Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/5802/22

Справа № 127/5802/22 Провадження № 33/801/1001/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Підрези Ірини Василівни, подану від імені ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, встановив: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Вирішено питання про стягнення судового збору. Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 11.02.2022, водій ОСОБА_1 о 05 год. 40 хв. в м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, керував транспортним засобом Рено-21 д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «Соціотерапія» ВОР» у лікаря-нарколога, результат позитивний висновок 0171 (канабіс). Чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2022 року адвокат Підреза І. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки сторона захисту вважає, що оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для цієї справи, неправильно застосовано норми процесуального права, тому просить її скасувати, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити. Також ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в зв`язку з проходженням ОСОБА_1 військової служби по мобілізації. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки сама подія перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння була зафіксована 11.02.2022 о 5 год 40 хв, отже протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №534937 від 18.02.2022 прийнято з пропуском процесуальних строків, передбачених ст. 254 КУпАП, якою передбачено, що такий протокол про адміністративну відповідальність має бути складено не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі. При цьому, будь-яких випадків відстрочення моменту складання протоколу чинним законодавством не передбачено. Отже, на думку сторони захисту, з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №534937 від 18.02.2022 складено з порушенням вимог ст. 254, 256 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», на що суд першої інстанції не звернув ніякої уваги, що свідчить про неповне з`ясування місцевим судом обставин справи. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення не було складено безпосередньо після огляду ОСОБА_1 , тому вважає, що такі дії співробітників поліції не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Дотримання даного принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля, наприклад, як в цьому випадку, уповноваженою особою безпідставно не було складено протокол одразу після виявлення адміністративного правопорушення. Посилаючись на норми ст. 62 Конституції України, зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. Відтак вважає, що складення та оформлення даної справи про адміністративне правопорушення виконано неналежним чином, а зазначені в апеляційній скарзі недоліки та неповнота не можуть бути усунені в суді, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування клопотання про поновлення його підзахисному ОСОБА_1 пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2022 року, зазначила, що про її наявність він дізнався лише в жовтні 2022 року, оскільки наразі проходить військову службу по мобілізації. Копію такої постанови ОСОБА_1 особисто не отримував, з матеріалами справи його представник ознайомилася лише 19.10.2022. Оскільки ОСОБА_1 призваний на військову службу ще з 27.02.2022 і по даний час її проходить, що підтверджується копією військового квитка, то відповідно він не мав змоги прибути в судове засідання, так як не був взагалі повідомлений про розгляд справи. За таких підстав вважає, що строк на оскарження вищевказаної постанови суду був пропущений з поважних причин, оскільки в бойових умовах у скаржника відсутні будь-які технічні можливості та інтернет, що є необхідним для вчасної подачі документів. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об`єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення. Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки строки на апеляційне оскарження пропущені з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 не був присутній в суді в день винесення постанови. В судовому засіданні адвокат Підреза І. В. підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити. Перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов до наступного висновку. Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Крім того, відповідно п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, у разі виявлення іншого, крім алкогольного, сп`яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я та проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу не проводиться. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом і детально викладені у постанові. Огляд ОСОБА_1 було проведено в медичному закладі КНП «Соціотерапія» ВОР» у лікаря-нарколога із дослідженням біологічного середовища (сечі), за результатами якого встановлено, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння. Висновок КНП «Соціотерапія» ВОР» № 0171 від 11.02.2022 складений на відповідному бланку, засвідчений підписом лікаря, який проводив огляд з прикладанням печатки, а тому суд не вбачає законних підстав ставити під сумнів висновки медичного обстеження, який свідчить, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем під впливом наркотичного сп`яніння, що заборонено Правилами дорожнього руху. Доводів на спростування його правильності захист суду не надав. Апеляційний суд вважає, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проведений з дотриманням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак наркотичного сп`яніння, тому доводи апеляційної скарги не спростовують вірні висновки суду першої інстанції. Зазначене підтверджується і дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зафіксована подія перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння 11.02.2022, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №534937 лише 18.02.2022, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та закриття провадження у справі, оскільки ст. 247 КУпАП не передбачає такої обставини, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення. Приписами ст. 254 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Як слідує із матеріалів справи, складення протоколу у даному випадку слідувало за отриманням висновку щодо результатів медичного огляду від 11.02.2022 про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, оскільки лише після цього можна встановити підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення вимог п 2.9. а ПДР. Законодавець презюмує необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і ці приписи закону поліцейським були дотримані, підтвердженням чому є досліджений відеозапис, що знаходиться в матеріалах справи. З матеріалів справи встановлено, що того ж дня, коли було отримано висновок щодо результатів обстеження ОСОБА_1 , з поліцейським було узгоджено дату та час явки для складання протоколу, і у визначений час було складено протокол про адміністративне правопорушення. Положення ст. 254 КУпАП, як і норми КУпАП в цілому, не передбачають будь-яких правових наслідків складення протоколу про адміністративне правопорушення поза межами визначеного ст. 254 КУпАП строку. На думку апеляційного суду, складання протоколу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП не спростовує правильність викладених у ньому фактичних обставин події і не тягне за собою визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом . Апеляційний суд також враховує, що протокол про адміністративне правопорушення оцінений судом у сукупності з іншими доказами, і обставини, які в ньому зазначені, підтверджуються висновком КНП «Соціотерапія» ВОР» щодо результатів медичного огляду від 11.02.2022, відповідно до якого ОСОБА_1 на час огляду перебував у стані наркотичного сп`яніння. Отже, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку, Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року). Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні. За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2022 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 251, 268, 294 КпАП України, Суд, постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2022 року. Апеляційну скаргу адвоката Підрези Ірини Василівни, подану від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення . Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 червня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко