Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/2525/21

Справа № 348/2525/21 Провадження № 22-ц/4808/1310/22 Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Василишин Л.В., Томин О.О. секретаря Петрів Д.Б. з участю представників: ОСОБА_1 адвоката Черепія О.Р., Івано-Франківської митниці Ящук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Черепія Олега Руслановича на рішення Надвірнянського районного суду від 19 вересня 2022 року, ухвалене в складі судді Міськевич О.Я. в м Надвірна, повний текст рішення складений 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що ним подано до Івано-Франківської митниці для митного оформлення електронну вантажну декларацію № UА206010/2019/406968 від 21.02.2019 на легковий автомобіль марки «VOLVO», МОДЕЛЬ «V70», 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , бувшого у використанні. Представниками Івано-Франківської митниці ДФС, за результатами розгляду поданої ним митної декларації та доданих до неї документів 22.02.2019 здійснено коригування митної вартості транспортного засобу, та винесено рішення про коригування митної вартості товарів за № UА206000/2019/000170/2, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 14 405 Євро, та відмовлено йому у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, про що оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА206000/2019/00170. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративний суду від 02.10.2019 його позов до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС за № UА206000/2019/00170 від 22.02.2019, визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за № UА206000/2019/000170/2 від 22.02.2019 Згідно з порядком виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортного засобу для вільного обігу, ним був поміщений на склад митниці під митний контроль транспортний засіб марки «VOLVO», МОДЕЛЬ «V70», 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , по декларації № UА206010/2019/406968 від 21.02.2019, де перебував до 12.06.2019 року (включно). 12.06.2019 ним здійснено платіж за зберігання транспортного засобу на складі митниці у розмірі 19 946,18 грн, що підтверджується квитанцією МД-1 № 645947 ДМС України, накладної № 27 від 12.06.2019, квитанції банку про оплату за зберігання на складі від 12.06.2020, повідомлення Івано-Франківської митниці від 11.06.2019, лист від Івано-Франківської митниці ДФС від 10.06.2019. Неправомірна відмова митного органу у митному оформленні товару, оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, спричинило несвоєчасність закінчення митних процедур. Незаконні дії митного органу, несвоєчасність закінчення митних процедур, спричинило затримання транспортного засобу під митним контролем, та заподіяння збитку у розмірі 19 946,18 грн за надання додаткових, нічим не обумовлених послуг. Також незаконним діями відповідача він та його сім`я були позбавлені користування транспортним засобом, він був змушений вишукувати додаткові кошти на оплату складу, транспорту, судових витрат, у зв`язку із судовими розглядами порушився його трудовий розпорядок, тому оцінює заподіяну моральну шкоду він оцінює в розмірі 6000 грн. Просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь заподіяну йому матеріальну шкода у розмірі 19946,18 грн., та моральна шкода у розмірі 6000,00 грн. шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України. Рішенням Надвірнянського районного суду від 19 вересня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Черепій О. Р. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що представниками Івано-Франківської митниці при здійснення коригування митної вартості не дотримано вимог Митного кодексу України та винесено рішення про коригування митної вартості № UА206000/2019/000170/2 від 22.02.2019 року на підставі якого відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю. Вказує, що при відсутності такого рішення про коригування митної вартості товару і відмови в прийнятті митної декларації не відбулась би затримка у митному оформленні товару і як результат тривале перебування транспортного засобу на митному складі, що призвело до сплати 19 946 грн 18 коп. за таке перебування транспортного засобу в період з 27 березня 2019 року по 12 червня 2019 року. Крім того, затримка митного оформлення автомобіля сталась з ініціативи митного органу, а тому час такої затримки не підлягає включенню до розрахункового строку при визначенні витрат за зберігання транспортного засобу на складах митниці. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 6 000 грн, вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Ставится також питання про стягнення витрат на правову допомогу. 15 листопада 2022 року представник Івано-Франківської митниці Кічура Г.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечу. Зазначає, що позивачем самостійно з власної ініціативи розміщено транспортний засіб марки «VOLVO», МОДЕЛЬ «V70», 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 на митний склад Івано-Франківської ДФС згідно акту прийому №16 та передане на відповідне зберігання. Крім того, при оформленні розміщення транспортного засобу позивача ознайомлено з тарифами та умовами зберігання. Таким чином, посилання позивача на те, що у зв`язку з несвоєчасним закінченням митних процедур спричинено збитки у розмірі 19 946,18 грн за зберігання транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки останнім самостійно виконано дії та обрано один з способів зберігання автомобіля. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Просить задовольнити подану скаргу. Представник Івано-Франківської митниці Кічура Г.В. заперечила доводи апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено спричинення збитків у розмірі 19 946,18 грн. внаслідок несвоєчасного закінчення митних процедур, та причинного зв`язку між діями відповідача та фактом спричинення позивачу шкоди. Висновок суду не відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що 21.00.2019 позивачем подано до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію № UA206010/2019/406968 на легковий автомобіль марки «Volvo», модель «V70», 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - бензин, об`єм циліндра 1984, бувшого у використанні, з аварійними пошкодженнями, слідами іржі та потоків масла на двигуні, тріщини на лобовому склі, необхідністю ремонту або заміни автоматичної коробки передач, ремонту рульової рейки. На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору в розмірі 2 900 Євро до електронної вантажної митної декларації подано: рахунок-фактуру (інвойс) № P12/01/201 від 28.01.2019; декларацію про походження товару P12/01/201 від 28.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 04.08.2014; банківський платіжних документ, що стосується товару МТ103 від 21.02.2019; каталог виробника товару від 20.02.2019; паспорт громадянина України; інші некласифіковані документи від 02.11.2004; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 1266941120.1 від 14.02.2019. 22.02.2019 Івано-Франківською митницею ДФС, за результатами розгляду поданої декларантом вказаної митної декларації та доданих до неї документів здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2019/000170/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 14 405 Євро та відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, про що оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/00170. На подану ОСОБА_1 митну декларацію на транспортний засіб марки VОLVО, модель V70, номер кузова НОМЕР_4 , 2015 року випуску Івано-Франківською митницею ДФС 22.02.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості за № UA206000/2019/000170/2, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206000/2019/00170 (а.с. 47-49). 27.03.2019 позивачем поміщено транспортний засіб марки VОLVО, модель V70, номер кузова НОМЕР_4 , 2015 року випуску, на митний склад Івано-Франківської митниці. Згідно копії талону № 7722 від 21.02.2019 про доставку на ЗМК транспортного засобу, з тарифами по наданню послуг позивач ознайомлений (а.с. 14). 11.06.2019 Івано-Франківською митницею ДФС направлено повідомлення ОСОБА_1 про те, що відшкодування витрат за зберігання на складі митниці становить 19 672,23 грн. (а.с. 15). Листом від 10.06.2019 № 894/10/09-70-03-24 Івано-Франківська митниця ДФС ОСОБА_1 повідомила, що 25.06.2019 закінчується термін зберігання товару (легковий автомобіль марки VОLVО, модель V70, 2015 року випуску), та про необхідність вжити відповідних дій щодо розміщення вказаного товару у відповідний митний режим із сплатою платежів за його зберігання на складі митниці (а.с. 16). Згідно дублікату квитанції № 00137849766.1, позивачем сплачено 12.06.2019 кошти у якості відшкодування витрат за зберігання на складі митного органу. Відповідно до видаткової накладної № 27 від 12.06.2019, та уніфікованої митної декларації МД-1 серії КВ № 645947 від 12.06.2019, ОСОБА_1 відпущено транспортний засіб VОLVО, модель V70, 2015 року випуску (а.с. 17-19). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року позов ОСОБА_1 по справі № 300/1526/19 задоволено. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UА206000/2019/00170 від 22.02.2019. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за № UА206000/2019/000170/2. 17.01.2020 року вказане рішення набрало законної сили (а.с. 9-13). Отже, установлено, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов`язані з безпідставними та неправомірними , на думку позивача, діями Івано-Франківської митниці ДФС щодо не повернення позивачу коштів за зберігання на складі митного органу транспортного засобу марки VОLVО, модель V70, номер кузова НОМЕР_4 , 2015 року , а тому вирішувався судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів не погоджується з висновком суду, що спір у цій справі підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами абзацу першого пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. У відповідності до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Так, засадами державної митної справи передбачено, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 1 статті 49 Митного кодексу України). Стаття 51 Митного кодексу України визначає визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 статті 51 Кодексу). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 Кодексу). Стаття 57 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно ч.1ст.201 Митного кодексу України товари з моменту пред`явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Товари, ввезені на митну територію України в митному режимі транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту, після їх пред`явлення на території об`єкта підприємства, зазначеного в авторизації на застосування спрощення, перебувають на тимчасовому зберіганні на території цього об`єкта. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання або на території об`єктів підприємств (будівель, споруд, відкритих або закритих майданчиків тощо), визначених для застосування спрощень, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Частиною 3,4,6 цього Кодексу передбачено, що на складах тимчасового зберігання утворюються постійні, а на складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги - тимчасові (на час тимчасового зберігання на них під митним контролем товарів гуманітарної допомоги) зони митного контролю. На тимчасове зберігання під митним контролем із застосуванням положень цієї глави товари також можуть розміщуватися на митних складах або на складах митних органів. Утримувач складу тимчасового зберігання, утримувач митного складу, керівник організації - отримувача гуманітарної допомоги, утримувач об`єкта, зазначеного в авторизації на застосування спрощення, звільняються від відповідальності за втрату товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, та зобов`язання щодо сплати митних платежів, установлених законом на імпорт цих товарів, лише у разі, якщо ці товари були знищені або безповоротно пошкоджені внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов зберігання. За змістом ст.202 цього Кодексу єдиним документом, необхідним для розміщення товарів на тимчасове зберігання під митним контролем, є уніфікований документ за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, що містить опис цих товарів на підставі товаросупровідних документів. У разі ввезення товарів на митну територію України у митному режимі транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту та розміщення таких товарів на тимчасове зберігання на території об`єктів підприємств, зазначених в авторизаціях на застосування спрощень, замість уніфікованого документа використовується митна декларація, за якою ці товари були ввезені на митну територію України. Відповідно до частини третьої статті 541 МК України, витрати органу доходів і зборів, пов`язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, до моменту винесення такої постанови повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил. Пунктом 9.8 Порядку № 627 передбачено, що видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу Митниці здійснюється за умови подання, зокрема документів, що підтверджують відшкодування витрат Митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі Митниці, а також сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил. Забезпечувальний характер тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів на підставі частини третьої статті 511 МК України означає, що такі документи митниця має право вимагати у особи, яка вчинила порушення митних правил. В разі несплати особою штрафу, накладеного на неї за порушення митних правил, постанова органу доходів і зборів або суду про накладення штрафу підлягає примусовому виконанню, з можливим зверненням стягнення на вилучене майно в порядку, встановленому законом. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАС України одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті). Відмова митного органу у поверненні позивачу коштів за зберігання на митному складі транспортного засобу свідчить про бездіяльність з боку Івано-Франківської митниці ДФС щодо повернення майна. Відтак, предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача, внаслідок якої порушено право позивача на майно, а способом захисту порушеного права, про який позивач може просити суд, є визнання такої бездіяльності протиправною і зобов`язання митного органу повернути майно. Такого ж правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року справі №380/1122/20 адміністративне провадження №К/9901/23633/20 803/140/20. Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, враховуючи встановлені обставини справи, а також вимоги та підстави подання позову, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у цьому спорі митний орган відносно позивача здійснює управлінські функції, що у свою чергу є підставою для розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин спір за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,виходячи з суб`єктного складу, предмету спору та характеру спірних правовідносин, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому суд першої інстанції помилково вирішив справу по суті в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. За приписами ч.1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Колегія суддів апеляційного суду відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції. Керуючись ст.55,56, 374, 377, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Черепія Олега Руслановича задовольнити частково. Рішення Надвірнянського районного суду від 19 вересня 2022 року скасувати. Провадження у справі № 348/2525/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 15 грудня 2022 року. Судді: В.Д.Фединяк Л.В.Василишин О.О.Томин