Ухвала ККС ВС № 202/8203/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Київ справа № 202/8203/22 провадження № 51-3664 ск 22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження, встановив: Як слідує зі змісту оскарженої ухвали, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021046660000402. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказану ухвалу слідчого судді. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та без врахування висновку по застосування норми права, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучену до неї копію судового рішення та інші матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом. Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України. Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309 КПК України. Так, за приписами ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. З наявних у касаційному суді матеріалів вбачається, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про встановлення процесуальних строків у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021046660000402. Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , суддя апеляційного суду дійшов обґрунтованого висновку, що враховуючи підстави та предмет оскарження, ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і суд касаційної інстанції. Що стосується посилання ОСОБА_4 на неврахування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали висновку про застосування норми права, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335 кмо 20), то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки у цьому висновку йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання слідчого про арешт майна у зв`язку з недотриманням при поданні такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК України, тоді як оскаржена до апеляційного суду ухвала слідчого судді стосувалась іншого питання. Щодо доводів заявника про порушення його права на доступ до правосуддя внаслідок відмову у відкритті апеляційного провадження, Суд зазначає, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець керується такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009). В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути. За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд, відповідно доводи ОСОБА_4 в цій частині є неспроможними. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги, доданої до неї копії судового рішення та інших матеріалів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_3