Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/33024/21
від 19.12.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/33024/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року, суддя Шевченко Н.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Укораїни в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ в м. Києві в якому просить: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Києві, щодо не проведення індексації розміру пенсії та суми доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії ОСОБА_2 на підставі п. 6 Постанови КМУ № 124 від 20.02.2019 та проводити в подальшому перерахунки та індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Києві 01.03.2019 провести індексацію розміру пенсії та суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії ОСОБА_1 на підставі п. 6 Постанови КМУ №124 від 20.02.2019 та проводити в подальшому перерахунки та індексації згідно постанови Кабінети Міністрів України № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році». Відповідно до ухвали судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2021 розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулось з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження без виклику сторін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058) з 07.07.2016. З 01.10.2017 пенсія позивача перерахована, доплата до попереднього основного розміру пенсії склала 448,55 грн. У подальшому, при перерахунках з 01.03.2019, з 01.05.2020, до розрахунку пенсії не включена доплата до попереднього основного розміру пенсії. У відповідь на звернення позивача, листом ГУ ПФУ в м. Києві від 22.02.2021 повідомило ОСОБА_1 про деталі розрахунку пенсії, зазначило, що з 01.03.2019 та з 01.05.2020 пенсія перераховувалась автоматично на підставі ст. 42 Закону № 1058. Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу позивачка звернулась до суду з даним позовом. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Релевантними нормативно-правовими актами, якими регламентуються спірні правовідносини, є Закон № 1058, постанова Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 (Порядок № 124), постанова Кабінету Міністрів України № 251 від 01.04.2020 (Постанова № 251). Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Порядок № 124 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. За змістом п. 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення; Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку. Під час перерахунку пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону на дату проведення перерахунку. Під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (п. 6 Порядку № 124). Пунктом 2 Постанови № 251 установлено, що: 1) у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11; 2) у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; 3) перерахунок пенсій, передбачений цим пунктом, проводиться з 1 травня 2020 року. Зі змісту наведених норм убачається, що підвищення до попереднього розміру пенсії застосовується у разі, коли проведений перерахунок призвів до зменшення її розміру. Так, проводячи перерахунок позивачу з 01.10.2017, розмір пенсії, у порівнянні із попереднім розрахунком, зменшився на 448,55 грн, що відповідно до п. 6 Порядку № 124 компенсувалось відповідною доплатою до попереднього розміру пенсії. У подальшому, при перерахунках з 01.03.2019 та з 01.05.2020, відповідачем було проведено індексацію, а розмір пенсії, у порівнянні з розрахованим до 01.10.2017, збільшився, натомість, механізм недопущення зменшення розміру пенсії, визначений в абз. 2 Порядку № 124, виконано, підстави для доплати до попереднього розміру пенсії зникли. При цьому, вираз «враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій», який міститься у тому ж пункті згаданого Порядку, за висновком суду, є правилом, яке вимагає під час перерахунку пенсії корегувати розмір такої доплати, доки розмір пенсії не перевищить попередні розрахунки. Дана логіка тлумачення наведених норм також підтверджується наведеними вище формулами розрахунку розміру пенсії за віком, в жодній з яких, доплата до попереднього розміру не фігурує, що додатково підтверджує тимчасовий та компенсаторний характер такої доплати. З огляду на зазначене колегія судідв зазначає про правомірність дій ГУ ПФУ в м. Києві у розрізі спірного питання, під час здійснення перерахунків пенсії позивача з 01.03.2019 та з 01.05.2020, натомість, заявлені вимоги гуртуються на невірному тлумаченні норм, зокрема Порядку №
124. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.