Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 932/11032/21 (2-а/932/45/22)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 932/11032/21 (2-а/932/45/22) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., за участю представника позивача Мендрух О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2022 року в адміністративній справі №932/11032/21 (2-а/932/45/22) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Іваник В.О. від 29 жовтня 2021 року, серії БАА № 576142 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 576142 від 29 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 140 КУпАП. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем обґрунтовано, оскільки позивачем було допущено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Відзив від позивача на адресу суду не надходив. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, постановою БАА №576142 від 29.10.2021 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 1020 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 13.10.2021 року о 17 год. 00 хв. на а/д Н-31 «Дніпро-Царичанка-Кобиляки-Решетилівка» на км 24, 26-30, 39-41, 42-48, 51-56, 76-89, начальник служби автомобільних доріг в Дніпропетровській області Коломійцев О.А., будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційне утримання зазначених ділянок дороги, не вжив своєчасних заходів з ліквідації ямковості, колісності, напливів, чим порушив вимоги п. 1.5 ПДР та ДСТУ 3587-97. Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесені оскаржуваної постанови не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про необхідність її скасування. Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до пункту 1.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Приписами ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналіз вказаних правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати відповідних посадових осіб до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема суб`єкта адміністративного правопорушення та на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Як свідчать встановлені обставини справи, ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області з 01 вересня 2021 р. відповідно до наказу Державного агентства автомобільних доріг України № 456-К від 28.08.2021 та з 01 вересня 2021 р. приступив до виконання посадових обов`язків (наказ № 390к від 30.08.2021). З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до суду Положення про функціональні обов`язки та відповідальність керівництва Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області від 18.06.2021 року № 146, відповідно до якого, начальник Служби несе відповідальність за стан та розвиток мережі автомобільних доріг у Дніпропетровській області. Отже, станом на дату складання акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (12.10.2021) та дату винесення спірної постанови (22.10.2021) позивач займав посаду начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області та останній є суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 140 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту допущення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем було надано акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 13.10.2021 року. Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 (зареєстровано в Мінюсті України 10.11.2015 за № 1408/27853) затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Пунктом 3 розділу II Інструкції передбачено, що при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1-3 ст. 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: 1) пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд. Таким чином, доказом скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 140 КУпАП, є акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі. Вимоги щодо змісту та реквізитів Акту визначені додатком 2 до Інструкції № 1395. Так, Акт обстеження складається за участю представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки та в присутності двох свідків. В той же час, текст Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 13.10.2021 року свідчить про те, що Акт складений на бланку, який не відповідає формі Акту, затвердженого Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, а саме: цей Акт складався без участі представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки. Колегія суддів наполягає на обов`язковій реалізації принципу невідворотності юридичної відповідальності, разом з тим правоохоронні органи повинні діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, встановлені законом, дотримуючись процедури притягнення винних осіб до відповідальності. Вимоги, які пред`являються до суб`єктів владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій спрямовані державою, перш-за все, на запобігання свавілля та неухильного дотримання прав фізичних і юридичних осіб. Оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 140 КУпАП, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування спірної постанови як не правомірної. Відтак, виходячи з зазначених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення та скасування останньої і закриття при цьому провадження у справі, як то передбачено п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.02.2022 року в адміністративній справі №932/11032/21 (2-а/932/45/22) - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай