2807-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Визначення поняття «благоустрій населених пунктів» наведено в частині першій статті 1 Закону № 2807-IV, а саме: комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 2807-IV встановлено, що благоустрій населених пунктів передбачає, зокрема, розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо. Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2807-IV суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Частиною другою статті 17 Закону № 2807-IV встановлено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію (пункт 1); дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів (пункт 2); не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів (пункт 3). Вимоги щодо благоустрою території міста Івано-Франківська та утримання об`єктів благоустрою на території міста Івано-Франківська встановлено Правилами благоустрою міста Івано-Франківська (далі Правила). Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 280/97-ВР акти ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Пунктом 15.1 розділу 15 Правил передбачено, встановлення огорож на території міста Івано-Франківська здійснюється у відповідності до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.02.2015 № 84 «Про Порядок встановлення огорож у м. Івано-Франківську». Розділ 4 Порядку встановлення огорож у м. Івано-Франківську визначає перелік необхідних документів для отримання погодження на встановлення огорожі. Статтею 152 КУпАП встановлена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів у вигляді накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері благоустрою, а об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (формальний склад). Суб`єктами адміністративного проступку є громадяни та посадові особи, а суб`єктивна сторона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності. У свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.09.2020 по справі № 127/18265/16-а. При цьому стаття 152 КУпАП є бланкетною правовою нормою, має загальний зміст, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст диспозиції бланкетної правової норми передбачає певну деталізацію її положень іншими нормативно-правовими актами для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП. Відповідно, для кваліфікації дій правопорушника за цією статтею в протоколі про адміністративне правопорушення необхідно вказати конкретні дії правопорушника і зазначити конкретну норму правил у сфері благоустрою, які діють на території м. Івано-Франківська, що була порушена. Як слідує з матеріалів справи, 24.05.2022 інспектором КП «Муніципальна інспекція «Добродій» Виноградовим О.О. було здійснено обстеження (огляд) території за адресою - дамба річки Бистриця Надвірнянська, з боку вул. Івасюка, та виявлено встановлення огорожі без дозвільних документів, в результаті якого було складено Акт№1609 (а.с.35). 24.05.2022 інспектором складено протокол №000379 про адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП щодо ОСОБА_1 (а.с.4). В поясненнях до протоколу, наданих позивачем, вона зазначила, що «встановила огорожу з полегшених матеріалів з метою недопущення засмічення та руйнування дамби (люди ходять, спускаються вниз і цим зсувають каміння на її земельну ділянку)». 15.06.2022 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради розглянуто протокол №000379 від 24.05.2022 та постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради по справі про адміністративне правопорушення №04/195 від 15.06.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340.00 грн. На засіданні адмінкомісії пояснення позивача врахованими не були. Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції були враховані обставини неодноразового звернення позивача до різних органів із заявами про вжиття заходів реагування з метою усунення наслідків будівництва дамби пошкодження огорожі на її земельній ділянці внаслідок осипання шутру, пошкодження зелених насаджень на власній земельній діялянці, однак такі вернення залишились без належного реагування. В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 2, 3 ст. 90 КАС України). Разом з тим, відповідачем не доведено допущення позивачем порушення п.15.1 Правил благоустрою м.Івано-Франківська встановленням огорожі без погодження, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дії позивача, які розцінені відповідачем як вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП, вчинені з метою усунення створених будівництвом дамби (роботи по будівництву не завершені через початок воєнних дій в Україні) перешкод у користуванні власною земельною ділянкою, яка межує з цим будівництвом (опустившись близько 3 метрів горизонтально вниз) та спрямовані на створення безпечного користування громадянами проходу по насипу та припинення зсуву по схилу природних матеріалів, в т.ч. побутового сміття, яке виникає при використанні проходу по насипу. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України. Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Оскільки в діях ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не встановлено наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, що в розумінні п.1 ст.247 КУпАП є обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не може нести адміністративну відповідальність п. 15.1 Правил благоустрою м. Івано-Франківська. На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради по справі про адміністративне правопорушення №04/195 від 15.06.2022 із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись статтями 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франкіської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року у справі № 344/7506/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний