Постанова 4807 № 0818/9572/2012

Дата документу 13.12.2022 Справа № 0818/9572/2012 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 0818/9572/2012 Головуючий у І інстанції: Гашук К.В. Провадження № 22-ц/807/2232/22 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лєлікова Сергія Олеговича на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2022 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Лєлікова Сергія Олеговича про визнання виконавчого листа № 0818/9572/2012, виданого 28 травня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованості у розмірі 1 666 198,36 грн, судових витрат у розмірі 910 грн таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лєлікова С.О. звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 0818/9572/2012 (провадження № 2/0818/3010/2012) від 18 грудня 2012 року, з урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 34/СЖ-006.08.2 від 10 квітня 2008 року у розмірі 833 099,18 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 316 493,30 грн; прострочена заборгованість за процентами - 100 056,29 грн; пеня - 416 549,59 грн; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 34/СЖ-007.08.2 від 10 квітня 2008 року у розмірі 833 099,18 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 316 493,30 грн; прострочена заборгованість за процентами - 100 056,29 грн; пеня - 416 549,59 грн; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» 910 грн. судових витрат з кожного. На виконання зазначеного рішення 28 травня 2013 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя видав виконавчий лист № 0818/9572/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості у розмірі 1 666 198,36 грн та судових витрат у сумі 910 грн. Заявниця зазначала, що ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» є новим кредитором за вищезазначеними Кредитними договорами, а також новим кредитором за Договорами поруки, відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 1 від 16 грудня 2021 року, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» та Новим кредитором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. за реєстровим номером - 3569. 06 вересня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» та ОСОБА_1 були укладені договори про розірвання договору поруки від 10 квітня 2008 року № 34/СЖ-006.08.2. та Договору поруки від 10 квітня 2008 року № 34/СЖ-007.08.2. Довідкою від 07 вересня 2022 року № 07/09/2022-1 про відсутність претензій по зобов`язаннях за договорами поруки, ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність невиконаних зобов`язань за вищевказаними договорами поруки та про погашення боргу за виконавчим листом № 0818/9572/2012, виданий 28 травня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя. Посилаючись на означені обставини, а також на положення ст. 432 ЦПК України, ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий лист № 0818/9572/2012, виданий 28 травня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості у розмірі 1 666 198,36 грн та судових витрат в сумі 910 грн, таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2022 року заяву залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лєлікова С.О. подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2022 року та постановити нову, якою задовольнити її заяву у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно з Договорами про розірвання Договору поруки від 10 квітня 2008 року № 34/СЖ-006.08.2 та Договору поруки від 10 квітня 2008 року № 34/ЖС-007.08.2, в яких чітко прописана підстава припинення зобов`язань - ч. 1 ст. 604 ЦК України та зазначено, що за домовленістю сторін зобов`язання ОСОБА_1 за обома договорами поруки є припиненими, обов`язок скаржниці за договорами припинено, а самі ці договори та зобов`язання за ними були підставою для стягнення з неї сум боргу та відповідно видачі виконавчих листів та їх виконання органами уповноваженими на примусове виконання рішень. На думку скаржниці, оскільки її зобов`язання припинені, є всі підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідно до ст. 432 ЦПК України. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Леліков С.О. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2022 року та задовольнити заяву. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства, своїх представників до суду не направили. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника скаржниці, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке. Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України). Захист прав в порядку цивільного судочинства здійснюється у позовному провадженні, а також у інших, спеціальних (окремих) провадженнях, зокрема у спосіб вирішенням процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) (розділ VI ЦПК України). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 432 ЦПК України). Визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Так, суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 34/СЖ-006.08.2 від 10 квітня 2008 року та кредитний договір № 34/СЖ-007.08.2 від 10 квітня 2008 року, відповідно до якого Банк надав позичальнику два кредити на споживчі цілі, кожний з них по 39 600 доларів США зі строком повернення до 10 квітня 2011 року з процентною ставкою 15% річних за користування кредитом. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 34/СЖ-006.08.2 від 10 квітня 2008 року та договір поруки № 34/СЖ-007.08.2 від 10 квітня 2008 року, відповідно до п. 1.1. яких поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань Боржником за кредитними договорами. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 0818/9572/2012 від 18 грудня 2012 року, яке було змінено рішенням апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 34/СЖ-006.08.2 від 10 квітня 2008 року у розмірі 833 099,18 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 316 493,30 грн; прострочена заборгованість за процентами - 100 056,29 грн; пеня - 416 549,59 грн; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 34/СЖ-007.08.2 від 10 квітня 2008 року у розмірі 833 099,18 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 316 493,30 грн; прострочена заборгованість за процентами - 100 056,29 грн; пеня - 416 549,59 грн; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» 910 грн судових витрат з кожного. На виконання вказаного рішення суду, Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 28 травня 2013 року видано виконавчий лист № 0818/9572/2012, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - ПАТ «Родовід Банк». Згідно з наявними на виконавчому листі відмітками, вказаний виконавчий лист неодноразово надходив на примусове виконання до ВДВС. Востаннє, 27 грудня 2020 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Державним виконавцем зроблено відмітку на виконавчому листі про те, що залишок боргу складає 1 577 875,97 грн., залишок виконавчого збору - 157 787,59 грн. Відповідно до інформації Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжі Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у провадженні ВДВС перебували виконавчі провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду, державним виконавцем здійснювались дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, у тому числі, передавалось на реалізацію нерухоме майно, яке було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Згідно з договором № 1 про відступлення права вимоги від 16 грудня 2021 року, який укладено між ПАТ «Родовід банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк», та ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 3569, Банк відступив новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» право вимоги до позичальників та поручителів, у тому числі за кредитними договорами, які укладено із ОСОБА_3 та договорами поруки, які укладені із ОСОБА_1 07 вересня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» та ОСОБА_4 укладено два окремі договори про розірвання Договорів поруки від 10.04.2008 № 34/СЖ-006.08.2 від 10 квітня 2008 року № 34/СЖ-007.08.2, відповідно до яких сторони, керуючись положеннями ч. 1 ст. 604 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється за домовленістю сторін, вирішили припинити зобов`язання поручителя ОСОБА_1 , які виникли на підставі вказаних договорів поруки. Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про відсутність претензії по зобов`язаннях за договорами поруки від 10 квітня 2008 року № 34/СЖ-006.08.2 від 10 квітня 2008 року № 34/СЖ-007.08.2, у ОСОБА_1 відсутні невиконані зобов`язання за договорами поруки перед кредитором ТОВ «ФК «Ю-Бейс», як правонаступником ПАТ «Родовід Банк»; борг ОСОБА_1 за виконавчим листом № 0818/9572/2012, виданим 28 травня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя повністю погашений і у ТОВ «ФК «Ю-Бейс» відсутні заперечення щодо визнання зазначеного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, суд першої інстанції встановив, що у виконавчому провадженні, де боржниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , заміна сторони стягувача не відбувалась. Стягувачем за виданим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя виконавчим листом № 0818/9572/2012 залишається ПАТ «Родовід Банк». Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обставини, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Ці обставини, в залежності від достатніх для цього підстав, можна умовно поділити на дві групи: в одних випадках виконавець приймає таке рішення самостійно (пункти 1, 3, 4, 6, 7 частини 1 статті 39 цього Закону), в інших лише на підставі судового рішення (пункти 2, 5, 10 цієї норми). Закінчення виконавчого провадження здійснюється постановою виконавця, а підстави закінчення встановлюються в залежності від об`єктивних обставин та не мають альтернативного характеру. Однією із підстав закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Іншою підставою закінчення виконавчого провадження є визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини 1 статті 39 вказаного Закону). Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. У судовій практиці наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); помилкова видача виконавчого листа за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; видача виконавчого листа на підставі рішення, яке в подальшому було скасоване; помилкової видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Сукупний аналіз змісту статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 432 ЦПК України свідчить про те, що добровільне виконання боржником зобов`язань за судовим рішенням поза межами процедури примусового виконання рішення органами виконавчої служби є підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 432 ЦПК України, а фактичне виконання рішення на стадії примусового виконання позбавляє таке виконання ознак добровільності та є підставою для закінчення провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що на момент відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого у цій справі, зобов`язання не було виконане, зобов`язання договором не були припинені, а розірвання договору поруки за домовленістю сторін, після ухвалення рішення на підставі вказаного договору, сплата боржником коштів на виконання рішення суду після пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не може вважатися добровільним виконанням грошового зобов`язання, що, у свою чергу, виключає можливість застосування правил статті 432 ЦПК України. У разі, якщо виконання зобов`язання за судовим рішенням або розірвання договору поруки та припинення у зв`язку з цим грошового зобов`язання відбулося після відкриття виконавчого провадження в межах виконавчого провадження, стягувач має право подати до виконавця письмову заяву про повернення виконавчого документа. На підставі цієї заяви виконавець приймає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки ТОВ «Ю-Бейс» на даний час не є стягувачем у виконавчому провадженні та обставини відсутності претензій у зобов`язаннях виникли майже через 10 років після видачі судом виконавчого листа, і за цей час державним виконавцем здійснювались численні виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, що набрало законної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що довідка про відсутність претензій ТОВ «Ю-Бейс» до ОСОБА_1 не свідчить про наявність підстав для визнання у судовому порядку виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. На думку апеляційного суду припинення обов`язку за виконавчим документом у зв`язку з відсутністю у ТОВ «Ю-Бейс» претензій до ОСОБА_1 у зобов`язаннях не є достатньою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки ці обставини відбулись під час здійснення виконавчих дій з примусового виконання судового рішення, що може слугувати підставою для повернення виконавчого документу у разі надходження відповідної заяви стягувача, закінчення виконавчого провадження на підставі повного фактичного виконання судового рішення у разі наявності відповідних доказів, проте не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції урахував вимоги норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дослідив обставини справи у відповідності із такими вимогами і надав оцінку доводам учасників справи, перевіривши надані учасниками докази. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з ухвалою суду, і не спростовують висновків суду першої інстанції, та не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Інші приведені у скаргах доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновків суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містять. Доводи апеляційної скарг зводяться до переоцінки доказів. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лєлікова С.О. належить залишити без задоволення, а ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2022 року залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лєлікова Сергія Олеговича - залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2022 року у цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 20 грудня 2022 року. Головуючий: Судді: