Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/5667/21

Головуючий І інстанції: А.Б. Діска ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 р. Справа № 480/5667/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2021, по справі № 480/5667/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомода" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, ВСТАНОВИВ: ТОВ «Автомода» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару № UA 807000/2021/000358/2 від 23.04.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00344. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/000358/2 від 23.04.2021. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807290/2021/00344. Стягнуто на користь ТОВ «Автомода» витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби. Слобожанська митниця Держмитслужби, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтовування апеляційної скарги відповідач зазначив про не врахування судом першої інстанції, що відповідно до даних митного органу стосовно поданої позивачем митної декларації встановлено, що вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. В подальшому інспектором митниці встановлено, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, оскільки відомості з бази даних ЄАІС ДФС України свідчать, що митні оформлення ідентичних товарів, що ввозились ТОВ «Автомода» раніше, було з вартістю вище, ніж заявлено декларантом у даному випадку. Крім того, відповідач зазначив про ненадання позивачем договору щодо транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному транспортному сполученні. На підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, 09.02.2021 між ТОВ «Автомода» та ООО "РТИ-Трейд" (м. Хотьково, Московська обл., РФ) укладено зовнішньоекономічний контракт № 09/02, за умовами якого продавець зобов`язався виробити та поставити, а покупець прийняти та оплатити килимки підлогові та чохли на автомобілі в асортименті. Асортимент, кількість, ціна, загальна вартість та умови поставки кожної партії товару вказуються у специфікаціях. Покупець зобов`язується оплатити партію товару у прозмірі 100% передоплати протягом 30-ти банківських днів з дня підписання специфікації на кожну партію товару. Згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 13.04.2021 № 3420 на адресу покупця відвантажено партію товару із 78 найменувань на загальну суму 346370,00 рос.руб. Оплата товару здійснена ТОВ «Автомода» відповідно до платіжного доручення від 15.04.2021 на повну суму, зазначену у рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.04.2021 № 3420. З метою митного оформлення вказаних товарів до Слобожанської митниці Держмитслужби 22.04.2021 декларантом позивача подано електронну митну декларацію № UA807290/2020/009541, згідно з якою пред`являлися до митного оформлення товари: № 1 Комплект килимків з вулканізованої гуми, в асортименті - 76 найменувань, всього 233 комплектів. Не армовані, виконані з листового полімерного матеріалу. До комплекту килимків входить: 4 килимка (1 водійський, 1 переднього пасажиру, 2 килимка для задніх пасажирів та перемичка для задніх килимків). Гумові килимки для укладання на підлогу в салонах автотранспортних засобів; виготовлені за ТУ2536-011-96304518-2009 з вулканізованої гуми. Виробник ООО РТИ-Трейд, країна походження - RU, який придбано в Російській Федерації за ціною 123258,00 рос.руб.; № 2 "Чохли на сидіння автотранспортних засобів універсальні, всього 218 комплектів. До комплекту чохлів входить 2 чохла для спинки та 2 чохла для нижньої частини передніх сидінь (водія та переднього пасажира) та чохол, що закриває задній диван автомобіля; виготовлені з синтетичних текстильних матеріалів за ТУ2536-011-96304518-2009. Виробник ООО РТИ-Трейд, країна походження - RU, який придбано в Російській Федерації за ціною 185300,00 рос. руб.; № 3 "Комплект килимків текстильних ворсових універсальних - 61 комплект. До комплекту килимків входить: 4 килимка (1 водійський, 1 переднього пасажиру, 2 килимка для задніх пасажирів та перемичка для задніх килимків). Текстильні килимки призначені для укладання на підлогу в салонах автотранспортних засобів; виготовлені за ТУ2536-011-96304518-2009 з поліпропіленових волокон. Виробник ООО "РТИ-Трейд", країна походження - RU", який придбано в Російській Федерації за ціною 37820,00 рос.руб. На підтвердження митної вартості, разом з декларацією були подані: зовнішньоекономічний контракт № 09/02 від 09.02.2021, укладений між продавцем - ООО "РТИ-Трейд" (м. Хотьково, Московська обл., РФ) та покупцем - ТОВ "Автомода" (м. Суми, Україна) (а.с.14-15); пакувальний лист від 13.04.2021 (до інвойса № 3420 від 13.04.2021) (а.с. 25-27); рахунок-фактуру (інвойс) № 3420 від 13.04.2021 (а.с. 16-19); специфікацію № 2 від 13.04.2021; платіжне доручення від 15.04.2021, згідно з яким позивач сплатив продавцеві вартість партії товару (а.с. 31); довідку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 21.04.2021 № 21/04; сертифікат походження № 1001007397 від 23.12.2020, складений на підставі контракту № 09/02 від 09.02.2021 та інвойсу № 3420 від 13.04.2021; митну декларацію країни відправлення № 10013160/200421/0228240 від 20.04.2021. Після прийняття митної декларації до митного оформлення посадовою особою відповідача позивачу направлялись електронні повідомлення, якими пропонувалося визначити митну вартість ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснювалося ТОВ "Автомода" раніше, за зазначеними у повідомленні митними деклараціями. У відповідь на зазначену пропозицію позивач повідомленням № 1 від 23.04.2021 повідомив митний орган, що при подачі для митного оформлення до декларації були подані всі існуючі документи, що стосуються митної вартості зазначених у ВМД товарів. Надати будь-які інші документи немає можливості. Позивач наполягав, щоб оформлення ВМД № UA807290/2020/009541 відбувалося на підставі наданих при поданні до оформлення ВМД документів із розрахунку вказаної в інвойсі фактурної вартості товару та вартості транспортних послуг. 13.11.2020 Слобожанською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості № UА807000/2021/000358/2 та складено картку відмови № UA807290/2020/009541. У графі 33 рішення, в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, документи, подані декларантом, та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку із ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості. За інформацією, яка наявна у митного органу (ЄАІС), вартість товарів російських виробників, що зазначена у ВМД № UA807290/2020/009541 від 22.04.2021, вища ніж та, яка заявлена декларантом. Джерелом інформації для такого рішення є наявна в митного органу (ЄАІС та АСМО Інспектор) цінова інформація за фактом митних оформлень, що здійснені ТОВ «Автомода», а саме: МД № UA807290/2020/19970 ВІД 20.08.2020, МД № UA807290/2020/12125 ВІД 22.05.2020. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною договорів щодо ідентичних товарів). Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірним, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару. Відповідачем не доведено, що зазначені документи не підтверджують визначену позивачем митну вартість товару. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч .ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених уст. 58 МК України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16, від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15. При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16. У ході судового розгляду встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, документи, подані декларантом, та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку із ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості. Крім того, в основу оскаржуваного рішення митним органом покладені відомості щодо ціни товару, який ввозився позивачем раніше відповідно до МД № UA807290/2020/19970 від 20.08.2020, МД № UA807290/2020/12125 від 22.05.2020, з чого відповідачем зроблений висновок про те, що вартість товарів російських виробників, що зазначена у ВМД № UA807290/2020/009541 від 22.04.2021, вища ніж та, яка заявлена декларантом. Так, доводи відповідача щодо не надання позивачем всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товару та відмовою останнього надати такі документи є необґрунтованими, оскільки за приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів орган доходів і зборів повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган. У той же час, судовим розглядом встановлено, що після прийняття митної декларації відповідачем у ТОВ «Автомода» додаткові документи не витребувались. Натомість, направлялось повідомлення щодо можливості визначення митної вартості товару за ціною ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснювалося ТОВ "Автомода" раніше. Щодо посилань митного органу на наявну цінову інформацію за фактом митних оформлень товарів, що здійснювались ТОВ «Автомода» раніше, колегія суддів зазначає, що у спірному випадку позивач діяв на підставі контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами, додатковими угодами до контракту. Також, слід вказати, що оформлення МД № UA807290/2020/19970 від 20.08.2020, МД № UA807290/2020/12125 від 22.05.2020, дані з яких використані відповідачем як джерело інформації, здійснено за шостим резервним методом, а отже така інформація не дає підстав для обґрунтованого визначення складових митної вартості товару. Крім того, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем документів щодо транспортування придбаного товару, зокрема відсутність договору на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, укладеного з ТОВ «ПАНАВТОС», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі твердження не були підставою прийняття оскаржуваного рішення. Водночас, судовим розглядом встановлено, що джерелом інформації для прийняття митним органом оскаржуваного рішення стала наявна у відповідача цінова інформація щодо митного оформлення товарів, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор. У постанові від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. При цьому, цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації, поданій позивачем, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Проте, відповідачем не надано доказів правомірності прийнятого рішення на спростування висновків суду. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та відмові у прийнятті митної декларації. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального прав. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 по справі № 480/5667/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий