Постанова 4857 № 380/8647/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8647/22 пров. № А/857/13578/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів : Носа С.П., Шинкар Т.І., з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Кузаном Р.І., час ухвалення рішення 15 год 28 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 01 вересня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в : У червні 2021 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №00017080901 від 02.02.2022. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у ГУ ДПС були усі підстави, визначені Податковим кодексом України (далі ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон №481/95) та Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 (далі Порядок №790) для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Нирки Н.М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача Катун М.І., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивач отримав ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №13500308202106351 від 05.10.2021, видану ГУ ДПС за місцем здійснення торгівлі : АДРЕСА_1 , кафе-бар, 63 м.кв., термін дії ліцензії з 11.10.2021 до 11.10.2022. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення №695380 від 19.11.2021, складеного старшим дільничним офіцером поліції СП ВП №2 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Петром Сорокою, 19.11.2021 о 09 год 10 хв ОСОБА_2 , будучи касиром у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться на АДРЕСА_1 , здійснила продаж 1 пляшки горілки марки «Medoff» ємністю 0,35л. громадянину ОСОБА_3 в заборонений час, чим порушила вимоги пункту 1 ухвали Львівської міської ради №4710 від 11.09.2019 «Про заборону роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного)». Пунктом 1 ухвали ЛМР №4710 передбачено заборону роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного) у стаціонарних об`єктах торгівлі та тимчасових спорудах, за винятком закладів ресторанного господарства, з 22 год 00 хв до 10 год 00 хв. 23.12.2021 адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради винесено постанову №149 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП. 05.01.2022 ГУ ДПС отримано матеріали Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №34-вих-123801 від 29.12.2021, а саме : копію постанови про накладення адміністративного стягнення №149 від 23.12.2021, копію протоколу про адміністративне правопорушення №695380, витяг з протоколу засідання адміністративної комісії №26 від 23.12.2021, відомості щодо суб`єкта господарювання (витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). 02.02.2022 на підставі вказаних документів відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №00017080901. На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та ч.2 ст.17 Закону №481/95 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6800 грн. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2022 у справі №464/162/22 ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови №149 від 23.12.2021. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2022 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення №149 від 23.12.2021. Вважаючи оспорюване ППР протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог Закону №481/95, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, яке слугувало підставою для прийняття контролюючим органом оспорюваного ППР, було визнано протиправним та скасовано постановою суду апеляційної інстанції, яким було встановлено, що жодними належними доказами не підтверджується факт продажу алкогольних напоїв в заборонений час. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон №481/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону №481/95, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування. Відповідно до ч.12 ст.15 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч.1 ст.17 Закону №481/95). Разом з тим, відповідно до ч 9 ст.153 Закону №481/95, сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання, які діють (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби. Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради «Про заборону роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного)» №4710 передбачено заборону роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного) у стаціонарних об`єктах торгівлі та тимчасових спорудах, за винятком закладів ресторанного господарства, з 22.00 год. до 10.00 год. Згідно ч.2 ст.17 Закону №481/95, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону 6 800 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. За змістом частини другої статті 156 КУпАП, порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, - тягне за собою накладення штрафу від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З матеріалів справи видно, що, що листом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №34-вих-123801 від 29.12.2021 було проінформовано ГУ ДПС про те, що адміністративною комісією винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №149 від 23.12.2021 та направлено її копію, копію протоколу про адміністративне правопорушення №695380, витяг з протоколу засідання адміністративної комісії від 23.12.2021 №26, відомості щодо суб`єкта господарювання (витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Також встановлено, що постанова №149 від 23.12.2021 винесена відносно касира магазину за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №695380 від 19.11.2021. Суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльністю за адресою : АДРЕСА_1 , де було реалізовано алкогольний напій у заборонений час є ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) (відповідно до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №13500308202106351 від 05.10.2021). З наведеного видно, що оспорюване ППР прийняте на підставі матеріалів Сихівської районної адміністрації, надісланих відповідачеві листом №34-вих-123801 від 29.12.2021, рішенням по яким в судовому порядку було визнано протиправним та скасоване, а також встановлено відсутність самого факту продажу алкогольних напоїв з порушенням законодавства. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного ППР та наявності підстав для його скасування. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, оскаржуване судове рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року по справі №380/8647/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 19.12.2022