Постанова 4803 № 193/561/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5242/22 Справа № 193/561/20 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Бондар Я.М., суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач- ОСОБА_3 треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року, ухваленого суддею Шумською О.В. в смт.Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні, ВСТАНОВИВ У травні 2020 року представник позивачів ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визнання заповіту недійсним. В обґрунтування позову сторона позивачів зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після смерті батька позивачів відкрилась спадщина, яка складалась із земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 1225284400:02:003:0199, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,3614га. на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (Софіївська об`єднана територіальна громада). Позивачі є спадкоємцями першої черги. Скориставшись своїм правом на спадщину за законом, позивачі, діти померлого ОСОБА_5 звернулись до приватного нотаріуса Кот Любові Іванівни з письмовими заявами про прийняття спадщини після померлого батька в установлений законом строк. Під час подання заяв на прийняття спадщини позивачам стало відомо про те, що є заповіт їхнього батька на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ознайомившись з копією заповіту було встановлено: заповіт від 08 листопада 2004 року, посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в графі на проти прізвища ОСОБА_6 стоїть підпис, який візуально навіть не схожий на підпис їхнього батька ОСОБА_5 . Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визнання заповіту недійсним задоволено. Визнано недійсним та скасовано заповіт, складений 08 листопада 2004 року від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 жителя с.Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №215. Відповідач ОСОБА_3 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачам в задоволенні їх позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник зазначає, що у рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що заповіт посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області Лифар Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №215, складений з порушенням норм діючого законодавства і є недійсним, однак у рішенні суду не вказано в чому саме полягають порушення, складеного заповіту, який визнано судом недійсним. Відзив на апеляційну скаргу відповідача, стороною позивачів не подано. 03.11.2022 на адресу Дніпровського апеляційного суду від Софіївської селищної ради надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду справи за відсутності представника Софіївської селищної ради за наявними у справі матеріалами. 13.12.2022 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Ковалик М.Ф. надійшло клопотання про проведення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 року без її участі, просила задовольнити клопотання про витребування доказів, подаче через канцелярію суду. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку відповідача ОСОБА_3 , та її представника ОСОБА_7 , які, кожна окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у скарзі підстав, просили скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачам в задоволенні їх позовних вимог про визнання заповіту недійсним, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який був батьком позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.18). Після смерті їх батька відкрилась спадщина, яка складалась із земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 1225284400:02:003:0199, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6,3614га., яка розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (Софіївська об`єднана територіальна громада). Судом досліджена спадкова справа №31-2019. 08.11.2004 року та встановлено, що було складено заповіт, посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивачів, виходив з того, що задоволення викладеної у позові вимоги позивачів призведе до ефективного захисту їх прав та інтересів, що позов є законним, мотивованим, обґрунтованим, так як судом встановлено, що оскаржуваний заповіт складений з порушенням вимог чинного законодавства. Проте, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з такими висновками суду першої інстанції та повністю погоджується з доводами відповідача щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення, виходячи з наступних підстав. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, до держання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до норм ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Згідно змісту ст.ст.1233 - 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Згідно з ч.2 ст.1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Так, на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року про витребування доказів, Софіївською селищною радою Криворізького району Дніпропетровської області 18 жовтня 2022 року суду апеляційної інстанції надіслано оригінал заповіту від 08 листопада 2004 року ОСОБА_5 , який посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області Лифар Н.А. 08 листопада 2004 року та зареєстрований в реєстрі за №215. Дослідивши оригінал заповіту, суд апеляційної інстанції встановив, що його складено в селі Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області 08 листопада 2004 року о 09.00 годин про те, що ОСОБА_5 , що мешкає в селі Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, народився в с.Тхорін Словечанського району Житомирської області ІНФОРМАЦІЯ_4 , на випадок його смерті зробив таке розпорядження: 1) Із належного мені майна земельна частка (пай) площею 6,3614 га, яка на день моєї смерті буде мені належать і на яку я за законом матиму право на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ДП №026189 від 27.09. (рік не зазначено), я заповідаю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цей заповіт складено і підписано в двох примірниках, один з яких зберігається у справах виконкому сільської ради, а другий видається заповідачу ОСОБА_5 . Окрім того, до матеріалів справи долучено належним чином завірену копію витягу з Журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Миколаївської сільської ради 2003-2005 рр., де під номером 215 зареєстровано складення ОСОБА_5 08.11.2004 заповіту із зазначенням паспортних даних заповідача з його підписом про одержання нотаріально оформленого документа (другого примірника заповіту) (а.с.45-46, т.2). Відповідно до положень ч.1 ст.1251 ЦК України (в редакції чинній на час складення заповіту - листопад 2004 року), якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. За змістом абз.4 ст.1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час складення заповіту) у населених пунктах де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону, зокрема посвідчення заповітів, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних міських Рад народних депутатів. Згідно абз.1 ст.56 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час складення заповіту) нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії. Сторона позивачів, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 , як на підставу визнання заповіту недійсним послалася на те, що їх батько ОСОБА_5 не підписував заповіт на користь відповідача. Матеріали справи містять клопотання позивачів про призначення почеркознавчої експертизи, яке було долучене до позовної заяви, проте під час розгляду справи судом першої інстанції клопотання не вирішувалось, оскільки сторона позивача не наполягала на призначенні експертизи, що підтверджено зокрема заявою представника позивачів ОСОБА_4 від 27.05.2021 про проведення судового розгляду за відсутності позивачів за наявними у справі доказами (а.с.161, т.1). Колегія суддів під час апеляційного перегляду справи не встановила підстав для призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи, оскільки позивачами належними та допустимими доказами не доведено факт не підписання їх батьком 08 листопада 2004 року, оспорюваного заповіту, як і не доведено того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Згідно ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріально права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову позивачам в задоволенні позову. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачами позовних вимог, судові витрати понесені останніми при подачі позову до суду покладаються на позивачів, а судові витрати понесені відповідачем під час апеляційного розгляду справи у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1216,20 грн. підлягають стягненню з позивачів на користь відповідача, з кожного по 608,20 грн. Керуючисьст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2021 скасувати, ухвалити нове судове рішення Відмовити позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в задоволенні їх позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, Приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Любов Іванівна, про визнання заповіту недійсним, в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 1216,20 грн., з кожного по 608,12 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2022 року. Головуючий: Судді: