Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/4428/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4428/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клопот С.Л., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України). Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано останній десятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, для зазначення інших причин та надання доказів поважності пропуску строку звернення до суду. На виконання вимог ухвали від 06.07.2022 року, позивачка подала 11.08.2022 року заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій доповнила підстави для поновлення строку звернення до суду, зазначивши, що пропуск строку зумовлений епідеміологічною ситуацією в місці перебування ОСОБА_1 , у період з грудня 2021 року по січень 2022 року,військовою агресією РФ проти України, оскільки місце позивачки знаходилося під окупацією, починаючи з 24.02.2022 року до 04.04.2022 року та виїздом ОСОБА_1 закордон. Крім того, позивачка зазначила, що суд першої інстанції протиправно не надав мотивованої оцінки кожному аргументу позивачки. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даній справі предметом спору є: - визнання протиправним та скасування наказу від 09 листопада 2021 року № 185-0 «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 », виданий Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця; - визнання протиправним та скасування наказу від 02 грудня 2021 року №231-о «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий Державною митною службою України, в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця; - зобов`язання відповідача поновити позивачку на посаді старшого державного інспектора митного поста «Сеньківка» Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця; - стягнення з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 149 120,9 грн. - стягнення з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за дні невикористаної відпустки у сумі 3 923,45 грн.; - стягнення з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробіток за час затримки розрахунку з позивачем у сумі 149 120,9 грн. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, строк звернення до суду в частині позовних вимог, а саме: - оскарження скасування наказу від 09 листопада 2021 року № 185-0 «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 », виданого Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця; - визнання протиправним та скасування наказу від 02 грудня 2021 року №231-о «Про звільнення ОСОБА_1 », виданого Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці; - зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора митного поста «Сеньківка» Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці; - стягнення з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в сумі 149 120,9 грн., становить місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення спірними наказами своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлюючи обставини за яких позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення спірними наказами її прав, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що про оскаржувані накази від 09.11.2021 року № 185-0 «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 » та від 02.12.2021 року №231-о «Про звільнення ОСОБА_1 », видані Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця позивач дізналась в грудні 2021 року, після виходу з лікарняного. Зазначене не заперечується апелянтом та підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 03.12.2021 року на розрахунковому листі за грудень 2021 року, який видано під час звільнення останньої (а.с.37 Т.1). Разом з тим, ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з даним позовом за захистом свого права лише 05.07.2021 року. Зазначаючи про наявність підстав для поновленого строку звернення до суду, позивачка акцентує увагу на епідеміологічній ситуації в місці перебування ОСОБА_1 , у період з грудня 2021 року по січень 2022 року, військовій агресії РФ проти України, оскільки місце позивачки знаходилося під окупацією, починаючи з 24.02.2022 року до 04.04.2022 року та виїздом ОСОБА_1 закордон. Натомість, перебіг строку звернення із даним позовом розпочався, відповідно до приписів ст. 122 КАС України, з дня, коли позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення спірним розпорядженням своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з грудня 2021 року. Отже, у даному випадку, ОСОБА_1 позовну заяву подано до суду 05.07.2021 року, а про порушення своїх прав останній було відомо з моменту виходу на роботу з лікарняного, в грудня 2021 року, однак із даним позовом позивачка звернулася до суду з пропуском строку звернення до суду більш як на 6 місяців. Для поновлення строку звернення до суду - судом вбачаються підстави виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву (клопотання). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Водночас, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У даному випадку, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України). Основний акцент робиться на юридичному факті, тобто дії чи події, які набувають юридичного значення зі спливом строку. Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Строк звернення до суду є матеріально-правовим, а не процесуальним. Правова природа цього строку є аналогічною до строку позовної давності у цивільних правовідносинах. Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Предметом спору в даній справі є незаконність скасування наказу від 09 листопада 2021 року № 185-0 «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 », виданого Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівська митниця, та визнання протиправним та скасування наказу від 02 грудня 2021 року №231-о «Про звільнення ОСОБА_1 », виданого Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці. Усі інші позовні вимоги є похідними. Тобто, спірні правовідносини виникли на підставі проходження ОСОБА_1 публічної служби. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 ч. 1 ст. 4 КАС України). Як вже вище зазначалося та було вірно встановлено судом першої інстанції, про існування оскаржуваних наказів ОСОБА_1 мала бути обізнана з моменту виходу з лікарняного, тобто з грудня 2021 року, і саме з цього моменту розпочався перебіг строку на їх оскарження, та інших похідних вимог, які позивачка вважає незаконними та протиправними. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позивачу - ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування обставин, які стали згодом предметом даного позову, починаючи з грудня 2021 року. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду з даними позовними вимогами 05.07.2021 року відбулось поза межами встановленого місячного строку. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Системний аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що апелянт не скористався своїм правом та не оскаржив, на його думку, незаконні дії та рішення відповідача, у строк визначений адміністративним судочинством. Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до правових положень адміністративного судочинства та відсутність законних підстав для його поновлення. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що звернення позивача до суду з позовними вимогами відбулось поза межами строку, установленого ч.5 ст. 122 КАС України, а тому даний позов необхідно залишити без розгляду. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 240, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року про повернення позовної заяви - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 19.12.2022 року