Постанова 4816 № 591/8355/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м.Суми Справа №591/8355/21 Номер провадження 22-ц/816/998/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 серпня 2022 року в складі судді Шелєхової Г.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 12 серпня 2022 року, - в с т а н о в и в : 19 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» (далі - ТОВ «Енергомаш») про стягнення невиплаченої при звільненні суми заробітної плати за період з 01 липня 2019 року по 13 липня 2020 року, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 липня 2020 року позивач був звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України, однак відповідачем ні в день звільнення, ні в подальшому не проведено остаточний розрахунок та не виплачено заборгованість по заробітній платі і вихідну допомогу, а тому заявник просить стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Енергомаш» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні суму заробітної плати за період з 01 липня 2019 року по 13 липня 2020 року у розмірі 102674,45 грн, вихідну допомогу в сумі 22583,94 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 49800 грн з наступним утриманням з цих сум прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 8300 грн. Стягнуто з ТОВ «Енергомаш» на користь держави судовий збір у розмірі 1742,86 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «Енергомаш» посилаючись на неправосудність рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що заробітна плата позивачу за період з 01 липня 2019 року по 31 грудня 2019 року у сумі 39767 грн була виплачена у повному обсязі до 13 липня 2020 року, тобто до моменту звільнення з роботи, що було підтверджено у суді належними доказами. Видаткові ордери з підписами позивача незрозумілим чином зникли з підприємства і при спробі їх відновити позивач відмовився підписувати відповідні документи. Також вважає, що з 01 січня 2020 року по 13 липня 2020 року позивач не працював на підприємстві, оскільки перебував у цей період у відпустці без збереження заробітної плати. На думку заявника, середньомісячний розмір заробітної плати позивача становить 8300 грн і включає податки і обов`язкові платежі, тобто розрахунок суд мав здійснити виходячи з 6681,50 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. На підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 01 серпня 2018 року був прийнятий на постійну роботу токарем 4 розряду до ТОВ «Енергомаш» (а.с. 7). 13 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТОВ «Енергомаш» про звільнення з 13 липня 2020 року у зв`язку з тривалим порушенням законодавства про працю та заявив вимогу про виплату всіх належних коштів при звільнені, видачу трудової книжки і відомостей про перераховані та сплачені кошти (а.с. 8). Наказом ТОВ «Енергомаш» № 8 від 13 липня 2020 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 13 липня 2020 року (а.с. 9). 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТОВ «Енергомаш» про виплату всіх належних від підприємства коштів, а також надання довідки про розмір середньої заробітної плати, про заборгованість по заробітній платі та копій всіх наказів про його роботу на підприємстві (а.с. 10). За період з липня 2019 року по грудень 2019 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата на загальну суму 49400 грн, сума для виплати (без податків та обов`язкових платежів) - 39767 грн. У період з січня 2020 року по липень 2020 року заробітна плата не нараховувалась (а.с. 50). На підтвердження здійснення нарахування позивачу заробітної плати за період з 01 липня 2019 року по 31 грудня 2019 року відповідачем надано копії касової книги, заявки на видачу готівки та розрахункові листи по заробітній платі. Доказів виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 липня 20219 року по 31 грудня 2019 року матеріали справ не містять. 01 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТОВ «Енергомаш» про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01 січня 2020 року по 13 липня 2020 року (а.с. 90). Доказів надання вказаної відпустки без збереження заробітної плати (наказ) матеріали справи не містять. З довідки-розрахунку ТОВ «Енергомаш» № 25 від 25 січня 2022 року вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 386,04 грн, виходячи з нарахованої за жовтень і листопад 2019 року заробітної плати у розмірі по 8300 грн (без відрахування податків та обов`язкових платежів) за кожен місяць та загальної кількості робочих днів - 43 (а.с. 107). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично працював з 01 липня 2019 року по 13 липня 2020 року, однак заробітну плату за вказаний період, яка становить 102674,45 грн, не отримав, як і не отримав вихідну допомогу при звільненні, яка становить 22583,94 грн. Встановивши порушення трудових прав позивача, суд частково задовольнив вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 49800 грн, обмежившись періодом у 6 місяців та виходячи з розміру середньої заробітної плати позивача на рівні 8300 грн. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого суду з наступних підстав. Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. З викладеного вбачається, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку з позивачем у день звільнення, тобто 13 липня 2020 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З розрахунком суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів також повністю погоджується. Доводи апеляційної скарги з приводу помилкового розрахунку судом суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без урахування необхідності сплати податків та обов`язкових платежів є безпідставними, оскільки середній заробіток (49800 грн) суд вирішив стягнути з наступним утриманням з цих сум прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. Здійснення відповідних утримань не є компетенцією суду. Доводи відповідача про те, що з 01 січня 2020 року по 13 липня 2020 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати також не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «Енергомаш» не надало достатніх доказів про дані обставини, надані сторонами докази підтверджують існування між сторонами трудових правовідносин, які припинилися не з 01 січня 2020 року, а 13 липня 2020 року. Також не знайшли свого підтвердження як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді доводи відповідача про те, що за період з 01 липня 2019 року по 13 липня 2020 року позивачу була виплачена заборгованість із заробітної плати. Відповідних доказів суду не надано. Доводів щодо встановленої місцевим судом обставини невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні апеляційна скарга не містить. З огляду на викладене вище, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді відповідач у порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції належним чином дослідив зібрані у справі докази, правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення суду. Доводи апеляційної скарги за вказаних вище мотивів висновків суду не спростовують. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 серпня 2022 року у даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина С. С. Ткачук