Постанова Одеський апеляційний суд № 522/4711/17

Номер провадження: 22-ц/813/2923/22 Справа № 522/4711/17 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.12.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Погорєлової С.О., Заїкіна А.П., за участю секретаря - Власенко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суд м. Одеса від 26 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог До Приморського районного суду м. Одеси 13.03.2017 р. звернулася ОСОБА_2 з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про встановлення факту, що померлий ОСОБА_5 та вона є двоюрідними братом та сестрою; та про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру по АДРЕСА_1 , та на всі грошові кошти на всіх рахунках у всіх банківських установах, що виявлені на день ухвалення судом рішення чи будуть виявлені в майбутньому. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . 14.11.2014 р. Першою Одеською державною нотаріальною конторою зареєстровано у Спадковому реєстрі спадкову справу №56775008 (номер у нотаріуса - 349/2014). ОСОБА_2 вказує, що вона є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_5 , однак через відсутність свідоцтва про народження ОСОБА_6 , матері померлого, немає можливості довести родинні відносини. Державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Садовою Т.В. було видано ОСОБА_2 . Постанову №254/02-31 від 10.02.2017 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що: не доведено родинні відносини зі спадкодавцем через втрату спадкодавцем свідоцтва про народження та про смерть його матері ОСОБА_6 ; ОСОБА_2 не надала нотаріусові правовстановлюючий документ у зв`язку з його втратою спадкодавцем. У зв`язку з наведеними обставинами ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення факту того, що померлий ОСОБА_5 та вона є двоюрідними братом та сестрою; та про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування після смерті АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на всі грошові кошти на всіх рахунках у всіх банківських установах, що виявлені на день ухвалення судом рішення чи будуть виявлені в майбутньому. 19.06.2017 р. до Приморського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_4 з позовом з урахуванням уточнень до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності ( справи №522/11131/17). ОСОБА_4 у позовній заяві зазначила, що вона та її мати ОСОБА_7 , були знайомі з ОСОБА_5 , його батьками, тому що їх сім`ї мешкали у одному будинку ще з війни. Коли захворіла ОСОБА_6 - мати ОСОБА_5 , її мати ОСОБА_7 перейшла жити до них, надаючи допомогу по догляду за хворою. Після її смерті, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , стали жити як чоловік та жінка. Згодом ОСОБА_5 зробив пропозицію її матері ОСОБА_7 оформити їх стосунки, проте мати соромилась реєструвати шлюб, оскільки була старша за нього, та була знайома з його колишньою дружиною ОСОБА_8 .. Приблизно в 2003 році вони фактично стали проживати всі разом однією сім`єю. ОСОБА_4 вказує, що вона із-за сімейних обставин пішла з дому та перейшла жити до матері, у квартиру ОСОБА_5 . Вони стали вести спільне господарство, мали єдиний спільний бюджет, піклувалися один за одного. Весь цей час ми жили разом, допомагаючи один одному, а коли ОСОБА_5 захворів, вони з матір`ю його доглядали, піклувалися про його стан, забезпечували його лікування, отже вона фактично прийняла спадщину після ОСОБА_5 , але через відсутність офіційного оформлення відносин між матерію та ОСОБА_5 , отримати свідоцтво на право на спадщину не представлялось можливим. У зв`язку з цим вона звернулась до суду із заявою про встановлений факту проживання та рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2016 року по справі №522/23193/16-ц встановлений факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 з ОСОБА_5 з 2003 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та з ОСОБА_7 з 2003 року по день ї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи те, що ОСОБА_4 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , а також те, що вона прийняла спадщину, але оформити спадкові права у нотаріальному порядку не має можливості, оскільки об`єктивно не могла звернутись до нотаріальної контори у зв`язку з тим, що не було підтверджено право на спадкування, яке було встановлено судом лише 26 грудня 2016 року (рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2016 року по справі №522/23193/16-ц) вона звернулася до суду. 14.05.2018 р. до суду ОСОБА_4 подала позов у новій редакції (а.с.149-152 т.3), яким просить визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Ухвалою суду від 14.05.2018р. замінено відповідача ОСОБА_8 на належного ОСОБА_9 (а.с.155 т.3). 09.07.2018 року, розглянувши клопотання представника ОСОБА_4 - адв. ОСОБА_10 , судом винесена ухвала про об`єднання в одне провадження двох справ, у зв`язку з тим, що позовні вимоги даної справи та справи №522/11131/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності стосуються спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , справі присвоєно №522/4711/17, номер провадження - 2/522/3428/18. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суд м. Одеса від 26 березня 2021 року позов ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності - задоволено частково. Встановлено факт того, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 є двоюрідним братом та сестрою. В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовлено. У задоволені позову ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 - відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 30.04.2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду відповідно до вимог якої просить суд рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин скасувати, та постановити у вказаній частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права. Висновки суду за результатами розгляду справи не відповідають обставинам справи, в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та підлягає скасуванню. ОСОБА_11 наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про народження ОСОБА_12 , що унеможливлює встановлення її батьків, дат їх народження, будь-яких інших доказів на підтвердження факту родинного зв`язку ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . Апелянт звертає увагу на те, що доводи про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_12 народились у одному населеному пункті. Мають невелику різницю у віці та співпадаючі прізвища та по-батькові не можуть вважатися належними та допустимими доказами наявності у вказаних осіб родинних стосунків, адже такий висновок є припущенням. Також, ОСОБА_11 вказує на те, що рішення суду першої інстанції обґрунтовується також письмовими показами свідків в порушення чт. 76-90 ЦПК України, оскільки жодних свідків у судовому засіданні допитано не було. Крім того, апелянт зазначає, що зважаючи на висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_12 були рідними сестрами та перебували у гарних стосунках незрозумілими є підстави ненадання до матеріалів справи фото та/або відеоматеріалів, які б підтверджували факт вказаних стосунків, відображали спільний відпочинок, відзначення свят, днів народжень тощо. З огляду на зазначене, апелянт ОСОБА_11 вважає, що обставини наявності родинного зв`язку позивача із померлим ОСОБА_5 недоведені, та судом першої інстанції безпідставно застосовано до відносин ч. 4 ст. 1266 ЦК України, зазначивши на підставі цієї статті наявність у ОСОБА_2 права на спадщину після смерті ОСОБА_5 . Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 29.06.2021 року ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_11 , відповідно до якого, позивачка просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на те, що встановлення родинних відносин у даній справі жодним чином не стосується прав та обов`язків ОСОБА_11 . Апеляційну скаргу вважає безпідставно та такою, що не підлягає задоволенню при цьому рішення суду першої інстанції законним та достатньо обґрунтованим, постановленим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.06.2021 року в особі головуючого судді Артеменко І А. було відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 на рішення Приморського районного суд м. Одеса від 26 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності. Відповідно до пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням № 2340 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 522/4711/17 (номер провадження № 22-ц/813/8226/21) ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності. Обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу справи: службова записка судді-доповідача Артеменка І.А. відповідно до рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 14.06.2021 про зміну спеціалізації, на виконання п.1.4. та з урахуванням п.3.9. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 (із змін. та доп.). Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 25.06.2021 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого -Князюка О.В., суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.. Головуючий суддя Князюк О.В. відповідно до наказу № 77-в від 14.06.2021 року з 29 червня по 30 липня 2021 року перебував у відпустці. Розпорядженням № 3193 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.08.2021 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О.В., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. Ухвалою від 02.08.2021 року wивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - ОСОБА_13 на рішення Приморського районного суд м. Одеса від 26 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності - прийнято до провадження колегії суддів Князюка О.В., Погорєлової С.О., Заїкіна А.П. та призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду на „09" грудня 2021 р. на 10 год. 45 хв. Розгляд справи неодноразово було відкладено судом за клопотання сторін. 08.12.2022 року на електрону адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Губської Христини Юріївни надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.12.2022 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Губської Христини Юріївни про проведення судового засідання, призначеного на 15.12.2022 року на 12:20 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного комплексу "EasyCon". 15.12.2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Єгоровим Дмитром Сергійовичем на електронну адресу Одеського апеляційного суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів відхиляє подане клопотання з огляду на те, що зокрема відомостями заяви про відкладення розгляду справи, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вказаній заяві про відкладення розгляду справи. Крім того відміткою на вказаній заяві про відкладення розгляду справи підтверджується відсутність електронного цифрового підпису зазначеного електронного документу. Також апеляційний суд звертає увагу на наявність низки клопотань представників апелянта про відкладення розгляду справи, неодноразове відкладення справи апеляційним судом. Частинами першою - третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. 14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним. 15.12.2022 року в судовому засіданні в режимі відеоконференції участь приймала, представник ОСОБА_2 - адвоката Губська Христина Юріївна, яка заперечувала щодо задоволення апеляційну скаргу підтримав, просив суд її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції щодо судових витрат, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за вищевказаною явкою сторін. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що ОСОБА_2 (дівоче прізвище- ОСОБА_14 ) є донькою ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_16 та Свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_16 і ОСОБА_17 . Згідно листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Березанського районного управління юстиції Миколаївської області від 03.06.2015 року за №953/03.04-26, актового запису про народження ОСОБА_6 не знайдено. У листі Державного архіву Миколаївської області від 08.06.2016 року №338/01.1-21 зазначено, що книги записів актів громадянського стану про народження підвідділів ЗАГС Анатолівської сільради Березанського району Миколаївської області за 1919 рік не надходили. Листом Березанського райвідділу ДРАЦС №494/15.8-4.5. від 31.03.2017 року повідомлено, що актовий запис про народження ОСОБА_6 відсутній. Про відсутність інформації про місце народження ОСОБА_6 вказано і у листі Анатолівської сільради Березанського району Миколаївської області №167 від 06.03.2017 року, листі Держархіву Миколаївської області №A-210/03-05 від 31.03.2017 року, листі Держархіву Одеської області №К-646 від12.06.2017 року. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_12 , (мати ОСОБА_2 ), її місцем народження є с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області, а згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.07.1973 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_18 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00018490322 від 08.08.2017 року, місцем народження ОСОБА_6 вказано також с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області. У матеріалах справи наявний лист Ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області №271 від 05.10.1993 року, адресований ОСОБА_19 , стосовно розгляду її заяви про розкуркулення її батька ОСОБА_20 , який до того ж вказаний батьком ОСОБА_12 . Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_12 , мати, ОСОБА_2 , та ОСОБА_6 , мати ОСОБА_5 , є рідними сестрами.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується тільки в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , а саме встановлення факту родинних відносин ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За приписами ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Згідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідно до п.1 ст.273 ЦПК (попередня редакція ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Встановлення фактів є особливою функцією суду, необхідною для підтвердження певної обставини як факту, про що просить заявник. Необхідність цього виникає у зв`язку із прогалиною в інформації або її відсутності, яка не дає змоги дійти остаточного висновку у питанні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин родинних зв`язків ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме факту, що вони є двоюрідними братом та сестрою з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_2 (дівоче прізвище- ОСОБА_14 ) є донькою ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_16 та Свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_16 і ОСОБА_17 . Згідно листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Березанського районного управління юстиції Миколаївської області від 03.06.2015 року за №953/03.04-26, актового запису про народження ОСОБА_6 не знайдено. У листі Державного архіву Миколаївської області від 08.06.2016 року №338/01.1-21 зазначено, що книги записів актів громадянського стану про народження підвідділів ЗАГС Анатолівської сільради Березанського району Миколаївської області за 1919 рік не надходили. Листом Березанського райвідділу ДРАЦС №494/15.8-4.5. від 31.03.2017 року повідомлено, що актовий запис про народження ОСОБА_6 відсутній. Про відсутність інформації про місце народження ОСОБА_6 вказано і у листі Анатолівської сільради Березанського району Миколаївської області №167 від 06.03.2017 року, листі Держархіву Миколаївської області №A-210/03-05 від 31.03.2017 року, листі Держархіву Одеської області №К-646 від12.06.2017 року. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_12 , (мати ОСОБА_2 ), її місцем народження є с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області, а згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.07.1973 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_18 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00018490322 від 08.08.2017 року, місцем народження ОСОБА_6 вказано також с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області. У матеріалах справи наявний лист Ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області №271 від 05.10.1993 року, адресований ОСОБА_19 , стосовно розгляду її заяви про розкуркулення її батька ОСОБА_20 , який до того ж вказаний батьком ОСОБА_12 . Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_12 , мати, ОСОБА_2 , та ОСОБА_6 , мати ОСОБА_5 , є рідними сестрами. Враховуючи зазначені факти, а також фотокартку, на якій зображено ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , довідки про лікування ОСОБА_5 у м. Кривий Ріг, де проживає ОСОБА_2 , пояснень відповідача ОСОБА_3 , апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 та наявність підстав для встановлення факту того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є двоюрідним братом та сестрою. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_11 щодо безпідставною прийняття судом першої інстанції письмових пояснень наявних в матеріалах справи з огляду на те, що вказане суперечить висновкам викладеним в рішення суду першої інстанції, а саме: «Суд не приймає до уваги наявні у матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 з огляду на наступне.» Частинами 1, 2 ст. 90 ЦПК України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу. Згідно ч. 1, 2 ст. 230 ЦПК України,суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Згідно ч. 1, 3, 5, 6 ст. 230 ЦПК України кожний свідок допитується окремо. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права і з`ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім`я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що пояснення ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані особи судом встановлені не були, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань не попереджались, присяга ними не складалась, в порядку, що встановлений чинним цивільним процесуальним законодавством. Проте суд першої інстанції зазначив, з чим погоджується і колегія суддів, те, що в матеріалах справи наявна та встановлена достатня кількість доказів, що підтверджує те, що ОСОБА_12 , мати, ОСОБА_2 , є рідною тіткою спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Колегія суддів вважає за необхідне зазначити також те, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права, щодо висновку про те, що ОСОБА_2 має право на спадщину згідно ч.4 ст.1266 ЦК України з огляду на наступне. Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Відповідно ОСОБА_2 , яка у встановлений законом строк прийняла спадщину, є спадкоємицею третьої черги за законом за правом представлення, передбаченим ч. 4 ст.1266 ЦК України. Таким чином під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є двоюрідним братом та сестрою, відповідно остання є спадкоємицею майна спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Всі інші доводи апеляційних скарг з приводу зводяться до незгоди третьої особи з висновками суду першої інстанції та не заслуговують на увагу. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_11 не спростовано наведених вище висновків суду першої інстанції та не доведено неправильного застосування ним норм процесуального та матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення. У зв`язку з зазначеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення буде складено 16.12.2022 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін С.О. Погорєлова