Ухвала ККС ВС № 377/199/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Київ справа № 377/199/21 провадження № 51-3893ск22 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року щодо ОСОБА_4 , встановив: За вироком Славутицького міського суду Київської області від 17 серпня 2021 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 , та виправдано. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін. Зі змісту касаційної скарги убачається, що прокурор не погоджується з зазначеною ухвалою апеляційного суду та порушує питання про її перегляд у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог п. 4 ч. 2 зазначеної статті. Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України). Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. Однак, всупереч вищевказаному прокурор у своїй скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 413 КПК України не наводить. Крім того, прокурор, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Окрім цього, прокурор, посилаючись на незаконність та невмотивованість ухвали апеляційного суду, а також її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України, належного обґрунтування доводам своєї касаційної скарги в цій частині не надає. Згідно з ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху. Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року щодо ОСОБА_4 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали. У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3