Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/7171/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7674/22 Справа № 932/7171/21 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2022 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради про виселення, - В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради про виселення. Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 27 червня 2007 року між АТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DNU0GA08441338, за яким банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 52 184 доларів США строком до 27 червня 2017 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Позивачем було встановлено, що з 30 грудня 2010 року у вищевказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , чим порушено норми договору іпотеки. Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України. Враховуючи викладене, позивач просив виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з квартири АДРЕСА_1 та зняти з реєстрації вказаних осіб. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2022 року позовні вимоги Банку задоволено частково, а саме, знято з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які зареєстровані у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, а тому реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та ст. 629 ЦК України. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виселення, - суд виходив з недоведеності Банком проживання (перебування) цих осіб у вказаній квартирі. В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати в частині незадоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що довідкою від 31 травня 2021 року підтверджується реєстрація та фактичне проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у квартирі. Крім того, апелянт вказує, що відповідач не заперечував та не спростував, що він фактично проживає за своєю адресою реєстрації. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2007 року між АТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DNU0GA08441338, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 52 184 доларів США строком до 27 червня 2017 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Згідно довідки від 31 травня 2021 року у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані з 30 грудня 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .. Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Разом із тим договором іпотеки, укладеним між третьою особою ОСОБА_3 та Банком, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Врахувавши той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, суд вважав, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині зняття з реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , оскільки жодних доказів проживання (перебування) цих осіб у вказаній квартирі позивачем не було надано. Доводи апелянта в скарзі про те, що довідкою від 31 травня 2021 року підтверджується реєстрація та фактичне проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у квартирі, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог в частині виселення не дав жодного допустимого доказу, а тому вказані твердження апелянта є лише його припущеннями, тоді як законне та обґрунтоване рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказів проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спірній квартирі, банком ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність рішення в оскаржуваній частині. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо виселення. Рішення в оскаржуваній частині як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Законність рішення в частині позовних вимог щодо зняття з реєстрації колегією суддів не перевіряється, так як не є предметом апеляційного оскарження. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко