Постанова Одеський апеляційний суд № 509/3811/22

Номер провадження: 33/813/1398/22 Номер справи місцевого суду: 509/3811/22 Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л. Доповідач Калініченко І. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.12.2022 року м. Одеса Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду Калініченко І.С., за участю адвоката Федорончука І.В., секретаря Узун Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Федорончука Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 листопада 2022 року, В С Т А Н О В И В: Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 листопада 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Згідно з постановою судді місцевого суду, 21 серпня 2022 року о 12:50 год. в Одеській області, Одеського району, а/д Н-33 Одеса - Б. Дністровський 5 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DUCATI MONSTER» д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку під відеофіксацію із застосуванням приладу «Драгер» №6820, результат сп`яніння 0.36%, тест №216 від 21.08.2022 року, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9А ПДР. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Федорончук І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та провадження щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість та порушення права на захист особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. В обґрунтування доводів зауважує про те, що не було залучено свідків під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, разом з цим до матеріалів справи долучено відеозапис, який було здійснено на мобільний пристрій, а не на бодікамеру, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Крім того в порушення положень даної інструкції відео фіксація не здійснювалась безперервно. Посилаючись на зміст положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зауважує про те, що в рапорті поліцейського зазначено ознаку почервоніння очей, проте така ознака відсутня в положеннях Інструкції. Крім того, в порушення п.10 розділу 2 Інструкції результати огляду на стан сп`яніння водія не були зазначені в акті огляду і його не долучено до матеріалів справи. В роздруківці результату тесту відсутня інформація щодо номеру протоколу, що вказує на недопустимість даного доказу. До протоколу було внесено виправлення та доповнення. В порушення положень ст..265-2, 266 КУпАП водія не було відсторонено від керування транспортними засобами. В порушення ст..256 КУпАП при складанні протоколу ОСОБА_1 не було роз`яснено його права. Працівниками поліції були порушені вимоги ст.18 ЗУ про НПУ під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Крім того перед початком проведення огляду ОСОБА_1 не було роз`яснено порядок застосування спеціального технічного засобу та не надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Заслухавши пояснення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов до такого висновку. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними в справі доказами, зокрема, відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 322601 від 21.08.2022 року, ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу, у відповідності до ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП йому роз`яснено його права, що підтверджено його власним підписом, наявним в протоколі. Під час судового розгляду ОСОБА_1 не заперечував обставини, зазначені в протоколі, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП визнав повністю. Крім того його вина підтверджена долученим до матеріалів справи відеозаписом, роздруківкою результату тесту, проведеного із застосуванням приладу Drager, відповідно до якого результат сп`яніння становить 0,36 % проміле. Вказані докази є належними та допустимими та повністю узгоджуються між собою. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII. А саме, водій зобов`язаний, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів; З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Як убачається зі змісту матеріалів справи, ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки шляхом застосування приладу Драгер, відповідно до якого результат сп`яніння становив 0,36 % проміле. Поліцейськими було проведено відео фіксацію проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, що у відповідності до положень ст..266 КУпАП не передбачає обов`язкового порядку залучення свідків. Ті обставини, про які зауважує апелянт, зокрема порушення положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, відсутність вказівки у протоколі про долучення до матеріалів справи відеозапису, відсутність безперервного фіксування обставин зупинки та складання протоколу, самі по собі не впливають на доведеність встановлених обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, які зафіксовані на відео носії. Сам ОСОБА_1 не заперечує, що проводивсь відеозапис під час огляду його на стан сп`яніння, та згідно протоколу йому роз`яснено його права, де він відмовився за ст. 63 Конституції України надавати пояснення. Посилання апелянта на те, що ознаку алкогольного сп`яніння, а саме почервоніння очей, не зазначено в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, жодним чином не спростовують те, що за наявності ознаки запах алкоголю з порожнини рота, у поліцейського виникли підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Не свідчать про невідповідність або порушення положень Інструкції посилання апелянта про те, що замість прямо передбаченої ознаки запах алкоголю з порожнини роту, поліцейським зазначено про наявність різкого запаху алкоголю з порожнини рота. Ці обставини не спростовують правомірність проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відсутність акту огляду в матеріалах справи не спростовує факт порушення ОСОБА_1 п.2.9А ПДР. Є надуманими і жодними положеннями нормативно - правових актів не передбачені вказівки апелянта про недопустимість як доказу результату тесту на алкоголь, який проведено із застосуванням засобу Драгер, з підстав того, що в роздруківці з результатом тесту не зазначено номер протоколу, до якого її долучено. Невиконання вимог ст. 265-2, 266 КУпАП не є підставою для скасування постанови суду щодо ОСОБА_1 , оскільки це не впливає на доведеність його вини у вчиненні ч.1 ст.130 КУпАП. Суперечать змісту матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення доводи сторони захисту про невиконання вимог ст.256 КУпАП працівниками поліції. Що стосується доводів апелянта щодо неналежного виконання працівниками поліції своїх посадових обов`язків, то суд апеляційної інстанції зауважує, що ці обставини не встановлюються і не з`ясовуються у справі про адміністративне правопорушення, яку розглянуто відповідно до положень КУпАП, підлягають з`ясуванню в порядку адміністративного судочинства відповідно до положень КАСУ. Жодними доказами не підтверджено порушення вимог п.5 Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Не підтверджено обставини того, що ОСОБА_1 пред`явив вимогу надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. За викладеного, в апеляційній скарзі не спростовано обставини, які були встановлені судом першої інстанції, а отже висновок суду, викладений в постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає засадам ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП. Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП у межах, установлених ч.1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу порушника, які зазначені у адміністративному протоколі, ступеня вини, відсутності обставин, що обтяжують відповідальність та з врахуванням обставини, що пом`якшує покарання. Отже, посилання апелянта про незаконність постанови судді є непереконливими. Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст.294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Федорончука Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 листопада 2022 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 - без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду І.С. Калініченко