Постанова 4813 № 522/4334/20

Номер провадження: 22-ц/813/5483/22 Справа № 522/4334/20 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.12.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Мілєвої М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення» від 17.02.2020 року «108-к про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 17 лютого 2020 р. № 108-к про її звільнення з посади заступника директора з операційної діяльності Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»; 2) поновити її на посаді заступника директора з операційної діяльності Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»; 3) стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.02.2020 року до дати винесення рішення у справі (т.1, а.с.2-11). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 17 лютого 2020 року за № 108-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба». Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба». Стягнуто з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2020 року по 07 серпня 2020 року включно, в розмірі - 410 260,18 грн., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Стягнуто з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь держави судовий збір в загальній сумі - 2 102,00 грн (т.2, а.с.213-218 зворот). Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.08.2020 року стягнуто з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, з 17 лютого 2020 року по 17 березня 2020 року (21 робочий день), що становить - 71 202,18 грн., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору (т.2, а.с.232-233). Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду від 07.08.2020 року, Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Приморського районного суду від 07.08.2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, покласти витрати по справі на позивача (т.3, а.с.1-14). Постановою Одеського апеляційного суду від 18.11.2020 року апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» задоволено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення» від 17.02.2020 року № 108-к, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено (т.3, а.с.115-127 зворот). 04.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 18.11.2020 року. Просила суд скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 року повністю та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2020 року залишити в силі, змінивши суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку на дату прийняття рішення касаційною інстанцією. (т.3, а.с.149-182). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.4, а.с.229-233). Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу №522/4334/20 за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення» від 17.02.2020 року «108-к про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу розподілено колегії суддів: головуючий суддя - Цюра Т.В., судді - Сегеда С.М., Комлева О.С. (т.4, а.с.235). В судове засідання, призначене ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.12.2022 року на 15.12.2022 року в режимі відеоконференції, зявилися: представник апелянта КП «МПРС» - Поліщук І.О. та ОСОБА_1 Заслухавши пояснення представника апелянта та ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в казенному підприємстві «Морська пошуково-рятувальна служба» на посаді заступника директора з операційної діяльності відповідно до наказу від 08.04.2019 № 187-к «Про переведення», згідно якого ОСОБА_1 , першого заступника директора з операційної діяльності, переведено постійно, на посаду заступника директора з операційної діяльності (а.с. 12, том 2). Згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336 (Довідник), який є нормативним документом, обов`язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності (п. 1 Загальних положень Довідника), посадові інструкції складаються для працівників усіх посад, що зазначені в штатному розписі. З переведенням на посаду заступника директора з операційної діяльності ОСОБА_1 за ініціативою роботодавця було доручено роботу, яка не відповідала займаній нею посаді першого заступника директора та супроводжувалась зміною істотних умов праці (найменування посади, заробітної плати, посадових обов`язків). Відповідно до статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, зокрема, роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці. Конкретний перелік посадових обов`язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. Посадові інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов`язків, повноважень і відповідальності, у разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни - чіткі визначення. Позивачка ОСОБА_1 зазначала, що до початку роботи за укладеним 08.04.2019 р. трудовим договором та після цього посадова інструкція заступника директора з операційної діяльності наказом директора КП «МПРС» затверджена не була та з переліком посадових обов`язків вона не була ознайомлена, оскільки тільки 01.05.2019 року була затверджена організаційна структура з розподілом підпорядкованих підрозділів між директором та заступниками (додаток 1 до відповіді на відзив, а.с. 108-115, том 2). Посилання відповідача на ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією першого заступника директора свідчить, що позивач була ознайомлена з правами та обов`язками за посадою першого заступника директора, яку було виведено зі штатного розпису підприємства та яку позивач займала до 08.04.2019 року, тобто до укладення трудового договору на посаді заступника директора з операційної діяльності. Згідно п. 6 Довідника посадові інструкції після їх затвердження керівником підприємства організації, установи або за дорученням його заступниками, доводяться до працівника під розписку. До посадових інструкцій може бути внесено зміни, доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства, установи, організації за згодою працівника. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не було належним чином та у встановленому законодавством поряду доведено позивачу ОСОБА_1 про її права та обов`язки за укладеним трудовим договором на посаді заступника директора з операційної діяльності. Судом також встановлено, що 17 жовтня 2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ за № 8-ПД «Про звільнення директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 (а.с. 32, том І), а 18 жовтня 2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ за № 12-ПД «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 17.10.2019 № 9-ПД», яким покладено на позивача ОСОБА_1 , заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», виконання обов`язків директора з 18 жовтня 2019 року на період до призначення керівника цього підприємства в установленому порядку (а.с. 33, том І). 23 жовтня 2019 року проведено реєстраційну дію - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит: від 26.06.2020 за № 1006831315 станом на 23.10.2019 відповідно до наступних критеріїв пошуку: Код ЄДРПОУ: 38017026; Повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності: КАЗЕННЕ ПІДПРИЄМСТВО "МОРСЬКА ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА", КП "МПРС", у Розділі «Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи»: визначено ОСОБА_1 (виконуюча обов`язки директора) - КЕРІВНИК (додаток 4 відповіді на відзив, а.с. 117-120, том 2). 23 грудня 2020 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ за № 21-ПД «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 » та за № 20 «Про увільнення від виконання обов`язків директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_1 24 грудня 2019 року проведено реєстраційну дію - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит: від 26.07.2020 за № 1006947768 станом на 24.12.2019 відповідно до наступних критеріїв пошуку: Код ЄДРПОУ: 38017026; Повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності: КАЗЕННЕ ПІДПРИЄМСТВО "МОРСЬКА ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНА СЛУЖБА", КП "МПРС", у Розділі «Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи»: визначено СУДАРЕВ ВІКТОР ОЛЕКСІЙОВИЧ - КЕРІВНИК (а.с. 201-204, том 2). З 24 грудня 2019 року по 29 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною, про що свідчать листки непрацездатності серія АДН № 210068; серія АДН № 210121; серія АДН № 132983, серія АДН № 133456 (а.с.35-37, том І). Датою стати до роботи визначено 30 січня 2020 року. 30 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 вийшла на роботу та згідно Акту приймання-передачі від 30 січня 2020 року передала, а начальник відділу управління персоналом ОСОБА_3 прийняла оригінали вказаних лікарняних листків (а.с. 38, том І). Того ж дня, 30 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 у зв`язку з навчання в аспірантурі Міжнародного гуманітарного університету заочної форми навчання звернулась із заявою до директора КП «МПРС» ОСОБА_2 про надання їй додаткової оплачуваної відпустки та надано копію довідки № 537 від 24 вересня 2019 р. (а.с. 40-41, том І). Під час розгляду заяви від 30 січня 2020 року відповідач КП «МПРС» для надання відпустки запросив додаткові документи: довідку відділу аспірантури Міжнародного гуманітарного університету та індивідуальний план підготовки або графік начального процесу (а.с.43, том І), які були надані позивачем 03 лютого 2020 р. (а.с. 44, том І). 03 лютого 2020 за вих. № 41/45-20 начальником відділу управління персоналом повідомлено позивача про необхідність уточнення наданих підтверджуючих документів (а.с. 50, том І). 12 лютого 2020 року відповідачем (вих. № 1/61/227-20) надіслано запит до Міжнародного гуманітарного університету, який листом від 13 лютого 2020 року вих. № 87 надав відповідь та підтвердив права позивача ОСОБА_1 на додаткову оплачувану відпустку відповідно до статей 216 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про відпустки», яка навчається в аспірантурі та успішно виконує навчальний та науковий плани (а.с. 54, том І). З 06 лютого по 14 лютого 2020 позивач ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною, про що свідчить листок непрацездатності серія АДЦ № 814860 (а.с. 56, том І). Датою стати до роботи визначено 15 лютого 2020 р., що був вихідним днем (субота). 17 лютого 2020 року коли позивач ОСОБА_1 з`явилась на підприємстві відповідачем наказ про надання відпустки не видавався. Вважаючи своє право на відпустку порушеним з боку відповідача позивач 17 лютого 2020 року звернулась зі скаргою до Головного управління Держпраці в Одеській області (а.с. 55, том І), яке у зв`язку з продовженням карантину, а також відповідно до положень Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 у зв`язку із забороною інспекторам праці розглядати та перевіряти питання, які є предметом розгляду в суді перевірку не проводило, з приводу чого позивач ОСОБА_1 за заявою від 28 травня 2020 року просила перевірку не здійснювати у зв`язку з недоцільністю та спливом тривалого часу з дати звернення (а.с.166, том І). Відповідно до статей 216 КЗпП України та 15 Закону України «Про відпустки» працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника. Таким чином, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 30 січня 2020 року подано заяву про надання їй відпустки у зв`язку з навчанням в аспірантурі та 03 лютого 2020 року надано відповідачу документи щодо підтвердження такого права. А саме, позивачем надано до відділу управління персоналом копію довідки № 537 від 24 вересня 2019 року про навчання в аспірантурі, оригінал якого згідно заяви позивача від 30 січня 2020 року та від 03 лютого 2020 року був в наявності у відділі управління персоналом, що не спростовано відповідачем. Також позивачем ОСОБА_1 надані копії індивідуального навчального плану згідно якого вбачається про успішне виконання позивачем ОСОБА_1 навчального плану за І семестр, що засвідчено науковим керівником д.ю.н., професором ОСОБА_4 , завідуючим кафедри ОСОБА_5 за рішенням кафедри згідно протоколу № 4 від 31.01.2020 року та зав. відділом аспірантури ОСОБА_11 (а.с. 45 - 47, том І), а також індивідуального плану наукової роботи аспіранта, згідно якого вбачається планування наукової роботи з написання наукових статей у період з лютого по березень 2020 року, що погоджено з науковим керівником д.ю.н. професором ОСОБА_4 (а.с.48 - 49, том І). З урахуванням періоду непрацездатності позивача вбачається, що позивач була на робочому місці з 30 січня по 05 лютого 2020 року, впродовж якого наказ про надання їй відпустки не видавався. Надіславши тільки 12 лютого 2020 додатковий запит вих. № 1/61/227-20 до Міжнародного гуманітарного університету та отримавши відповідь 13 лютого 2020 вих. № 87 з підтвердженням умов надання позивачу відпустки, наказ про надання позивачу відпустки, коли позивач вийшла на роботу 17 лютого 2020 року після періоду непрацездатності (з 06 по 14 лютого 2020 року), також не був виданий. Судом також було встановлено, що позивач 03 лютого 2020 року надала заяву про надання відпустки та усі документи, які передбачені для підтвердження права на додаткову оплачувану відпустку аспірантам, у зв`язку з чим має суб`єктивне право на її отримання за законом, про що у належний спосіб повідомила роботодавця, який в свою чергу зобов`язаний був на виконання вимог закону надати таку відпустку, однак безпідставно цього не зробив. З урахуванням суб`єктивного права перебувати у відпустці 17 лютого 2020 року, суд дійшов висновку, що звільнення проведено у період перебування позивача ОСОБА_1 у відпустці, що не допускається згідно частини 3 статті 40 КЗпП України. 17 лютого відповідачем видано наказ № 108-к «Про звільнення», згідно якого позивача ОСОБА_1 , заступника директора з операційної діяльності, звільнено із займаної посади 17 лютого 2020 року, у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України. Судом встановлено, що наказ про звільнення позивача не містить причини та чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків, за що саме був звільнений позивач. Посилання у наказі «у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України» є загальним. При цьому, підставами звільнення наказом № 108-к визначені Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників КП «МПРС» від 28.01.2020 року Державної служби морського та річкового транспорту України, затверджений в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 07.02.2020 року (Акт від 28.01.2020) та лист Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 № 971/05/15-20. Між тим, Акт перевірки від 28.01.2020 року, висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 , не містять даних про одноразове грубе порушення позивачем трудових обов`язків, за яке вона могла би бути звільненою за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України з посади заступника директора з операційної діяльності. У розділі «Пропозиції» Акт перевірки від 28.12.2020 року містить пункт 2, який визначає посилання на систематичне порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС», Колективного договору між адміністрацією КП «МПРС» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки, та не містить посилання на одноразове грубе порушення трудових обов`язків позивачем. Так, висновки Комісії згідно Акту від 28.01.2020 року відносно позивача містять наступні пункти, а саме: «2. ОСОБА_1 , як в.о. директора КП «МПРС», на час своїх відряджень не призначала виконуючого обов`язки. Перебуваючи у відрядженнях, ОСОБА_1 приймала організаційно-розпорядчі та кадрові рішення (накази).

3. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймали рішення про звільнення працівників без погодження з профспілками в порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС».

4. ОСОБА_1 не дотримувалась умов Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки.

7. Звільнення ОСОБА_6 з посади психолога служби охорони праці не погоджувалось з Профспілковою організацією, що є порушенням законодавства та Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки.

8. Звільнення ОСОБА_6 з ініціативи роботодавця без отримання згоди ПРМТУ на розірвання трудового договору є порушенням вимог п. 10 ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», с. 43 Кодексу законів про працю України та п. 2.2.9 Статуту професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби.

9. Порядок скликання конференції 27.11.2019 та прийняті на ній рішення порушують вимоги чинного законодавства та Статуту.

10. Керівництвом підприємства не забезпечено виконання вимог статей 32, 40, 41, 42, 103 та ін. КЗпП України, якими передбачено обов`язкове погодження за три місяці до введення в дію змін до штатного розгляду та організаційної структури з профкомом підприємства та за два місяці обов`язкове погодження (ознайомлення) працівників про внесення істотних змін умов праці». В пункті 2 пропозицій Акту від 28.01.2020 року зазначено «За систематичне порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС», Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки розглянути питання щодо застосування дісциплінарного стягнення до ОСОБА_1 відповідно до статей 147, 147-1 Кодексу законів про працю України». Таким чином, пропозиції та висновки Комісії згідно Акту від 28.01.2020 року не передбачають визначення одноразового грубого порушення трудових обов`язків позивачем ОСОБА_1 . Судом також встановлено, що у період з 23 жовтня 2019 року по 23 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 виконувала обов`язки директора КП «МПРС» згідно наказів Державної служби морського та річкового транспорту України від 18 жовтня 2019 року № 12 та від 23 грудня 2019 року № 20 та висновки комісії за Актом від 28.01.2020 року ґрунтуються на підставі подій та періоду, коли ОСОБА_1 перебувала керівником підприємства на визначений період, тобто на підставах тимчасового замісництва. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що позивачка ОСОБА_1 у період з 23 жовтня по 23 грудня 2019 року виконувала обов`язки директора КП «МПРС» на підставах тимчасового замісництва та на період такого замісництва була звільнена від виконання обов`язків заступника директора з операційної діяльності, у звязку із чим підстав для звільнення позивача з посади заступника директора з операційної діяльності на підставі Акту від 28.01.2019 року, висновки якого стосуються періоду виконання обов`язків позивачем ОСОБА_1 іншої посади - відсутні. При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження факту звільнення ОСОБА_1 саме за одноразове грубе порушення, відповідачем на посаді заступника директора з операційної діяльності, надано не було, як і не надано було погодження звільнення позивачки - Міністерством інфраструктури України, необхідність якого визначена пунктом 6.10 Статуту КП «МПРС». Судом окрім іншого також зазначено, що відповідачем не надано було належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі копії наказу про звільнення з роботи у день звільнення та трудової книжки у встановленому законодавством порядку у день звільнення 17 лютого 2020 року. Оцінивши всі вищевказані оставини справи, суд встановив під час розгляду справи, порушення КП «МПРС» порядку звільнення позивача, у звязку із чим дійшов висновку, що наказ КП «МПРС» від 17 лютого 2020 року №108-к «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України, є незаконним, порушує і обмежує права позивача на працю, а відтак підлягає скасуванню, а отже позивачку слід поновити на посаді, з якої її було звільнено, а саме, на посаді заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба». Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, між сторонами виникли правовідносини щодо звільнення працівника з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України. За правилами, передбаченими п. 4 ч. 1 ст. 36, п. 1 ст. 41 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41). Крім випадків, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації усіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами. Розірвання трудового договору в випадках, передбачених ч. ч. 1 і 2 цієї статті, провадиться з додержанням вимог ч. 3 ст. 40 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не розповсюджується на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Статтями 147, 148, 149 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. п. 17, 18, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», з подальшими змінами та доповненнями, правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність закону. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. На підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірваний лише з керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду. Відповідно до положень статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.2 наявного у справі Статуту КП «МПРС», в редакції, затвердженій наказом Міністерства інфраструктури України від 05.05.2018 року № 203, вказане підприємство належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. П. 6.6 передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності директора Підприємства, починаючи з 6-го дня хвороби, Уповноважений орган має право призначити особу згідно розподілу обов`язків, що буде виконувати обов`язки директора Підприємства (або покласти виконання обов`язків), якого звільняє (або усуває) від виконання обов`язків по закінченню періоду тимчасової непрацездатності директора. Згідно п. 6.10 всі заступники директора Підприємства призначаються на посаду та звільняються з посади директором Підприємства за попереднім погодженням з Уповноваженим органом управління. Пункт 7.1 передбачає, що Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, затверджує статут Підприємства та зміни до статуту Підприємства. Погоджує призначення на посади та звільнення з посад заступників директора Підприємства (Т. 1, а. с. 13 - 20). Згідно з п. 1.2. наявного у справі Статуту КП «МПРС», в редакції, затвердженій наказом Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 22.01.2019 року № 28, вказане підприємство належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України (далі - Уповноважений орган управління). Пунктом 6.10. передбачено, що всі заступники директора Підприємства призначаються на посаду та звільняються з посади директором Підприємства за попереднім погодженням з Уповноваженим органом управління. Пункт 7.1. передбачає, що Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, затверджує статут Підприємства та зміни до статуту Підприємства. Погоджує призначення на посади та звільнення з посад заступників директора Підприємства (Т. 1, а. с. 20 - 26). Матеріали справи не містять інших редакцій Статуту КП «МПРС». Відповідно до Розпорядження КП «МПРС» від 18.12.2917 року № 21-р «Про розподіл обов`язків між заступниками директора КП «МПРС», у разі відсутності директора КП «МПРС» або неможливості виконання ним повноважень з інших причин, обов`язки директора покладаються на першого заступника директора (п. 2). Заступник директора, який виконує обов`язки директора на час його тимчасової відсутності у зв`язку з відпусткою, відрядженням, та іншими поважними причинами, має право підпису усіх розпорядчих та фінансових документів, крім кадрових наказів з особового складу (п. 3) (Т. 2, а. с. 116 - 116 зворотна сторона). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в казенному підприємстві «Морська пошуково-рятувальна служба» на посаді заступника директора з операційної діяльності відповідно до наказу від 08.04.2019 №187-к «Про переведення», згідно якого ОСОБА_1 - першого заступника директора переведено постійно на посаду заступника директора з операційної діяльності (Т. 2, а. с. 12), за погодженням з Державною службою морського та річкового транспорту України від 08.04.2019 року (Т. 1, а. с. 31). Під час роботи ОСОБА_1 на попередній посаді першого заступника директора на підприємстві діяла Посадова інструкція першого заступника директора, затверджена наказом від 19.09.2018 року № 656-Н (Т. 2, а. с. 13 - 23, 108 - 115, 196), зі змісту якої вбачається, що вона була розроблена 10.09.2018 року першим заступником директора ОСОБА_1 , до якої наказом від 02.04.19 року № 198-Н внесено зміни, а саме слова «перший заступник директора КП «МПРС» замінено словами «заступник директора з операційної діяльності» (Т, 2, а. с. 21, 23). 17.10.2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ № 8-ПД «Про звільнення директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 32). 17.10.2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ № 9-ПД «Про покладення виконання обов`язків директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», пункт 1 якого згідно наказу Державної служби морського та річкового транспорту України № 12-ПД від 18.10.2019 року «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 17.10.2019 № 9-ПД», викладено у наступній редакції: «Покласти на ОСОБА_1 , заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», виконання обов`язків директора з 18 жовтня 2019 року на період до призначення керівника підприємства в установленому порядку. Підстава: письмова згода ОСОБА_1 » (Т. 1, а. с. 33, Т. 2, а. с. 24). 23.10.2019 року проведено реєстраційну дію - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 визначена як - виконуюча обов`язки директора підприємства, керівник (Т. 2, а. с. 117 - 120). 23.12.2020 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ за № 21-ПД «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 » (Т. 1, а. с. 34) та за № 20-ПД «Про увільнення від виконання обов`язків директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_1 » (Т. 2, а. с. 205). 24.12.2019 року проведено реєстраційну дію - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 визначено керівником підприємства (Т. 2, а. с. 201 - 204). З 24.12.2019 року по 29.01.2020 року ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною, про що свідчать листки непрацездатності серія АДН № 210068; серія АДН № 210121; серія АДН № 132983, серія АДН № 133456. Датою стати до роботи визначено - 30 січня 2020 року (Т. 1, а. с. 35 - 37). 24.12.2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України складено Акт службової перевірки щодо дотримання законодавства про працю під час видання наказу КП «МПРС» від 06.11.2019 року № 752-к «Про звільнення». У вказаному Акті зазначені наступні висновки комісії: «1. Наказ КП «МПРС» «Про звільнення» від 06.11.2019 року № 752-к, підписаний заступником директора з операційної діяльності ОСОБА_1 , як виконуючої обов`язки директора, виданий: а) безпідставно, за відсутності будь-яких доказів про відсутність ОСОБА_6 на роботі в період з 1 травня по 31 жовтня 2019 року; б) з грубим порушенням вимог статті 252 Кодексу законів про працю України та статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

2. Під час службової перевірки комісією виявлені ознаки протиправного тиску заступника директора з операційної діяльності ОСОБА_1 на підлеглих з метою фальсифікування інформації, що стосується обліку робочого часу ОСОБА_6 ..

3. На думку комісії, ОСОБА_6 звільнений з посади наказом від 06.11.2019 року № 752-к протизаконно. Тому, комісія рекомендує директору підприємства невідкладно розглянути питання про поновлення його на роботі та скасування наказу від 06.11.2019 року № 752-к.

4. Комісія вважає, що заступником директора з операційної діяльності ОСОБА_1 грубо порушила трудові обов`язки та законодавство про працю і рекомендує директору підприємства розглянути питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади відповідно до пункту першого частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України» (Т. 2, а. с. 49 - 53). 24.12.2019 року КП «МПРС» складено Акт № 2 про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена з змістом Акту службової перевірки від 24.12.2019 року, але проставити підпис відмовилася та надати пояснення також відмовилася (Т. 2, а. с. 54). 28.01.2020 року комісією, створеною з представників Мініфраструктури, профспілки ДСМРТ України, працівників ДСМРТ України, ДП «Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства» та ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом», складено Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», який був затверджений В. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 01.02.2020 року, у висновках якого зазначено: «1. Питання, порушенні у зверненнях, регулюються кримінальним законодавством та належать до компетенції правоохоронних органів, а також трудовим та цивільно-правовим законодавством.

2. ОСОБА_1 , як в. о. директора КМ «МПРС», на час своїх відряджень не призначала виконуючого обов`язки. Перебуваючи у відрядженнях, ОСОБА_1 приймала організаційно-розпорядчі та кадрові рішення (накази).

3. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймали рішення про звільнення працівників без погодження з профспілками в порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС».

4. ОСОБА_1 не дотримувалась умов колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки.

5. У заяві про звільнення ОСОБА_7 , заступника директора з загальних питань, не зазначена дата написання заяви та не вказана дата звільнення, відсутнє погодження звільнення ОСОБА_7 з Уповноваженим органом управління, що є порушенням вимог пункту 6.10 Статуту казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», також в наказі відсутнє ознайомлення ОСОБА_7 з вищезазначеним наказом.

6. Зміни і доповнення № 3 до колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки від 01.08.2018 року не були зареєстровані в установленому законом порядку, що є порушенням законодавства.

7. Звільнення ОСОБА_6 з посади психолога служби охорони праці не погоджувалось з Профспілковою організацією, що є порушенням законодавства та Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки.

8. Звільнення ОСОБА_6 з ініціативи роботодавця без отримання згоди ПРМТУ на розірвання трудового договору є порушенням вимог п. 10 ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», ст. 43 Кодексу законів про працю України та п. 2.2.9 Статуту професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби.

9. Порядок скликання Конференції 27.11.2019 та прийняття на ній рішення порушують вимоги чинного законодавства та Статуту.

10. Керівництвом підприємства не забезпечено виконання вимог статей 32, 40, 42, 103 та ін. Кодексу законів про працю України, якими передбачено обов`язкове погодження за три місяці до введення в дію змін до штатного розкладу та організаційної структури з профкомом підприємства та за два місяці обов`язкове попередження (ознайомлення) працівників про внесення істотних змін умов праці. Серед пропозицій зазначено, зокрема у п. 2: «За систематичне порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС», Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки розглянути питання щодо застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 відповідно до статей 147, 147-1 Кодексу законів про працю України (Т. 2, а. с. 26 - 44). 30.01.2020 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та згідно Акту приймання-передачі від 30 січня 2020 року передала, а начальник відділу управління персоналом ОСОБА_3 прийняла оригінали вищевказаних лікарняних листків (Т. 1, а. с. 38). 30.01.2020 року ОСОБА_1 надала КП «МПРС», на ім`я директора ОСОБА_2 , заяву про надання їй додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів, у зв`язку з навчанням в аспірантурі Міжнародного гуманітарного університету на заочній формі навчання, та копію довідки № 537 від 24 вересня 2019 року про те, що вона є аспіранткою першого року навчання, заочної форми навчання на контрактній основі. Зарахована до аспірантури вказаного навчального закладу без відриву від виробництва на чотири роки з 14.09.2019 року до 14.09.2023 року (Т. 1, а. с. 40 - 42). КП «МПРС» листом від 31.01.2020 року вих. № 41/40-2020 для надання ОСОБА_1 у лютому 2020 року відпустки, як аспіранту вищого навчального закладу, запросило від останньої до вищевказаної заяви надати відповідну довідку відділу аспірантури Міжнародного гуманітарного університету або кафедри, аспіранткою якої вона є, про проходження курсу підготовки у цьому закладі вищої освіти та індивідуальний план підготовки або графік начального процесу (Т. 1, а. с. 43). 03.02.2020 року ОСОБА_1 знову звернулася до підприємства із заявою, в якій на підставі ст. 15 Закону України «Про відпустки» та у зв`язку із навчанням в аспірантурі Міжнародного гуманітарного університету на заочній формі навчання, просила надати їй додаткову оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів з 04.02.2020 року. До вказаної заяви було додано Індивідуальний навчальний план та Індивідуальний план наукової роботи аспіранта. У навчальному плані першого року підготовки аспіранта (І семестр) вказується, що заплановані заліки на 26.12.2019 року та 31.01.2020 року зараховані, навчальний план за І семестр станом на 31.01.2020 року виконано. В Індивідуальному плані наукової роботи аспіранта першого року навчання передбаченою написання наукової статті «Правовий статус морського пошуково-рятувального району України» - лютий 2020 року, а наукової статті «Порівняльний правовий аналіз пошуково-рятувального та аварійно-рятувального забезпечення» - лютий - березень 2020 року (Т. 1, а. с. 44 - 49). Листом начальника відділу управління персоналом КП «МПРС» Терлецької С.С. від 03.02.2020 року вих. № 41/45-20 повідомлено ОСОБА_1 , що надані нею підтверджуючи документи щодо надання додаткової навчальної відпустки потребують уточнення (Т. 1, а. с. 50). 03.02.2020 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту КП «МПРС»: 1) заяву, в якій на підставі ст. 19 Закону України «Про відпустки» просить надати додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів з 04.02.2020 року (Т. 1, а. с. 51); 2) заяву про уточнення дати надання учбової відпустки, а саме - з 14.02.2020 року (Т. 1, а. с. 52). Відповідно до наявних у справі копії паспорту ОСОБА_1 та свідоцтва про народження (Т. 2, а. с. 187 - 188) 19.11.2000 року був зареєстрований шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_8 , який був розірваний рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2011 року. Під час вказаного шлюбу народився син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до листа Міжнародного гуманітарного університету від 13.02.2020 року за вих. № 87, який був надісланий на запит КП «МПРС» від 12.02.2020 року за вих. № 1/61/227-20, вказаний учбовий заклад підтвердив, що ОСОБА_1 є аспіранткою першого року заочної форми навчання на контрактній основі. Відповідно до наказу № 782 від 13.09.2019 року зарахована до аспірантури вказаного навчального закладу без відриву від виробництва на чотири роки до 2023 року. Індивідуальний навчальний план І семестру І року навчання аспіранткою ОСОБА_1 виконаний успішно. За Індивідуальним науковим планом аспіранткою ОСОБА_1 разом з її науковим керівником запланована наукова робота у період лютого - березня 2020 року. Копії індивідуальних наукового та навчального планів додаються (Т. 1, а. с. 54). З 06 лютого по 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною, про що свідчить листок непрацездатності серія АДЦ № 814860, в якому зазначено дату стати до роботи - 15.02.2020 року (Т. 1, а. с. 56), який є вихідним днем - субота. 14.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Профспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби із заявою про вихід із вказаної профспілки (Т. 1, а. с. 174 - 174 зворотна сторона). 17.02.2020 року позивачка ОСОБА_1 з`явилась на підприємстві, відповідно до наявного у справі Табелю обліку робочого часу за лютий 2020 року остання була протабельована за 17.02.2020 року (Т. 2, а. с. 73). Наказу КП «МПРС» про надання ОСОБА_1 відпустки у зв`язку і навчанням в аспірантурі цього дня видано не було. 17.02.2020 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту КП «МПРС» заяву про те, що вона вважає себе такою, що знаходиться у додатковій відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі, в якій зазначила також, що усі заяви та документи знаходяться в КП «МПРС» та відділі управління персоналом (Т. 2, а. с. 191 - 192). 17.02.2020 року директор КП «МПРС» видав наказ № 108-к «Про звільнення», згідно якого ОСОБА_1 , заступника директора з операційної діяльності, звільнено із займаної посади 17.02.2020 року, у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України. Підстава:

1. Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників КП «МПРС» від 28.01.2020 року Державної служби морського та річкового транспорту України, затверджений в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 07.02.2020 року;

2. Лист Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.03.2020 року № 971/05/15/-20 (Т. 2, а. с. 25). Згідно листа ДСМРТ України від 17.02.2020 року за вих. № 180, вказана служба погоджує звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності КП «МПРС» (Т. 2, а. с. 47). 17.02.2020 року КП «МПРС» складено Акт, в якому зазначається, що ОСОБА_1 17.02.2020 року, приблизно о 12 годині 55 хвилині, була ознайомлена з наказом № 108-к від 17.02.2020 року про звільнення, від підписання та отримання копії відмовилася (Т. 2, а. с. 82). Відповідно до наданого КП «МПРС» табеля обліку робочого часу за лютий 2020 року ОСОБА_1 17.02.2020 року була на роботі. Перестала виходити на роботу з 18.02.2020 року (Т. 2, а. с. 73). Згідно наявного у справі Акту приймання-передачі від 17.02.2020 року листка непрацездатності серії АДЦ № 814860, ОСОБА_1 передала вказаний листок непрацездатності - 18.02.2020 року. Підпис посадової особи підприємства про прийняття листка непрацездатності 18.02.2020 року вказаний Акт не містить. Разом з тим, є пояснення наступного змісту: «На 18.02.2020 року ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора з операц. діяльності. Листок непрацездатності прийнятий для надання комісії. 18.02.2020 (Підпис) С.Терлецька» (Т. 1, а. с. 57). Вказане не підтверджує доводи ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом про звільнення - 18.02.2020 року і навпаки у сукупності підтверджує, що з 18.02.2020 року ОСОБА_1 не працювала. 21.02.2020 року ОСОБА_1 отримала листа КП «МПРС» від 17.02.2020 року про необхідність отримання трудової книжки у відділі управління персоналом підприємства. Про можливість надання згоди на направлення трудової книжки поштою із зазначенням адреси (Т. 2, а. с. 193 - 195). Отже, апеляційним розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора з операційної діяльності наказом КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 108-к «Про звільнення», у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України. КП «МПРС» пов`язує вказане звільнення з тим, що у період виконання ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків директора підприємства останньою було допущено одноразове грубе порушення норм трудового законодавства. Отже, з наведеного вбачається, що підприємство не поєднує звільнення ОСОБА_1 з невиконанням останньою безпосередньо обов`язків заступника директора підприємства з операційної діяльності в іншій період. Так, у доводах апеляційної скарги, КП «МПРС» посилається на те, що судом зроблено помилковий висновок про начебто необізнаність позивачкм зі своїми посадовими обов`язками. Апеляційний суд вважає вказані доводи апелянта обгрунтованими, оскільки саме ОСОБА_1 була розроблена «Посадова інструкція першого заступника директора», під час її роботи на цій посаді, про що зокрема свідчить її підпис в графі «розроблено» інструкції від 19.09.2018р. У послідуючому, у зв`язку із реорганізацією підприємства, введенням посади «заступника директора з операційної діяльності», до вказаної посадової інструкції були внесені зміни щодо найменування посади. ОСОБА_1 за її згодою була переведена з посади «першого заступника директора» на посаду «заступника директора з операційної діяльності». Тобто фактично відбулась лише зміна назви посади, яку обіймала Позивачка, а перелік функціональних обов`язків, що містився в посадовій інструкції , яка була розроблена самою Позивачкою, залишився незмінним. Документ під назвою «Організаційна структура КП «МПРС» від 01.05.2019р., наданий ОСОБА_1 не спростовує вищенаведені твердження. Таким чином, висновки суду про те, що позивачка нібито не була обізнана зі змістом посадової інструкції, яку сама ж ОСОБА_1 і розробила та працювала на займаній посаді, не будучі навіть обізнана щодо своїх посадових обов`язків, є помилковими. Обгрнутованими є і посилання апелянта на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що звільнення позивачки нібито не було погоджено з уповноваженим органом управління КП «МПРС», зокрема Міністерством інфраструктури України. Так, відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 76 Господарського кодексу України, казенне підприємство створюється за рішенням КМ України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл. Виходячи з того, що п. 1.2 останньої редакції Статуту КП «МПРС», затвердженого наказом Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 22.01.2019 року № 28, вказане підприємство належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України, а звільнення ОСОБА_1 відбулося за погодженням з ДСМРТ України, колегія суддів відхиляє доводи останньої про її звільнення без погодження з Мініфраструктури України та погоджується з доводами відповідача про погодження звільнення ОСОБА_1 з уповноваженим органом управління - ДСМРТ України. Вказане також підтверджується тим, що: 1) наказом від 08.04.2019 № 187-к «Про переведення», ОСОБА_1 , за погодженням з ДСМРТ України, а не Мініфраструктури, було переведено з посади першого заступника директора постійно на посаду заступника директора з операційної діяльності; 2) на ОСОБА_1 , заступника директора з операційної діяльності, саме наказом ДСМРТ України від 17.10.2019 року, без погодження з Мінінфраструктури, було покладено виконання обов`язків директора з 18.10.2019 року на період до призначення керівника підприємства, за письмовою згодою ОСОБА_1 .. Сама позивачка у позові посилається на те, що згідно розпорядження КМ України від 24.10.2018 року № 863 КП «МПРС» передано із сфери управління Мінінфраструктури до сфери управління ДСМРТ України. Знаходження КП «МПРС» у Переліку підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління Мініфраструктури, затвердженого розпорядженням КМ України від 21.03.2011 року № 265, само по собі не свідчить про знаходження КП «МПРС» у сфері управління Мінінфраструктури. У запереченнях ОСОБА_1 на заяву КП «МПРС» про долучення до матеріалів справи копії постанови Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 року остання також вказує, що звільнення керівника підприємства відбувається тільки ДСМРТ України як уповноваженим органом відповідно до п. 6.2 Статуту КП «МПРС». Доводи позивачки про не надання погодження на її звільнення Міністерством інфраструктури України є безпідставними, а аналогічні висновки суду першої інстанції є помилковими. Крім того, звертаючись до суду із вказаним позовом позивачка ОСОБА_1 також зазначала, що їй під час звільнення не було запропоновано надати письмові пояснення чи заперечення проти цього. Разом з тим, слід зазначити, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування наказу про притягнення до дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року по справі № 6-2801цс15, постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року в справі № 758/9164/16-ц. Частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Виходячи з вищевказаного, за наявності у справі достатніх доказів на підтвердження факту порушення з боку ОСОБА_1 трудових обов`язків, колегія суддів відхиляє вищевказані підстави позову ОСОБА_1 та погоджується із запереченнями відповідача в цій частині. Щодо доводів ОСОБА_1 про не ознайомлення її з наказом про звільнення, не надання їй документів, які стали підставою її звільнення, заперечень проти цього відповідача та висновків суду першої інстанції щодо цих обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлено, що 17.02.2020 року, під час перебування ОСОБА_1 на підприємстві, КП «МПРС» було складено Акт, в якому зазначається, що ОСОБА_1 17.02.2020 року, приблизно о 12 годині 55 хвилині, була ознайомлена з наказом № 108-к від 17.02.2020 року про звільнення, від підписання та отримання копії відмовилася. Перебування позивачки на підприємстві 17.02.2020 року узгоджується з її посиланнями у позові на те, що: «…Але з виходом на роботу 17.02.2020 року оформлення відпустки не відбулося. Я звернулась до відділу документального забезпечення та контролю на предмет отримання та реєстрації листа Міжнародного гуманітарного університету вих. № 87 від 13.02.2020, на що отримала відповідь щодо реєстрації належним чином та надана копія цього листа, яку я одразу надала до відділу управління персоналом…» (Т. 1, а. с. 6, абзаци 4-й та 5-й знизу). «…У разі якщо я б не прийшла на роботу 18.02.2020 року для ознайомлення з наказом про відпустку, то взагалі не володіла б інформацією про своє звільнення…» (Т. 1, а. с. 9, 7-й абзац знизу). Таким чином, у будь-якому випадку станом на 18.02.2020 року позивачка була освідомлена про наявність наказу про її звільнення. З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася - 16.03.2020 року (Т. 1, а. с. 2). Таким чином, обставини щодо дати ознайомлення з наказом про її звільнення на предмет спору по даній справі (поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), за умови вчасного звернення до суду, не впливають. Щодо доводів позивачки про не надання їй документів, які стали підставою для її звільнення, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до наявного у справі Акту № 2, складеного КП «МПРС» 24.12.2019 року, ОСОБА_1 цього числа була ознайомлена зі змістом Акту службової перевірки від 24.12.2019 року (вказаний акт містить висновки про незаконність звільнення з роботи ОСОБА_6 ), але поставити підпис про це відмовилася. Матеріали справи дійсно не містять доказів ознайомлення, надання ОСОБА_1 складеного ДСМРТ України від 28.01.2020 року та Листа ДСМРТ України від 14.03.2020 року № 971/05/15/-20. Однак, вказані обставини не впливають на оцінку правомірності наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 , дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення. Виходячи з вищевказаного, колегія суддів не приймає до уваги вищевказані підстави позову ОСОБА_1 та погоджується із запереченнями відповідача в цій частині. Серед підстав позову ОСОБА_1 не посилається на невидачу трудової книжки. Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів видачі у день звільнення копії наказу про звільнення з роботи та трудової книжки, не надання їй документів, які стали підставою для її звільнення, як на підстави задоволення позову, є хибними. Посилання ОСОБА_1 про те, що у наказі про звільнення не наведено конкретного одноразового грубого порушення трудових обов`язків, заперечень проти цього відповідача та висновків суду першої інстанції щодо вказаних обставин, колегія суддів зазначає наступне. Трудове законодавство не встановлює конкретної форми наказів (розпоряджень) про звільнення з роботи. Разом з тим, причини звільнення повинні вказуватися в наказі (розпорядженні) у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства, з посиланням на відповідну статтю, пункт Закону. Конкретні причини звільнення можуть бути встановлені належним чином оформленими внутрішніми документами підприємства - доповідними записками, актами тощо. Встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з операційної діяльності наказом КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 108-к «Про звільнення», у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України. У вказаному наказі підставами звільнення вказані:

1. Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників КП «МПРС» від 28.01.2020 року Державної служби морського та річкового транспорту України, затверджений в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 07.02.2020 року;

2. Лист Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.03.2020 року № 971/05/15/-20. У вищевказаному Акті вказується, що остання, як в. о. директора КМ «МПРС», на час своїх відряджень не призначала виконуючого обов`язки, перебуваючи у відрядженнях приймала організаційно-розпорядчі та кадрові рішення (накази). ОСОБА_1 приймала рішення про звільнення працівників без погодження з профспілками в порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС». ОСОБА_1 не дотримувалась умов колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки. Звільнення ОСОБА_6 з посади психолога служби охорони праці не погоджувалось з Профспілковою організацією, що є порушенням законодавства та Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки. Звільнення ОСОБА_6 з ініціативи роботодавця без отримання згоди ПРМТУ на розірвання трудового договору є порушенням вимог п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», ст. 43 Кодексу законів про працю України та п. 2.2.9 Статуту професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби. Серед пропозицій в Акті запропоновано, що за систематичне порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС», Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки розглянути питання щодо застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 відповідно до статей 147, 147-1 Кодексу законів про працю України. Тобто, у вищевказаному Акті дійсно вказується про вчинення ОСОБА_1 декількох порушень посадових обов`язків, що можуть скласти систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (ч. 3 ст. 40 КЗпП України). Разом з тим, з наявних у справі матеріалів вбачається, що підприємство пов`язує, що є його правом, звільнення ОСОБА_1 саме із скоєнням останньою одноразового грубого порушення трудових обов`язків у період, коли на неї було покладено виконання обов`язків директора підприємства, а саме - незаконне звільнення ОСОБА_6 з роботи. Вказане підтверджується тим, що вищевказаний Акт від 28.01.2020 року містить посилання на те, що звільнення ОСОБА_6 не погоджувалося профспілковою організацією підприємства, що є порушенням вимог п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», ст. 43 КЗпП України та п. 2.2.9 Статуту професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби. Відповідно до Акту ДСМРТ України від 24.12.2019 року, підписаний ОСОБА_1 , як виконуючою обов`язки директора підприємства, наказ КП «МПРС» «Про звільнення» від 06.11.2019 року № 752-к, був виданий за відсутності будь-яких доказів про відсутність ОСОБА_6 на роботі в період з 1 травня по 31.10.2019 року, з грубим порушення вимог ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Були виявлені ознаки протиправного тиску ОСОБА_1 на підлеглих з метою фальсифікування інформації, що стосується обліку робочого часу ОСОБА_6 .. Комісія вважає, що заступник директора з операційної діяльності ОСОБА_1 грубо порушила трудові обов`язки та законодавство про працю і рекомендує директору підприємства розглянути питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Крім того, відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 року, задоволено частково позов ОСОБА_6 до КП «МПРС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - заступник директора з операційної діяльності Казенного підприємства «морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «МПРС» від 06.11.2019 року за № 752-к, яким звільнено ОСОБА_6 з посади психолога служби охорони праці, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_6 на посаді психолога служби охорони праці КП «МПРС». Стягнуто з КП «МПРС» на користь ОСОБА_6 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2019 року по 13.02.2020 року в сумі - 89 968,30 грн., з яких підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді психолога служби охорони праці КП «МПРС». Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_6 було звільнено з роботи згідно наказу, підписаному В. о. директора КП «МПРС» ОСОБА_1, від 06.11.2019 року № 752-к згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Звільнення ОСОБА_6 за вказаним наказом є незаконним. ОСОБА_6 був членом та займав посаду голови Професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби. Разом з тим, звільнення відбулося без згоди профспілкової організації. Також встановлено, що за вказівкою в. о. директора підприємства ОСОБА_1 інженером 1 категорії служби охорони праці КП «МПРС» ОСОБА_10 подавався уточнюючий табель робочого часу ОСОБА_6 про відсутність останнього на робочому місці протягом 28 - 31 серпня 2019 року. Службові записки в. о. начальника служби охорони праці КП «МПРС» Салабутіної Д.С. від 14.11.2019 року та 15.11.2019 року, про начебто відсутність на роботі ОСОБА_6 , були складені під тиском в. о. директора ОСОБА_1 .. Предметом дослідження під час розгляду вказаної справи був, зокрема Акт ДСМРТ України від 24.12.2019 року (Т. 2, а. с. 145 - 167). У листі Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 № 971/05/15-20 вказується про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності. Тому, не є порушенням трудового законодавства тільки посилання у наказі про звільнення на вказаний лист без розкриття його змісту. Колегія суддів також приймає до уваги, що такої посади як виконуючий обов`язки директора КП «МПРС» не існує. Виконуючим обов`язки підприємства директора може бути працівник, який займає іншу посаду, але протягом певного періоду, як то на час тимчасової відсутності директора з різних причин, або до призначення директора тощо, на підставі наказу (розпорядження), положень внутрішніх нормативних документів підприємства (Посадова інструкція тощо), тимчасово виконує обов`язки директора підприємства. У випадку по даній справі на заступника директора з операційної діяльності ОСОБА_1 на підставі наказу ДСМРТ України від 17.10.2019 року № 9-ПД було покладено виконання обов`язків директора з 18.10.2019 року на період до призначення керівника підприємства в установленому порядку. Тому, наказом від 17.02.2020 року ОСОБА_1 не можна було звільнити з роботи інакше як із посади заступника директора з операційної діяльності, яку остання постійно займала. Тому, висновки суду першої інстанції про те, що наказ про звільнення позивачки не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків, не містить змісту листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 № 971/05/15-20, відсутні підстави для звільнення позивачки з посади заступника директора з операційної діяльності на підставі Акту від 28.01.2020 року, висновки якого стосуються періоду виконання ОСОБА_1 обов`язків за іншою посадою на підставах тимчасового замісництва, є хибними. Твердження ОСОБА_1 про те, що при її звільненні не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу, апеляційний суд зазначає, що враховуючи встановлені по справі обставини щодо звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, які полягали у звільненні голови професійної спілки ОСОБА_6 з роботи згідно наказу, підписаному В. о. директора КП «МПРС» ОСОБА_1, від 06.11.2019 року № 752-к, з порушенням діючого законодавства, послідуючого поновлення його на роботі за рішенням суду, стягнення з підприємства на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, складення документів, які стали підставою для незаконного звільнення з роботи, за вказівкою та тиском В. о. директора ОСОБА_1, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністрація підприємства у повній мірі врахувала передбачені ст. 149 КЗпП України вимоги, а отже висновки суду першої інстанції про те, що підприємство не врахувало ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу, є хибними. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що її звільнення відбулося у період знаходження у відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі, то слід зазначити наступне. Встановлено, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, яка виховує одну дитину - сина, якому 19.01.2020 року виповнилося 14-ть років. 03.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до КП «МПРС» із заявами, в яких просила надати їй додаткові оплачувані відпустки: 1) відпустку як одинокій матері - тривалістю 10-ть календарних днів, починаючи з 04.02.2020 року; 2) у зв`язку із навчанням в аспірантурі - тривалістю 30-ть календарних днів, починаючи з 14.02.2020 року. Станом на 04.02.2020 року КП «МПРС» наказ про надання відпустки ОСОБА_1 відпустки як одинокій матері не видало. 04-05.02.2020 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та її протабелювали. З 06.02.2020 року по 14.02.2020 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному, згідно якого повинна була стати до роботи - 15.02.202 року (субота). Відповідно до табелю обліку робочого часу за лютий 2020 року ОСОБА_1 протабельована 17.02.2020 року. Починаючи з 18.02.2020 року у вказаному табелі зазначено невихід на роботу. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 дійшов до висновку, що останню звільнено під час знаходження у відпустці, у зв`язку з навчанням в аспірантурі, на яку ОСОБА_1 мала право. Обставини, пов`язані із зверненням ОСОБА_1 із заявою про надання їй додаткової відпустки як одинокій матері, не надання цієї відпустки, суд першої інстанції не досліджував і відповідної оцінки не надавав. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржує. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що 03.02.2020 року нею були надані усі необхідні документи для надання їй додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням в аспірантурі. Тому, вважає, що має суб`єктивне право на отримання такої відпустки. У запереченнях щодо врахування додаткових пояснень КП «МПРС» від 28.10.2020 року до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що: «…Додаткові пояснення містять інформацію, оцінку документів та фактів, які не належать до предмету доказування, а саме щодо статусу та гарантій одинокої матері. Так, мною не обґрунтовувались позовні вимоги статусом одинокої матері. Посилання у позовній заяві на подання мною заяви 03.02.2020 року про надання додаткової відпустки, як одинокій матері, зроблено лише для викладення послідовності подій у період перед звільненням та не є підставою позову, оскільки у період з 06.02.2020 року по 14.02.2020 року я перебувала на листку непрацездатності, який охопив такий період… …17.02.2020 в день звільнення я мала суб`єктивне право перебувати в учбовій відпустці з огляду на подання заяви від 03.02.2020 про надання учбової відпустки у зв`язку з навчанням в аспірантурі…». Вказане також підтверджується тим, що 17.02.2020 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту КП «МПРС» заяву про те, що вона вважає себе такою, що знаходиться у додатковій відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 також вказує на те, що правильним є висновок суду про її звільнення у період знаходження у відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі. Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд не досліджує та не надає оцінку обставинам, пов`язаним із наданням/ненаданням ОСОБА_1 додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері. Щодо доводів ОСОБА_1 про її звільнення під час знаходження у додатковій оплачуваній відпустці у зв`язку із навчанням в аспірантурі, колегія суддів зазначає наступне. За правилами, передбаченими ст. 202, ч. ч. 4, 6 ст. 216 КЗпП України, працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням. Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний навчальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. Вказана відпустка надається впродовж навчального року. Частинами 5, 6 ст. 15, ч. 7 ст. 20 Закону України «Про відпустки» передбачено, що працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника. Відпустки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року. Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2005 року № 09-402, відповідно до ст. ст. 215, 216 Кодексу законів про працю України працівникам, які навчаються у вузах з вечірньою та заочною формою навчання, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва, надаються додаткові оплачувані відпустки. Підставою для надання такої відпустки є довідка-виклик з вузу. Планування навчального процесу належить до компетенції вищих закладів освіти, їм належить право розподілу установленої законом тривалості додаткової оплачуваної відпустки протягом навчального року. Підприємство, установа зобов`язані надавати працівникові відпустку саме в той час, який визначений вузом. Ненадання відпустки у цей час не може бути обґрунтоване виробничою необхідністю. Закон вимагає створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням. 03.02.2020 року до КП «МПРС» надійшла заява ОСОБА_1 про надання їй з 14.02.2020 року додаткової відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі тривалістю 30-ть календарних днів. На надання вказаної відпустки ОСОБА_1 має право за законом, оскільки згідно наявних у справі матеріалів остання є аспіранткою першого року заочної форми навчання на контрактній основі Міжнародного гуманітарного університету. Відповідно до наказу № 782 від 13.09.2019 року зарахована до аспірантури вказаного навчального закладу без відриву від виробництва на чотири роки до 2023 року. Індивідуальний навчальний план І семестру І року навчання аспіранткою ОСОБА_1 виконаний успішно. За Індивідуальним науковим планом аспіранткою ОСОБА_1 разом з її науковим керівником запланована наукова робота у період лютого - березня 2020 року. При цьому, у навчальному плані першого року підготовки аспіранта (І семестр) вказується, що заплановані заліки на 26.12.2019 року та 31.01.2020 року зараховані, навчальний план за І семестр станом на 31.01.2020 року виконано. В Індивідуальному плані наукової роботи аспіранта першого року навчання передбаченою написання наукової статті «Правовий статус морського пошуково-рятувального району України» - лютий 2020 року, а наукової статті «Порівняльний правовий аналіз пошуково-рятувального та аварійно-рятувального забезпечення» - лютий - березень 2020 року. Таким чином, у зв`язку з наданням індивідуального плану навчання в аспірантурі, у адміністрації КП «МПРС» виник обов`язок з надання ОСОБА_1 , яка успішно навчається в аспірантурі, додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі тривалістю 30 календарних днів протягом періоду - з 01.02.2020 року по 31.03.2020 року (60 календарних днів), оскільки більш конкретний термін виконання наукових робіт в Індивідуальному плані наукової роботи аспіранта не визначений вищим навчальним закладом. Разом з тим, станом саме на 17.02.2020 року (час видання наказу про звільнення) у адміністрації КП «МПРС» не настав обов`язок з надання ОСОБА_1 відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі тривалістю 30 календарних днів, оскільки з цього часу і до 31.03.2020 року кількість календарних днів становить - 44 календарних дня, у тому числі - 13 календарних днів у лютому 2020 року, протягом яких підприємство могло надати вказану відпустку. Станом на 17.02.2020 року у підприємства було наявне право визначитися - надати ОСОБА_1 відпустку у зв`язку із навчанням в аспірантурі або застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення за порушення трудових обов`язків. Отже, у зв`язку з відсутністю наказу про надання додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі доводи ОСОБА_1 про те, що станом на 17.02.2020 року вона знаходилася у відпустці у зв`язку із навчанням в аспірантурі є безпідставними. Підприємство не порушило право ОСОБА_1 на надання додаткової відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі, вона не знаходилася у вказаній відпустці, а тому воно не підлягає захисту. Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 року по справі № 6-1412цс17, колегія не приймає до уваги, оскільки у вказаній справі мова йде про звільнення позивачки за прогули у зв`язку із самовільним використанням працівником соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Верховний Суд України вказує про правильність висновку суду першої інстанції про самовільний, без погодження з відповідачем невихід на роботу. У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі № 209/396/18 мова також йде про використання соціальної відпустки без збереження заробітної плати працівником, який є пенсіонером. У вказаній справі встановлено, що працівник подала заяву про надання їй соціальної відпустки без збереження заробітної плати, на яку за законом мала право, про що у належній спосіб повідомила роботодавця, який у свою чергу зобов`язаний був на виконання вимог закону надати таку відпустку з дня, про який просила позивачка. Однак, безпідставно не зробив цього, чим порушив права останньої, в тому числі, оформивши дні її відсутності на роботі як прогул без поважних причин та провів її звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Колегія суддів не приймає до уваги вказані висновки Верховного Суду, оскільки обставини по цій справі інші, а саме - мова йде про право працівника на надання йому соціальної відпустки; - працівника було звільнено за прогул без поважних причин. На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги КП «МПРС» про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянтом - КП «МПРС» сплачено судовий збір в сумі 8676,30 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3860 від 04.09.2020 року (Т.3, а.с. 15). Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка, якій відмовлено у задоволенні позову, звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України його слід компенсувати КП «МПРС» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» - задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року - скасувати. Прийняти постанову. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення» від 17.02.2020 року «108-к про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити. Компенсувати судові витрати (сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 8676,30 гривен) Казенному підприємству «Морська пошуково-рятувальна служба» за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19.12.2022 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: О.С. Комлева С.М. Сегеда