Постанова 4856 № 560/5542/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5542/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 20 грудня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив: - визнати дії протиправними та такими, які мають ознаки бездіяльності не надання відповіді на депутатське звернення від 21.04.2022 року, яке було адресоване до голови Державної податкової служби України; - зобов`язати Державну податкову службу України надати відповідь на депутатське звернення від 21.04.2022 року, яке було адресоване до голови Державної податкової служби України; - стягнути з Державної податкової служби України 2481 грн., за відрив від звичайних занять; - стягнути з Державної податкової служби України 100 000 грн., у якості відшкодування завданої моральної шкоди. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року позов задоволено частково. А саме, суд визнав протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо нерозгляду депутатського звернення ОСОБА_1 від 21.04.2022 року та зобов`язав Державну податкову службу України розглянути депутатське звернення ОСОБА_1 від 21.04.2022 року. В задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач, як депутат Красилівської міської ради направив депутатське звернення від 21.04.2022 року до голови Державної податкової служби України. Депутатське звернення направлено на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 В депутатському зверненні позивач просив: - виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2022 року по справі № 560/16398/21; - розглянути депутатське звернення ОСОБА_1 від 11 листопада 2021 року; - відповідь надати на електронну адресу та на домашню адресу. На час звернення до суду позивач не отримав відповідь на своє депутатське звернення. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач, з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у ненаданні відповіді на депутатське звернення позивача від 21.04.2022 у строк, визначений частиною 2 статті 13 Закону N 93-IV. При цьому, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем фактів заподіяння йому моральної шкоди та понесення витрат, компенсація, яких передбачена ст.135 КАС України, в розмірі 2481,00 грн. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та доводам апеляційної скарги, з урахуванням приписів ст. 308 КАС України, виходить з наступного. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», який визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами 1, 2, 11 ст.49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом. Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами. В силу п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання. Згідно з ч.1-3 ст.13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутатське звернення - це викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз`яснення з питань, віднесених до їх компетенції. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк. Якщо депутатське звернення з об`єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, депутату місцевої ради зобов`язані письмово повідомити про це з обґрунтуванням мотивів необхідності продовження строку розгляду. Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 15 Закону N 93-IV депутат має право вимагати усунення порушення законності, тобто у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності. Депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, а місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради. Отже, під депутатською діяльністю слід розуміти діяльність депутата, пов`язана з реалізацією наданих йому Конституцією та Законами України прав та виконанням обов`язків, спрямованих на представництво інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, який зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування. В даному випадку, суд першої інстанції вірно відзначив, що в межах даної справи питання щодо правомірності направлення позивачем звернення саме відповідачу, як депутатом місцевої ради, та його змісту не розглядається. Оцінка наразі надається лише факту нерозгляду відповідачем депутатського звернення позивача та ненадання відповіді на нього. Так, заперечуючи висновки суду першої інстанції стосовно допущення протиправної бездіяльності стосовно депутатського звернення позивача, відповідач відзначає, що останнє відповідно до інформації, отриманої від служби діловодства ДПС, до податкового органу не надходило. Надаючи оцінку вказаному судова колегія відзначає, що відповідач, обгрунтовуючи власну позицію, повинен подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені обставини дійсно мали місце і перешкоджали вчасному наданню відповіді на запит позивача. На разі, апелянтом жодних доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги суду не надано. Так, процедуру приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, опрацювання та надсилання вихідних документів щодо розгляду звернень громадян, основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян та ведення діловодства за зверненнями громадян у Державній податковій службі України та її територіальних органах визначено Порядком розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній податковій службі України та її територіальних органах, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2020 року №

297. Відповідно до пункту 4 Порядку письмове звернення може бути надісланим, в тому рахунку, і з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Інформація про електронні поштові адреси, на які громадяни можуть направляти свої звернення, розміщується на вебпорталі ДПС та на відповідних субсайтах органів ДПС у мережі Інтернет. Як вбачається зі змісту пункту 18 розділу 2 Порядку підрозділ із роботи зі зверненнями громадян після розгляду і накладення керівництвом органу ДПС резолюції на звернення громадян передає їх для опрацювання у СЕД з одночасною передачею оригіналів паперових документів, у тому числі і тих, які надійшли засобами електронної пошти, головному виконавцю. Згідно з Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997, електронне звернення приймається на визначену електронну адресу або шляхом заповнення електронної форми, яка розміщується на офіційному веб-сайті організації. Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, інформація про офіційну електронну адресу ДПС України для отримання звернень громадян оприлюднена на офіційному вебпорталі Державної податкової служби України - https://tax.gov.ua, а відомості щодо вимог до оформлення та підписання звернень опубліковані у розділі «Для громадськості - Звернення громадян - Реєстрація звернень». З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2022 року позивачем було направлене депутатське звернення на електронну адресу zvernennya_dps@tax.gov.ua, яка належить відповідачу. В підтвердження вказаної обставини позивачем долучено до матеріалів справи скріншот з власної електронної скриньки, натомість відповідачем факт ненадходження на електронну адресу податкового органу жодного запиту від позивача жодними належними доказами не підтверджена. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності ознак протиправної бездіяльності в діях ДПС України щодо залишення без розгляду звернення позивача від 21.04.2022, позаяк у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в межах даної справи жодних доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги не надав. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.