Постанова 4851 № 440/7712/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 р.Справа № 440/7712/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бершова Г.Є., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, по справі № 440/7712/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 12 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРОЛІЯ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00091000701. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що не допускав порушень вимог законодавства при декларуванні за лютий 2021 у Декларації від`ємного значення з ПДВ, які б призвели до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 547043 грн. Пояснив, що втрати сировини пов`язані з виробничим процесом, а не фактичною нестачею сировини, що перероблялася Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685, 38521, Полтавська область, Диканський район, село Чернечий Яр, вулиця Садова, будинок 4) до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658, 04119) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 09 липня 2021 №00091000701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" витрати зі сплати судового збору в сумі 12308,47 грн (дванадцять тисяч триста вісім гривен сорок сім копійок). Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року по справі № 440/7712/21, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції ст. 198, 200, 201 ПК України та ПСБО 9, Порядку № 656 від 11.09.2009. Вважає, що втрати сировини в процесі виробництва є понаднормовим убутком, а отже не може бути використаним у підприємницькій діяльності, у зв`язку з цим у позивача, на думку податкового органу, виникає обов`язок у нарахуванні та сплаті податку на додану вартість. Представник позивача не погодившись з доводами апеляційної скарги подав відзив на неї, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги податкового органу відмовити, а рішення суду залишити без змін. Підкреслив, що як такої втрати сировини не відбулося, а зазначені у звітах «сировинні втрати» (зміна ваги насіння) відбулися за рахунок зміни вологи та сміттєвої домішки обумовлена технологічним процесом виробництва переробкою насіння соняшнику з кінцевим виходом олії, шроту (макухи) та фуза. Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" Бурба К.В. - в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача - Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків Озацька О.В. - в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у ній. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період із 22.04.2021 по 17.05.2021 Північним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість (надалі ПДВ), у тому числі заявленого відшкодування з бюджету. Висновками акту перевірки від 17.05.2021 №157/35-00-07-01/31577685 встановлені порушення вимог законодавства при здійсненні операцій із давальницькою сировиною між позивачем та ТОВ "Укроліяпродукт", а саме завищення норм природного убутку продукції (соняшника) передбачених Порядком обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений Наказом Мінагрополітики України 11.09.2009 №656, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2009 року за №1163/17179, а саме пунктів 2.11 - 2.15, що призвело до порушень позивачем п.198.5 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України . Під час проведення перевірки, відповідачем від позивача додаткові первинні документи не вимагались. На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №00091000701 від 09.06.2021, щодо завищення бюджетного відшкодування в сумі 547043 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 273521,50 гривні. Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №00091000701 від 09.06.2021, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами саме втрати сировини та виникнення у позивача обов`язку щодо визначення сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із невикористанням у власній господарській діяльності втраченої сировини. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Спірні правовідносини обумовлені висновком податкового органу про завищення позивачем норм природного убутку продукції (соняшника) передбачених Порядком обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений Наказом Мінагрополітики України 11.09.2009 №656, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2009 року за №1163/17179, та як наслідок, необхідність декларування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із використанням частини сировини в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України). Згідно з пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз наведених норм свідчить, що у випадку використання платником податків товарів, які не використовуються у його власній господарській діяльності, такий платник має визначити податкові зобов`язання на такий товар та подати відповідну податкову накладну. Відповідно до статті 22 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та на виконання наказу Міністерства аграрної політики від 27 червня 2003 року N 206 "Про забезпечення додержання вимог щодо державної реєстрації нормативно-правових актів", з метою створення дієвих умов роботи олійно-жирових підприємств різних форм власності і господарювання, поліпшення обліку й уніфікації оформлення операцій із олійним насінням і продуктами його перероблення, Наказом Мінагрополітики України 11.09.2009 № 656, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2009 р. за N 1163/17179, затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (надалі Порядок № 656). Відповідно до п 1.1 Розділу I "Загальні положення" Порядку № 656 встановлено організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції. Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 656 запровадження Порядку зумовлено потребою забезпечити однаковий первинний облік олійно-жирових виробництв з урахуванням вимог чинного законодавства, галузевих особливостей, практичного досвіду та змін у господарському механізмі підприємств. Цей нормативний документ є галузевим спеціальним документом спрямованим на створення одноманітного та уніфікованого обліку господарських операцій олійно-жирових підприємств різних форм власності і господарювання, визначає форми первинних документів обліку та формули обчислення тих чи інших величин господарських операцій. Згідно з абз. 5 п. 1.3. Порядку № 656, "Форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства". Таким чином, норми права або обов`язкові для суб`єктів господарювання нормативи пов`язані із оподаткуванням господарських операцій зазначеним Порядком не встановлені. У додатку 27 до вказаного Порядку № 656 наведена форма виробничого звіту олійного заводу, що складається за результатами перероблення олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати. При цьому у п. 2.25 Порядку № 656 визначені терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку. Аналіз наведених норм Порядку № 656 свідчить, що сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту. При цьому величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів. Між ТОВ "Укролія" та ТДВ "Укроліяпродукт" укладено договору підряду № 2 від 01.10.2020, із змінами та доповненнями додатковими угодами: №1 від 30.12.2020, №2 від 04.01.2021 зобов`язання за яким сторонами виконано, договір (або його окремі умови) недійсним не визнавався. Пунктом 3.3 договору передбачено, що позивач передає сировину якість якої відповідає вимогам ТУ 7011:2009 "Соняшник. Технічні умови" та має знаходитись в межах наступних якісних показників: а) вологість: - не менше 6%, не більше - 7%; б) смітна домішка, не більше - 3%; в) олійна домішка, не більше - 7%; г) кислотне число, не більше - 2,2 мг КОН; д) олійність в перерахунку на абсолютну суху речовину, не менше 48 - %; е) натура, не менше - 430 г/дм3 та сторони домовились, що допускається, за узгодженням сторін, поставка сировини з відхиленням від обмежувальних норм (а.с.73). До суду та під час перевірки відповідачу надано звіт про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олії та жирів Національної академії аграрних наук України від 02.06.2020, згідно якого, за результатами виконаних досліджень та виконаних розрахунків, рекомендовані для використання у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" гранично допустимі норми втрат у розмірі 3% (а.с.116-127). Позивачем в ході проведеної перевірки надавався виробничий звіт за червень 2020 року, складений за результатами перероблення олійної культури і в якому відображено інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати. Враховуючи, що списана волога, яка в цьому випадку є єдиною складовою сировинних втрат, утворилась в результаті виготовлення олії, то утворення відповідної вологи однозначно є невід`ємною частиною процесу виготовлення олії, який являється прямою господарською діяльністю підприємства. Надані до суду документи свідчить про повне виконання ТДВ "Укроліяпродукт" умов договору , що однак не призводить до неможливості втрат вологи безпосередньо у ході переробки сировини на готову продукцію. Таким чином, втрату вологи у процесі виробництва готової продукції внаслідок переробки насіння соняшника у будь якому випадку не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ. Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У ході розгляду справи судом встановлено, що списання вологи і сміття внаслідок підробітку олійного насіння і сушіння проводиться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Втрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року №27/4248. Відповідно до Звіту про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олій та жирів від 02 червня 2020 року величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів, але у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" сировинні втрати не мають перевищувати граничний нормативний показник. За результатами виконаних досліджень та виконаних розрахунків рекомендовані для використання у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" наступні гранично допустимі норми сировинних втрат: сировинні втрати при переробці насіння соняшнику і виробництві пресової олії - 3,0 % до кількості переробленого насіння соняшнику; сировинні втрати при виробництві екстраційної олії - 0,3 % до кількості переробленого насіння соняшнику. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження відповідача про втрату сировини (соняшнику) в ході надання ТДВ "Укроліяпродукт" послуг з переробки насіння соняшнику, з огляду на таке. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи у ході виконання ТДВ "Укроліяпродукт" договору підряду № 2 01.10.2020 фактично відбувся процес переробки повного обсягу наявного насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та фуза (який й потягнув за собою так звані «сировинні втрати», які втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини у зв`язку із, зокрема, випаровуванням частини вологи з насіння соняшнику), а не фізичної втрати частини самої сировини (соняшнику, наданого на переробку). Тобто, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту, проте ці втрати не є понаднормовими втратами в тому сенсі, в якому має на увазі податковий орган. При цьому колегія суддів зазначає, що величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, безпідставність висновків контролюючого органу про вчинення позивачем такого порушення, на підставі яких сформовано спірне податкове повідомлення-рішення. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків №00091000701 від 09 липня 2021. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 по справі № 440/7712/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 20.12.2022