Постанова 4806 № 299/2112/18

Справа № 299/2112/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 листопада 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю. за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 299/2112/18 за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виноградівська державна нотаріальна контора, до Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду від 23 листопада 2018 року, головуюча суддя Рішко Г.І., - встановив: 16.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування мотивуючи таким. З 1995 року вона і ОСОБА_3 стали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, що підтверджується довідкою Пийтерфолвівської сільської ради від 04.04.2016 № 2-38/214. У реєстрації шлюбу не було потреби. З 1997 року вони проживали у будинку АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою Пийтерфолвівської сільської ради від 13.07.2017 № 2-38/928. Ці обставини можуть підтвердити також свідки. Проживаючи спільно вони піклувалися, одне про одного мали спільний бюджет, спільне майно тощо. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , останнім місцем проживання якої був будинок АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 разом із нею проживали її син ОСОБА_3 і позивачка. Заповіту ОСОБА_4 не залишила. Таким чином, ОСОБА_3 у порядку, передбаченому ст.ст. 524, 525, 548 ЦК Української РСР (1963 р.) прийняв спадщину після смерті своєї матері, однак, за життя не зареєстрував свого права власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, на день його смерті позивачка проживала разом із ним, тому прийняла спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України (2003 р.). Позивачка подала приватному нотаріусу Виноградівського районного нотаріального округу заяву про прийняття спадщини за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , на що в усній формі отримала відмову з роз`ясненням про те, що свідоцтво про право на спадщину не може бути видане через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, а для вирішення питання їй необхідно звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем і для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування. Згідно з довідкою КП «Виноградівське інвентарбюро» від 10.02.2018 № 112 житловий будинок АДРЕСА_1 будівництвом завершений, його інвентаризаційна вартість із надвірними спорудами на лютий 2018 року становить 280911,00 грн, загальна площа будинку 63,0 кв. м, житлова площа - 39,2 кв. м, окрім будинку на земельній ділянці є літня кухня, ворота, огорожа. Посилаючись на ці обставини, на норми СК України щодо інституту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на норми ЦК України щодо спадкування та права власності, позивачка ОСОБА_1 просила: встановити факт постійного її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з 1995 року до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Виноградівського районного суду від 23.11.2018 вимогу позову ОСОБА_1 до Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування залишено без розгляду на підставі ст. 257 ч. 1 п. 5 ЦПК України. Рішенням Виноградівського районного суду від 23.11.2018 позов ОСОБА_1 до Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволено, встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Бобове Виноградівського району Закарпатської області, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 1995 року по 2013 рік у АДРЕСА_1 . Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з наявності передбачених законом підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 у порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України як особа, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов`язки, рішення суду оскаржив як незаконне. Доводи скарги зводяться до таких. На час ухвалення судом рішення, що оскаржується, між позивачкою ОСОБА_1 і ним існував і продовжує існувати спір щодо спадкового майна (будинку АДРЕСА_1 ), яке залишилося після смерті ОСОБА_3 - дядька апелянта. Свідченням цього є, зокрема, справа № 299/4116/14-ц, у якій апелянт ставив питання про визнання за ним права власності на цей спадковий будинок і в його вимогах було відмовлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17.12.2015 саме через те, що до участі в справі не була залучена в якості відповідача ОСОБА_1 , яка теж претендує на цю спадщину. Після цього вже ОСОБА_1 умисно не вказавши апелянта, а також ОСОБА_5 , які претендують на те саме спадкове майно, зазначила в позовній заяві лише формального відповідача Пийтерфолвівську сільську раду. При цьому, по визнання факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю ОСОБА_1 звернулася не в окремому провадженні, а подала позов із двома вимогами: про встановлення вказаного факту та про визнання за нею права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. Тому без правового опору ОСОБА_1 отримала потрібне їй рішення суду. Тим часом, своїм рішенням суд фактично змінив черговість спадкування за ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 таким чином отримує право спадкування четвертої черги за законом, тоді як апелянт як племінник спадкодавця є спадкоємцем п`ятої черги за законом. Крім того, ОСОБА_5 як сестра спадкодавця та мати апелянта є спадкоємцем другої черги за законом. Мати апелянта відмовилася від спадщини за ОСОБА_3 на користь апелянта, а він подав приватному нотаріусу Богаш Н.Я. заяву про прийняття спадщини, за якою 24.05.2016 була заведена спадкова справа № 08/2016 (номер у Спадковому реєстрі 59006559). Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 зобов`язана була залучити апелянта та його матір до участі в справі в якості відповідачів, проте, діючи недобросовісно, не зробила цього. Отже, суд, маючи для того підстави, зокрема, судове рішення у справі № 299/4116/14-ц, не вирішував питання про залучення апелянта та його матір до участі в справі, але вирішив питання про права та обов`язки апелянта. Суд не мав права вирішувати справу про встановлення факту проживання осіб сім`єю без реєстрації шлюбу не вирішуючи при цьому і питання щодо спадкування. Не мав суд права і посилатися на ст. 315 ч. 4 ЦПК України, яка регулює порядок розгляду справи в окремому провадженні. Насамкінець, не мав підстав суд і для задоволення позову по суті, оскільки доводи позивачки про звернення її до нотаріуса з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину та про відмову нотаріуса в цьому цілком бездоказові. Апелянт ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, у позові - відмовити. У відзиві на апеляцію позивачка ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, зокрема, що ОСОБА_5 вийшла заміж в Угорщині та не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . Апелянт ОСОБА_2 діє недобросовісно і фактично намагався реалізувати свої спадкові права після смерті своїх діда і баби, а не після свого дядька ОСОБА_3 . Апелянт намагається штучно усунути від спадкування спадкоємця вищої черги порівняно з ним, спору з ним не існує і не може існувати, оскільки він є спадкоємцем нижчої черги. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21.02.2022 залучено Пийтерфолвівську сільську раду Берегівського району Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області. Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 4 ч. 1, ст. 19 ч. 1 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію. Особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, що була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст. 12 ч.ч. 1, 4, ст. 13 ч. 3 ЦПК України); особа зобов`язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення позову до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленими вимогами; предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-81 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності пред`явлених до належного відповідача (відповідачів) вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Апелянт, подаючи в порядку ст. 352 ч. 1 ЦПК України скаргу, повинен довести наявність у нього права на її подання, наявність фактів і обставин, що свідчать про вирішення судом питання саме про його права і обов`язки, про порушення рішенням суду, ухваленим без залучення до участі в справі апелянта, його законних прав та інтересів. Відповідно до ст. 367 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що пред`являючи позов до органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 виходила з того, що вона з 1995 року стала проживати з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з 1997 року вони проживали у будинку АДРЕСА_1 , у ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , останнім місцем проживання якої був указаний будинок, заповіту вона не залишила, тому її син ОСОБА_3 прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне управління та володіння нею. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а.с. 9), на день його смерті позивачка проживала разом із ним, тому прийняла за ним спадщину за законом, яку, однак, оформити не може, оскільки на будинок відсутні правовстановлюючі документи, а шлюб зі спадкодавцем не був офіційно укладений, як це випливає з усної відповіді нотаріуса. Про будь-яких інших членів сім`ї та/або родичів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 у своїй заяві не зазначала. ОСОБА_1 зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 (а.с. 7 та ін.), однак, за даними довідок Пийтерфолвівської сільської ради від 04.04.2016 № 02-38/214 і від 13.07.2017 № 02-38/928 фактично проживає без реєстрації в будинку АДРЕСА_1 , у довідках також зазначено, що вона проживала в цьому будинку однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , вела з ним спільне господарство (за даними різних довідок - з 1995 року або з 1999 року) (а.с. 10, 11). У довідці КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» від 10.02.2018 № 112 зазначено, що станом на 01.01.2013 правовстановлюючі документи на житловий будинок АДРЕСА_1 не оформлені (а.с. 13). 09.02.2018 КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 виготовило технічний паспорт на вказаний будинок, у якому роком його побудови зазначений 1999-й (а.с. 14-16). Даних про звернення ОСОБА_1 до певного нотаріуса з приводу спадкування після смерті ОСОБА_3 у справі немає. Поряд із цим, у справі міститься копія рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17.12.2015 у справі № 299/4116/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на спадковий житловий будинок, яким скасовано рішення Виноградівського районного суду від 11.12.2014 про задоволення зазначеного позову (а.с. 35-36, посилання в мережі Internet на Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/54775209). Як випливає з цього рішення апеляційного суду, а також за змістом ухваленого Виноградівським районним судом 11.12.2014 рішення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/42088386), що було скасоване за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_2 ставив питання про визнання за ним у порядку спадкування за своїм дідом житлового будинку АДРЕСА_1 стверджуючи, зокрема, що у будинку раніше проживали його дідо та баба, які померли: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , їхня донька (мати позивача) ОСОБА_5 вдруге вийшла заміж в Угорщині, де проживає, спадщину після смерті діда позивача не прийняла, у будинку проживав зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 також рідний брат матері позивача - ОСОБА_3 , проживав у будинку і власне позивач ОСОБА_2 ; в апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначала, що спірний будинок побудований нею та її покійним чоловіком ОСОБА_3 , із яким вони проживали у незареєстрованому шлюбі і який був спадкоємцем відносно даного спірного дворогосподарства; апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, позаяк ОСОБА_6 не тільки проживає у спірному дворогосподарстві, а і претендує на оформлення його за собою, як за власником, проте, не була залучена до участі в справі як сторона (відповідач). На підтвердження доводів своєї апеляції ОСОБА_2 додав до скарги витяг зі Спадкового реєстру від 24.05.2016 № 43954532, яким підтверджується факт заведення приватним нотаріусом Виноградівського (на даний час - Берегівського) нотаріального округу Богаш Н.Я. спадкової справи № 08/2016 (номер у Спадковому реєстрі 59006559), в якому спадкодавцем зазначений « ОСОБА_3 » (а.с. 60). Листами Виноградівської державної нотаріальної контори від 25.07.2014 № 218/01-16 і № 219/01-16 підтверджується, що ОСОБА_2 звертався по видачу свідоцтв про право на спадщину за законом за ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , і за ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у чому йому дуло відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на будинок (а.с. 62, 63). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.ст. 4, 524 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 11, 1216, 1218 ЦК України (2003 р.)). Відповідно до ЦК України: у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262); у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264); у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ч. 1). Отже, ступінь споріднення спадкоємця зі спадкодавцем, а також факт проживання особи зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини мають істотне значення для визначення черговості спадкування. Сторонами в цивільному процесі є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України). Спір щодо права на спадкування, щодо спадкової маси, в тому числі, спір щодо факту проживання особи зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини як такого, що впливає на черговість спадкування (спадковий спір), виникає саме між спадкоємцями, а спір щодо права власності на нерухомість (зокрема, на житловий будинок, права на який належно не оформлені чи обсяг відповідних прав оспорюється) виникає з особами, законних прав та інтересів яких він стосується, права яких таким визнанням прав на майно порушуються. Відповідачами у справі за позовом особи, яка вимагає визнання факту проживання особи зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, що в подальшому є підставою для визначення відповідної черговості спадкування, для оформлення відповідних прав є спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідачами в справі за позовом, що тягне встановлення права власності на нерухомість, є вищевказані особи, які мають свої законні права та інтереси в такому спорі. За наведених вище обставин має місце спір щонайменше між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 як щодо черговості спадкування житлового будинку АДРЕСА_1 , так і щодо часу його побудови, що своєю чергою має істотне значення для визначення кола спадкоємців, черговості спадкування тощо. Наявність такого спору в усякому разі між цими двома особами встановлена і чинним рішенням апеляційного суду, на що суд першої інстанції уваги не звернув, як жодним чином не зважила на це і позивачка, хоча за обставинами справи повинна була враховувати це рішення та повинна була бути процесуально послідовною. Відтак спір, що розглядається, стосується майнових інтересів ОСОБА_2 . По суті між позивачкою і апелянтом має місце спір щодо черговості спадкування та щодо спадкової маси. Пийтерфолвівська сільська рада є неналежним відповідачем у даній справі, яка за наявності фізичних осіб, які претендують на спадщину, її цивільних прав і обов`язків наразі не стосується. Суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у контексті суб`єктного складу її учасників, зокрема, не з`ясував і не перевірив обставин стосовно того, яким чином відбувалося спадкування вищевказаного будинку чи майнових прав, пов`язаних із ним, за ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не з`ясував питання про коло спадкоємців тощо. Суд залишив поза увагою, що з огляду на підстави пред`явленого ОСОБА_6 позову питання про факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу не могло вирішуватися без участі в справі в якості відповідача особи, яка теж претендує на будинок в порядку спадкування, а також без урахування дійсних обставин щодо руху майнових прав на спадкове майно, і, відповідно, без урахування прав, інтересів і/або наявності чи відсутності конкретних дій осіб, які посилаються на наявність у них законних прав та інтересів щодо спірного майна. За приписами ЦПК України, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов, пред`явити і підтримувати зустрічний позов, укласти мирову угоду тощо (ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 193, 206, 207 ЦПК України). Отже, докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються в порядку цивільного судочинства, за сукупністю яких вирішується питання про право у спадковому спорі, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. У даному випадку факт, що на вимогу позивачки ОСОБА_6 має бути встановлений судом і має тягти виникнення відповідних прав, має правове значення лише якщо встановлений у справі, у якій є належний відповідач (відповідачі). Суд першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 12 ч. 5, ст. 51 ст. 189 ч. 1, ст. 197 ч. 2 п.п. 4, 6, 7, 19, ст. 214 ч. 2 ЦПК України, питання про участь у справі осіб (особи), прав, обов`язків та інтересів яких (якої) стосується спір, не обговорив і не мав процесуальних підстав за відсутності таких належних відповідачів (відповідача) для вирішення спору щодо сторін по суті, що потягло наслідки, які випливають із положень ст. 352 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність у справі належного відповідача, без якого про законність розв`язання спору не йдеться. Питання обґрунтованості позову по суті, його доведеності, наявності законних підстав для встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у заявлених часових рамках, інші обставини наразі значення не мають. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не мав законних підстав для задоволення позову, а ОСОБА_2 довів наявність у нього права на апеляційне оскарження рішення Виноградівського районного суду від 23.11.2018. Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад відповідачів у справі, розглядати підстави і вимоги позову, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, виходити за межі пред`явлених вимог (ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 184, ст.ст. 351, 352, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Тож на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені. Пред`явлення позову до неналежного відповідача та відсутність у справі необхідного для вирішення спору відповідача, внаслідок чого має місце прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (ст. 367 ч. 4, ст. 376 ч. 3 п. 4 ЦПК України). Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити з наведених вище процесуальних підстав - внаслідок вирішення спору за відсутності належного відповідача. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Виноградівського районного суду від 23 листопада 2018 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до Пийтерфолвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу -відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1362,00 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 19 грудня 2022 року. Судді