Ухвала КАС ВС № 280/3800/21

УХВАЛА 19 грудня 2022 року м. Київ справа №280/3800/21 адміністративне провадження № К/990/35485/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; крім того, вказував й на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення. При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини. Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування рішення від 12 січня 2021 року №75/АП/08-01-24-05 про відмову у списанні суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2020 року у сумі 35 588,74 грн.; зобов`язання відкоригувати дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 35 588,74 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року позов задоволено частково: скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12 січня 2021 року №75/АП/08-01-24-05 про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2020 року; зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 грудня 2020 року про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціальною внеску, нарахованої ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2020 року з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині цього рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору. В подальшому, у зв`язку із несплатою судового збору й неподанням відповідних доказів у встановлений судом строк, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу - повернуто. 16 червня 2022 року податковий орган повторно подав апеляційну скаргу, в якій також порушив й питання поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, зазначаючи про те, що первісна апеляційна скарга була ним подана своєчасно, проте повернута через відсутність коштів для сплати судового збору; при цьому повторне звернення з апеляційною скаргою здійснено у максимально короткий термін після повернення первісної апеляційної скарги. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 липня 2022 року залишив апеляційну скаргу без руху, надавши заявнику десятиденний з дня вручення копії ухвали строк для подання, зокрема, обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою. При цьому, суд апеляційної інстанції враховував те, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження й такий строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропуск пов`язаний з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги; сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги є обов`язком сторони і має бути здійснена на час такого подання в строки, встановлені процесуальним законодавством. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався, у тому числі, положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано клопотання про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якому фактично наведено ті ж обставини, яким вже надавалась оцінка в ухвалі суду від 22 липня 2022 року (своєчасне звернення із первісною апеляційною скаргою, яка була повернута через несплату судового збору, а також подання повторної апеляційної скарги в максимально короткий термін після повернення). Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року відмовлено як в задоволенні заявленого клопотання, так і у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, суд відмітив, що заявник апеляційної скарги на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху так і не надав, ані доказів на підтвердження вжиття ним регулярних та послідовних заходів для здійснення своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, ані доказів неможливості сплати останнього на час звернення з вперше поданою апеляційною скаргою, що свідчить про недоведення відповідачем власних доводів про сумлінне та добросовісне ставлення до своїх прав та обов`язків, а також вчинення усіх можливих та залежних від нього дій. Крім того, спростовуючи посилання скаржника на те, що апеляційна скарга подана для недопущення безпідставних втрат з бюджету, а також збереження права на апеляційне оскарження судового рішення, яке надане Конституцією України, апеляційний суд зауважив, що наведене не свідчить про наявність у суб`єкта владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для цього процесуальним законом, а у суду - обов`язку поновлювати сторонам такий строк у разі його пропуску, тим більше за відсутності поважних причин. Відповідно до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Таким чином податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством. Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Третій апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та ухвалою від 02 вересня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у відповідності до вимог законодавства. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.С. Пасічник Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва