Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/1402/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8115/22 Справа № 202/1402/21 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Биліна Т.І., суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І., за участю секретаря - Заворотного К.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа - Управляюча компанія «Комфорт Оновлення Добробут» про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання визнання прав користування житловим приміщенням та за зустрічною позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Управляюча компанія «Комфорт Оновлення Добробут» про виселення особи, що самовільно зайняла житлове приміщення, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку ст.64,65 Житлового кодексу УРСР з позовною заявою, пред`явленою до Дніпровської міської ради, де третьою особою визначила Управляючу компанію «Комфорт Оновлення Добробут», на предмет встановлення факту проживання однією сім`єю із братом ОСОБА_2 , в квартирі АДРЕСА_1 . Позов обґрунтувала тим, що вказана квартира була виділена їх батькам з державного житлового фонду на підставі ордеру, до якого були включені позивач з братом. Внаслідок укладення шлюбу вона знялася з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. Після смерті батьків в квартирі проживав лише брат. У листопаді 2019 року позивач, за згодою брата, переїхала у вказану квартиру на постійне проживання. За час спільного проживання з 2019 року по 2021 рік, позивач разом з братом, до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , несли спільні витрати по оплаті комунальних послуг, разом купували харчі та побутову техніку. З незалежних від неї причин, вона не зареєстрована у вказаній квартирі, хоча за згодою брата, ще 19 листопада 2019 року подала заяву до Органу реєстрації відділу формування та ведення реєстру територіальної громади ДАДП ДМР про реєстрацію місця проживання. У липні 2021 року відповідач Дніпровська міська рада подала зустрічний позов в порядку ст. 406 ЦК України, пред`явлений до ОСОБА_1 , де третьою особою визначила Управляючу компанію «Комфорт Оновлення Добробут», на предмет виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири, обґрунтовуючи позов тим, що ОСОБА_1 не проживала там більше 30 років, внаслідок чого втратила право користування, знявшись з реєстраційного обліку за спірною адресою. На теперішній час вона заселилась до вказаної квартири та займає житлове приміщення комунальної власності без належних правових підстав, у зв`язку із чим належить до виселення без надання іншого житлового приміщення. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в квартирі АДРЕСА_1 , з січня 2019 року по 15 лютого 2021 року. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічної позовної заяви ДМР відмовлено повністю (а.с.187-192). Не погодившись з рішенням суду, Дніпровська міська радаподала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення та невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги Дніпровської міської ради просили задовольнити у повному обсязі, виселивши ОСОБА_1 зі спірного житлового приміщення без надання іншого. ОСОБА_1 та третя особа - Управляюча компанія «Комфорт Оновлення Добробут»своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористались та відзивів на апеляційну скаргу Дніпровської міської ради не подавали. В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити зустрічний позов. Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду від 29 серпня 2022 року належить залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 1971 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради депутатів працюючих було видано ордер №733, на ім`я ОСОБА_5 , на зайняття квартири АДРЕСА_1 , на сім`ю у складі ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_7 (донька) та ОСОБА_8 (син). Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00025784435, ОСОБА_5 01 березня 1969 року змінила прізвище на « ОСОБА_9 » у зв`язку із реєстрацією шлюбу з ОСОБА_6 . У відповідності до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_7 , батьками дитини вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . У відповідності до копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , батьками дитини вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . 26 травня 1989 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб із ОСОБА_11 , у зв`язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_12 ». ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_10 - свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 . 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 заповнила формуляр заяви про реєстрацію місця проживання за адресою: квартира АДРЕСА_1 . У відповідності до копії довідки Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі №4123 від 13 серпня 2015 року - ОСОБА_2 перебував на обліку і отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи, загальне захворювання по опорно-руховому апарату. У відповідності до копій довідок до актів медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 мав ІІІ групу інвалідності з 1 вересня 2019 року безстроково, до 2019 року група інвалідності підтверджувалась щорічно з 2012 року. Згідно довідки про причину смерті №351 від 17 лютого 2021 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 через інфаркт міокарду інших уточнених локалізацій. Судом першої інстанції досліджені надані позивачем ОСОБА_1 акти від 25 лютого 2021 року та від 2 березня 2021 року, затверджені заступником директора управляючої компанії «К.О.Д.» про те, що ОСОБА_1 з січня 2019 року дійсно проживала у батьківській квартирі АДРЕСА_1 разом із братом - ОСОБА_2 , разом вели спільне господарство. Також позивачем надано копії платіжних документів з оплати комунальних послуг у спірній квартирі, яка перебуває у комунальні власності територіальної громади міста, в особі Дніпровської міської ради, де платником вказано ОСОБА_2 . У відповідності до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/12-1300 від 22 березня 2021 року 04 грудня 2020 року за вх.32/695 до Дніпровської міської ради ОСОБА_2 було подано заяву про надання дозволу на зміну умов договору найму квартири АДРЕСА_1 . Станом на 11 березня 2020 року пакет документів на зміну умов договору найму за вказаною адресою сформовано. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та керуючись нормами ст.ст. 9,58,61,64,65,106 Житлового кодексу УРСР, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" та висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові №6-60цс-12 від 11 липня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 2019 року постійно проживала разом з ОСОБА_2 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 у спірній квартирі. Вказана обставина, крім іншого, підтверджена показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із братом ОСОБА_2 по день його смерті. Позивач вселилася у спірну квартиру та проживала у ній за усної згоди її рідного брата. За життя ОСОБА_2 питання про виселення позивача не ставив і з вказаного приводу нікуди не звертався. При цьому судом першої інстанції визначено, що відсутність письмової згоди ОСОБА_2 на вселення позивача у спірну квартиру не свідчить про те, що позивач не набула права користування спірною квартирою, оскільки фактичними обставинами безспірно встановлено, що позивач за згодою рідного брата вселилася у вказану квартиру, проживала у цій квартирі з 2019 року, як член його сім`ї до смерті останнього. Після смерті ОСОБА_2 позивач продовжує проживати у спірній квартирі, оскільки іншого житла не має, з чим погоджується і колегія суддів. Також колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 виявила бажання щодо реєстрації за спірною адресою, та здійснила дії, шляхом заповнення 19 листопада 2019 року формуляру заяви про реєстрацію місця проживання за спірною адресою. Її брат також здійснював дії щодо зміни умов договору найму за вказаною адресою, з метою забезпечення можливості для сестри зареєструватися у спірній квартирі. Свідок ОСОБА_16 , яка є майстром в управляючій компанії "Комфорт Оновлення Добробут", підтвердила звернення до неї у 2019 році ОСОБА_2 з питання реєстрації його сестри ОСОБА_1 в квартирі, де він проживає, а у 2020 році вони разом з ОСОБА_1 підходили до неї для отримання копії ордера з метою переоформлення особового рахунку та приватизації квартири. В судовому засіданні апеляційної інстанції було встановлено, що позивач під час перебування у шлюбі була зареєстрована за місцем проживання чоловіка, а після розірвання шлюбу, її виписали і на даний час у неї немає іншого житла ніж спірна квартира. Вказані докази повністю доводять факт проживання однією сім`єю позивача з братом ОСОБА_2 та за своїм правовим змістом породжує право ОСОБА_1 на користування спірним житловим приміщенням, яке, в силу ст. 78 Житлового кодексу УРСР, ОСОБА_1 утримувала разом із братом. Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції, що підстави для виселення ОСОБА_1 із житлового приміщення у квартирі АДРЕСА_2 відсутні, а доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_1 ордеру, як єдиної підстави для вселення у житлове приміщення та недоведення факту спільного проживання ОСОБА_2 разом із нею, є безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами. Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Дніпровської міської ради. Згідно постанови ВСУ №6-60цс-12 від 11 липня 2012 року, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (чч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки такі доводи були покладені в обґрунтування як зустрічного позову так і відзиву на первісний позов ОСОБА_1 , яким була надана належна оцінка, таким чином вони не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Отже, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради- залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: С.А.Зайцева Ж.І.Максюта