Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10307/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/10307/22 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 30.09.2022 року; Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" та Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство "АЛЬФА ЛЮКС" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №6943831/37351098 від 21.06.2022 року (податкова накладна №436 від 16.02.2022р.); зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну складену ПП «АЛЬФА ЛЮКС» на ТОВ «ЧОРНОМОРСЬК СТРОЙ ГРУП» №436 від 16.02.2022р. датою її первинної реєстрації. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до положень п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України позивачем за результатом здійснення господарської діяльності складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 16.02.2022 року №436. На виконання вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України показники податкової накладної підтверджені підприємством належним чином оформленими договорами надання послуг з перевезення та оренди транспортних засобів, розрахунковими документами та іншими матеріалами бухгалтерського обліку. Вказані матеріали у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, розкривають їх зміст та характер і відповідно до положень Порядку від 11.12.2019 року №1165 та Порядку від 12.12.2019 року №520 є достатніми для реєстрації податкової накладної. В свою чергу контролюючим органом не обґрунтовано недостатність документів первинного і бухгалтерського обліку, неможливість їх прийняти до уваги під час вирішення питання щодо реєстрації податкової накладної. Позивач зазначає, що є діючим підприємством, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області та зареєстроване платником податку на додану вартість, має необхідні ресурси для здійснення своєї господарської діяльності, ведення якої відбувається суворо з дотриманням правил податкового законодавства та належного оформлення податкового і бухгалтерського обліку, а отже операції в межах його господарської діяльності не відповідають жодному з Критеріїв ризиковості. Наведені обставини у сукупності підтверджують правомірність дій платника та не доведеність законності і обґрунтованості дій та рішення суб`єкта владних повноважень, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову та вжиття заходів захисту порушених прав та інтересів платника шляхом скасування неправомірного рішення органу податкового контролю із його зобов`язанням зареєструвати податкову накладну в судовому порядку. Також, зокрема, обґрунтовуючи судові витрати на правову допомогу, понесені у зв`язку із розглядом адміністративної справи, позивач зазначає, що ці витрати (розміри витрат) є фіксованими та види наданих послуг узгоджено між підприємством і Адвокатським об`єднанням у відповідному договорі. З огляду на те, що визначений розмір гонорару адвоката є обґрунтованим та таким, що відповідає Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивач просить відшкодувати ці витрати за рахунок відповідача під час ухвалення судового рішення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС в Одеській області №6943831/37351098 від 21.06.2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної №436 від 16.02.2022 року. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" №436 від 16.02.2022 року датою її подання. Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн. Проаналізувавши положення ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Реєстрі за змістом має визначати конкретні документи, які не надано платником і які є необхідними для проведення реєстрації податкової накладної. Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його необґрунтованості та протиправності. З огляду на те, що позивачем на підтвердження показників податкової накладної представлено контролюючому органу первинні документи, оформлені в рамках господарських відносин із контрагентом, а під час зупинення реєстрації податкової накладної податковим органом не було вказано конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкової накладної, недостатність поданих матеріалів не доведена відповідачами і під час вирішення справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність рішення суб`єкта владних повноважень і наявність підстав для зобов`язання відповідача провести реєстрацію податкової накладної в судовому порядку. Разом з цим, з посиланням на положення ст.ст. 132, 134, 139 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що визначений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу, має відповідати умовам договору про надання професійної правничої допомоги та підтверджуватись відповідними доказами. Враховуючи те, що позивачем не підтверджено належними доказами обсягу наданих послуг і виконаних робіт та вартості понесення судових витрат на правничу допомогу, а саме не представлено детальний опис робіт/ акт виконаних робіт, суд першої інстанції визначив відсутніми правові підстави для відшкодування цих витрат за рахунок відповідача. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від 29.12.2010 року №1246, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520 і помилково не враховано, що на законодавчому рівні визначений вичерпний перелік матеріалів, які є підставою для прийняття рішення комісією про реєстрацію податкової накладної. Доводячи правомірність своїх висновків, апелянт вказує, що в підтвердження реальності відображених у податковій накладній господарських операцій платником не було надано повний перелік матеріалів, які враховуються при реєстрації податкових накладних та передбачені п. 5 Порядку від 12.12.2019 року №520, у тому числі первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи); рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. З урахуванням наведених обставин апелянт вказує на відсутність правових обставин для задоволення адміністративного позову у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство "АЛЬФА ЛЮКС" посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Також, в апеляційній скарзі Приватне підприємство "АЛЬФА ЛЮКС", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду змінити в частині розподілу судових витрат між сторонами. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст. 134 КАС України і ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та обставинам справи, помилково залишено поза увагою те, що встановлений процесуальним законодавством обов`язок учасника справи подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, направлений саме на визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому, в даній конкретній справі, розмір витрат на правничу допомогу узгоджений між сторонами у відповідному договорі, розмір витрат є фіксованим, а тому не підлягав обов`язковому підтвердженню, з метою його визначення, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС в Одеській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для задоволення апеляційної позивача. У відповіді на відзив Приватне підприємство "АЛЬФА ЛЮКС" підтримує свою правову позицію. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Приватне підприємство "АЛЬФА ЛЮКС" зареєстровано юридичною особою, основними видами діяльності якої є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок (22.11); будівництво інших споруд, н.в.і.у. (42.99); електромонтажні роботи (43.21); інші роботи із завершення будівництва (43.39); вантажний автомобільний транспорт (49.41); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20); надання в оренду вантажних автомобілів (77.12); будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (73.20). За результатом господарських операцій в межах Договору купівлі-продажу від 12.01.2022 року №10, укладеного з ТОВ «ЧОРНОМОРСЬК СТРОЙ ГРУП», позивачем складено та направлено засобами телекомунікаційного на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну за №436 від 16.02.2022 року на суму 4000 грн., у тому числі ПДВ 666,67 грн. Згідно квитанції від 02.06.2022 року податкова накладна прийнята, але її реєстрацію в ЄРПН зупинено. У квитанції визначено, що відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 16.02.2022 року №436 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Зазначено: коди УКТЗЕД / ДКПП товару/послуг 49.41.19 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН / РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН / РК в ЄРПН. Додаткового повідомлено показник «D»=.3179%, «Р»=6248011.3». 16.06.2022 року позивачем направлено контролюючому органу повідомлення за №13, а саме пояснення з приводу господарських операцій, у тому числі щодо порядку оформлення вказаної податкової накладної, разом із підтвердженими документами. Рішенням Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за розглядом наданих повідомлень та документів, від 21.06.2022 року №6943831/37351098 відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.02.2022 року №436. Згідно вказаного рішення, підставою для його прийняття стало не надання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи); у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Позивач скористався своїм правом адміністративного оскарження, подавши скаргу на це рішення разом із матеріалами, підтверджуючими правомірність показників накладної, проте вимоги платника залишено без задоволення, а рішення Комісії без змін. Не погоджуючись із висновками органу податкового контролю, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб`єкта владних повноважень із зобов`язанням відповідача вчинити певні дії в судовому порядку. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Пунктами 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). За правилами п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Так, за приписами п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування. Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку від 11.12.2019 року №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Згідно із п. 6 Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку від 11.12.2019 року №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Додатком 3 до Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено Критерії ризиковості здійснення операцій, зокрема:

1. Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Вказані положення Порядку від 11.12.2019 року №1165 кореспондуються із приписами Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520. Разом з цим, відповідно п.п. 5, 6, 11 Порядку від 12.12.2019 року №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства. Аналіз наведених норм показав, що контролюючий орган під час прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної має перевірити її дані, у тому числі, відповідно до критеріїв оцінки ступеня ризиків платника податку, ризиковості здійснення операцій із обґрунтуванням показника за кожним критерієм. За результатом перевірки уповноважений орган приймає рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову у проведенні такої реєстрації. Водночас, відмова у реєстрації надісланої платником податкової накладної може мати місце лише у тому разі, якщо встановлені під час перевірки податкової накладної ризики не спростовані платником документальним підтвердженням її вартісних та кількісних показників. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Натомість, здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Колегія суддів враховує, що згідно даних податкової накладної у графі опис (номенклатура) товарів/послуг позивачем визначено вид послуг, їх об`єми, ціну тощо. Вказані показники позивач через особистий електронний кабінет на вимогу контролюючого органу підтвердив первинними і розрахунковими матеріалами, надав пояснення з приводу цих операцій, за якими можливо встановити умови надання послуг, їх вартість, використання у власній господарській діяльності та порядок оформлення податкової накладної. Водночас, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не визначено перелік документів, який є недостатнім для проведення реєстрації податкової накладної, не наведено обставини, які стали підставою для віднесення платника до ризикових. Наведене свідчить про те, що вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної. Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. При цьому, слід враховувати, що відповідно до положень п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (в редакції, яка діє на момент ухвалення судом першої інстанції рішення), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Отже, встановлення судом першої інстанції способу усунення порушень прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання податкового органу провести реєстрацію податкової накладної датою, визначеною у рішенні, відбулось з дотриманням вказаних положень Порядку від 29.12.2010 року №1246. Щодо розподілу в суді першої інстанції витрат, понесених позивачем на правову допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 вказаної статті КАС України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Слід враховувати, що згідно із ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Вказані положення кореспондуються із приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 2, 5, 6, 9 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно із ст. 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Свідчать матеріали адміністративної справи, під час звернення із адміністративним позовом позивач скористався правовою допомогою. Згідно виписки з Договору №пп-436 про надання правової допомоги, укладеного 14.07.2022 року між Приватним підприємством "АЛЬФА ЛЮКС" (Замовник) та Адвокатським об`єднанням «Консалтингова фірма «Домінанта» (Виконавець), за цим договором Виконавець зобов`язується надавати Замовнику професійну правничу допомогу, що включає в себе: формування та подання необхідних запитів та вимог з метою встановлення необхідних фактів, а також складання претензій, заяв та вжиття необхідних заходів з досудового регулювання спору; формування правової позиції, підготовку та подання позову та всього необхідного пакету документів, що є додатками до позову, захист та представлення інтересів Замовника в Одеському окружному адміністративному суді з питань оспорення та оскарження рішень Державної податкової служби про відмову в реєстрації податкової накладної №436, складеної 16.02.2022 року Приватним підприємством "АЛЬФА ЛЮКС"; захист Замовника та представництво його інтересів у П`ятому апеляційному адміністративному суді. У п. 5.1 Договору Сторонами обумовлено, що вартість послуг за цим Договором визначається у розмірі фіксованого гонорару за кожен етап надання такої допомоги, у тому числі визначено, що: вартість правничої допомоги на етапі визначення правової позиції, підготовки та подання позову до суду та представництва інтересів Замовника під час розгляду справи в Одеському окружному адміністративному суді становить 2500 грн. (1-й етап); вартість правничої допомоги на етапі представництва інтересів Замовника під час розгляду справи в П`ятому апеляційному адміністративному суді становить 1500 грн. (2-й етап). Повноваження Адвоката на представництво інтересів позивача підтверджено ордером Серії ВН №1093820. Фактична оплата правничої допомоги за Договором від 14.07.2022 року №пп-436 по першому етапу підтверджується платіжним дорученням від 21.07.2022 року №1842, оформленим на підставі виставленого Виконавцем рахунку від 14.07.2022 року №15. Перевіривши обсяг наданих Адвокатом правничих послуг у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, апеляційний суд враховує, що сторонами Договору узгоджено фіксований розмір гонорару. Зазначене свідчить на користь обґрунтованості доводів позивача про те, що положення ч. 4 ст. 134 КАС України запроваджені саме задля визначення розміру понесених витрат. Натомість, у цій конкретній справі, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником. При цьому, апеляційний суд встановив, що ці послуги пов`язані із консультуванням клієнта, складенням заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, представництвом інтересів юридичної особи в суді під час здійснення адміністративного судочинства, тобто відповідно до положень ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності. Не знаходять своє обґрунтування і доводи відповідача у відзиві на адміністративний позов про зменшення понесених позивачем витрат у зв`язку із правничої допомогою до 1000 грн., оскільки лише загальним посиланням на рівень складності такої категорії справи чи наявність в суді великої кількості справ з аналогічної категорії не доводиться відповідачем неспівмірність понесених учасником витрат, як це вимагає частина 7 ст. 134 КАС України. Колегія суддів зазначає, що гонорар адвоката обумовлений сторонами відповідного Договору та не є завищеним порівняно предметом спору та значенням справи для позивача. Виходячи з фактичності одержаної позивачем правничої допомоги, пов`язаності цих послуг із розглядом справи та їх співмірності зі спірними правовідносинами, апеляційний суд доходить у суду першої інстанції не виникло обставин для залишення без задоволення вимог позивача щодо відшкодування цих витрат. Разом з цим, з аналогічних обставин, з посиланням на Договір від 14.07.2022 року №пп-436, в апеляційній скарзі ставиться питання про відшкодування Приватному підприємству "АЛЬФА ЛЮКС" понесених витрат на правову допомогу у зв`язку із апеляційним розглядом справи у сумі 1500 грн. Апеляційний суд враховує, що заявлені до відшкодування витрати передбачені п. 5.1 Договору. Фактичність наданих адвокатом послуг підтверджується апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, відзивом на апеляційну скаргу відповідача та відповіддю на відзив відповідача. Повноваження Адвоката на представництво інтересів позивача в апеляційному суді підтверджено ордером Серії ВН №1093821. Фактична оплата правничої допомоги за Договором від 14.07.2022 року №пп-436 по другому етапу підтверджується платіжним дорученням від 05.10.2022 року №2683 та випискою про зарахування коштів на рахунок Виконавця. Перевіривши обсяг наданих Адвокатом правничих послуг у зв`язку із розглядом цієї справи в апеляційній інстанції, колегія суддів враховує, що сторонами Договору узгоджено фіксований розмір гонорару, а отже не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником. При цьому, апеляційний суд встановив, що ці послуги пов`язані із складенням заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, представництвом інтересів юридичної особи в суді під час здійснення адміністративного судочинства, тобто відповідно до положень ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності. Не знаходять своє обґрунтування і доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про залишення без задоволення вимог позивача про відшкодування цих витрат, неспівмірність понесених учасником витрат, як це вимагає частина 7 ст. 134 КАС України, відповідачем не доводиться. Колегія суддів зазначає, що гонорар адвоката обумовлений сторонами відповідного Договору та не є завищеним порівняно предметом спору та значенням справи для позивача. Виходячи з фактичності одержаної позивачем правничої допомоги, їх пов`язаності із розглядом цієї справи та співмірності із спірними правовідносинами, апеляційний суд доходить висновку про відшкодування позивачу понесених витрат у зв`язку із правничою допомогою у повному обсязі. Стосовно відшкодування понесених позивачем під час апеляційного розгляду витрат у вигляді оплати судового збору у сумі 3721,5 грн. згідно платіжного доручення від 05.10.2022 року №2684, колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга позивача стосується розподілу судових витрат, тобто вирішення судом першої інстанції тих питань, які не пов`язані з вимогами адміністративного позову. Відповідно, вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір». З огляду на наведене, оплачений позивачем в суді апеляційної інстанції судовий збір відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вважається надміру сплаченим та підлягає поверненню апелянту в установленому порядку за його окремою заявою. Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції про часткове задоволення вимог є правильними, але під час розподілу судових витрат судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року в частині розподілу судових витрат між сторонами змінити в мотивувальній та резолютивній частинах, викласти абз. 4 резолютивної частини рішення наступного змісту: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) на користь Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" (Французький бульвар, б. 22, корп. 2, оф. 3, м. Одеса, код ЄДРПОУ 37351098) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. та з оплати правової допомоги у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) на користь Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" (Французький бульвар, б. 22, корп. 2, оф. 3, м. Одеса, код ЄДРПОУ 37351098) судові витрати, понесені у зв`язку із оплатою правової допомоги в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв