Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/435/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 року м. Харків Справа № 917/435/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А. при секретарі Стойка В.В. за участю: позивача - не з`явився; відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко О.П. (вх. №1125П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2022 року у справі №917/435/22, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.), повний текст якого складено 19.09.2022 року за позовом Фізичної особи- підприємця Кочерги Миколи Сергійовича, Полтавська область, Диканський р-н, с. Надежда до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", м. Полтава про стягнення 1 530 408,90 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.09.2022 року у справі №92917/435/22 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" на користь Фізичної особи підприємця Кочерги Миколи Сергійовича суму основного боргу у розмірі 1 487 045,16 грн.; суму трьох відсотків річних у розмірі 5 011,80 грн.; інфляційні збитки у розмірі 4 939,95 грн.; суму пені у розмірі 33 411,99 грн.; судовий збір у розмірі 22 956,13 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвокат Остапенко О.П. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2022 року у справі повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; вирішити питання про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке. ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" позбавлено можливості здійснити розрахунок за договором у зв`язку з обмеженнями введеними постановою Правління НБУ "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" № 13 від 24.02.2022 року зі змінами, що підтверджується гривневим дорученням № 37697 від 10.06.2022 року на суму 1 487 045,16 грн. та випискою по гривневих дорученнях з 04.03.2022 року по 10.06.2022 року. Листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс - мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України. Відповідач не має можливості виконати свої зобов`язання за договором після 04.03.2022 pоку, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме: введенням на території України воєнного стану; забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь; накладенням арешту на рахунки. Вказані обставини виникли вже після укладення договору, не залежали від волі відповідача та останнім вжито всіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко О.П. на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2022 року у справі; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/435/22. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 року призначено справу до розгляду на "14" грудня 2022 року о 15:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. 29.11.2022 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко А.П. надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№7493), в якій останній просив забезпечити участь представника в судовому засіданні призначеному на 14.12.2022 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon". Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко А.П.; судове засідання у справі, призначене на "14" грудня 2022 р. о 15:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132 ухвалено провести за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко А.П. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; повідомлено представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко А.П., що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник зобов`язаний зайти до системи відеоконференцзв`язку та авторизуватися в ній за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції надіслати на електронну адресу суду документи, що посвідчують особу та її повноваження, скріплені електронним цифровим підписом, а в разі відсутності такого підпису - скановані копії документів і пред`явити їх оригінали під час судового засідання; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. 08.12.2022 року на електронну адресу суду від представника Фізичної особи- підприємця Кочерги Миколи Сергійовича - адвоката Дзюбенко В.О. надійшла заява (вх..№7876), в якій остання просила надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 14.12.2022 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцз`язку "EasyCon". Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12,2022 року задоволено заяву представника Фізичної особи- підприємця Кочерги Миколи Сергійовича - адвоката Дзюбенко В.О. (вх..№7876) про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; судове засідання у справі, призначене на "14" грудня 2022 р. о 15:00 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132 ухвалено провести за участю представника Фізичної особи- підприємця Кочерги Миколи Сергійовича - адвоката Дзюбенко В.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; повідомлено представника Фізичної особи- підприємця Кочерги Миколи Сергійовича - адвоката Дзюбенко В.О., що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник зобов`язаний зайти до системи відеоконференцзв`язку та авторизуватися в ній за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції надіслати на електронну адресу суду документи, що посвідчують особу та її повноваження, скріплені електронним цифровим підписом, а в разі відсутності такого підпису - скановані копії документів і пред`явити їх оригінали під час судового засідання; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. 14.12.2022 року на адресу суду апеляційної інстанції від представника Фізичної особи- підприємця Кочерги Миколи Сергійовича - адвоката Дзюбенко В.О. (вх..№8184ел.9167) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко О.П. (вх..№8181ел.9162) надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, які долучено до матеріалів справи, а тому судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 14.12.2022 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" з використанням власних технічних засобів представника Фізичної особи- підприємця Кочерги Миколи Сергійовича - адвоката Дзюбенко В.О. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко А.П. не проводилось. У судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 14.12.2022 року о 15:00 год. не з`явились всі учасники справи, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи; фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. У зв`язку з введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, з метою дотримання розумного балансу між реалізацією права на апеляційне оскарження і принципу юридичної визначеності, копії ухвал суду апеляційної інстанції від 02.11.2022 року та від 30.11.2022 року було надіслано на вказані учасниками справи офіційні електронні адреси: ФОП Кочерга М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адвокат - Остапенко О.П - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримані за цими електронними адресами: ФОП Кочерга М.С., Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" та адвокатом - Остапенко О.П., що підтверджується роздруківками електронного листування, які містяться у матеріалах справи. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 року у cправі № 911/1808/21, де, зокрема, вказано, що порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством. Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам". Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвали суду апеляційної інстанції від 02.11.2022 року та від 30.11.2022 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039. Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи). При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. 04.01.2022 року між ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (замовник) та ФОП Кочерга М.С. (виконавець) укладено договір № КМС/СО/040122 на послуги автомобільною та спеціальною технікою. Згідно п. 8.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань, які виникли під час дії договору. Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає послуги автомобільним транспортом та/(або) спеціальною технікою (далі по тексту разом або окремо - послуги). Вартість послуг та перелік техніки визначено у Додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору). Згідно п. 4.4. договору, на підставі первинних документів, підписаних уповноваженою особою замовника, виконавець складає акт прийому-передачі наданих послуг. Пунктом 4.5 договору визначено, що акти прийому-передачі наданих послуг надаються виконавцем замовнику в двох оригінальних примірниках. Акт прийому-передачі наданих послуг надається не пізніше 5-ти робочих днів за звітним місяцем або не пізніше 5-ти робочих днів після завершення надання послуг. Замовник у 5-ти денний строк з дати отримання розглядає та підписує акт прийому-передачі наданих послуг. Відповідно до п. 4.7 договору оплата вартості послуг здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг та отримання від виконавця оригіналу рахунку. У п. 5.9. договору сторони погодили, що за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.7. договору, замовник на письмову вимогу виконавця, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Згідно п.п. 6.1 - 6.4 розділу 6 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин на час дії таких обставин. Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють: стихійні лиха (пожежі, повені, зсуви, тощо), воєнні дії, злочинні дії третіх осіб, епідемії, страйки, бойкот, рішення і дії органів державної влади, тощо. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, як причину неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, звільняється від відповідальності за таке неналежне виконання тільки в тому випадку, якщо форс-мажорні обставини, на які посилається сторона, виникли після укладення договору, їх виникнення в момент укладення договору було малоймовірним, їх виникнення викликано подіями, що не залежали від волі цієї сторони, і ця сторона вжила всіх необхідних заходів, для того щоб уникнути або усунути негативні наслідки цих обставин. Позивач вказує на те, що відповідно до умов договору, ним як виконавцем за період з 04.01.2022 року до 20.04.2022 року були надані відповідачу як замовнику послуги загальною вартістю 1 487 045,16 грн., що підтверджується наступними актами надання послуг: від 15.01.2022 року № 1 на суму 74 034,48 грн.; від 15.01.2022 року № 2 на суму 92 187,36грн.; від 15.01.2022 року № 3 на суму 67 646,76 грн.; від 15.01.2022 року № 4 на суму 21 603,96 грн.; від 15.01.2022 року № 5 на суму 7 175,64 грн.; від 15.01. 2022 року № 6 на суму 35 689,20 грн.; від 15.01.2022 року № 7 на суму 10 409,76 грн.; від 31.01.2022 року № 9 на суму 73 116,84 грн.; від 31.01.2022 року № 13 на суму 11 68320 грн.; від 31.01.2022 року № 14 на суму 49 816,44 грн.; від 31.01.2022 року № 15 на суму 53 679,60 грн.; від 31.01.2022 року № 17 на суму 89 454,72 грн.; від 15.02.2022 року № 18 на суму 9 411,48 грн.; від 15.02.2022 року № 19 на суму 12 472,32 грн.; від 15.02.2022 року № 20 на суму 68 347,56 грн.; від 15.02.2022 року № 21 на суму 73 569,96 грн.; від 15.02.2022 року № 22 на суму 98 574,36 грн.; від 15.02.2022 року № 23 на суму 101 951,04 грн.; від 15.02.2022 року № 24 на суму 62 997,96 грн.; від 28.02.2022 року № 25 на суму 38 675,28 грн.; від 28.02.2022 року № 26 на суму 14 043,48 грн.; від 28.02.2022 року № 27 на суму 49 360,32 грн.; від 28.02.2022 року № 28 на суму 37 450,20 грн.; від 28.02.2022 року № 29 на суму 70 378,20 грн.; від 28.02.2022 року № 30 на суму 9 937,44 грн.; від 28.02.2022 року № 31 на суму 39 065,40 грн.; від 15.03.2022 року № 32 на суму 1 635,12 грн.; від 15.03.2022 року № 33 на суму 13 166,40 грн.; від 15.03.2022 року № 34 на суму 25 445,76 грн.; від 16.03.2022 року № 35 на суму 32 687,88 грн. Позивач посилається на те, що 20.04.2022 року ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" розрахунок за отримані послуги не здійснено, сума заборгованості ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" перед ФОП Кочерга М.С. за отримані послуги в межах договору складає 1 487 045,16 грн. Крім того, між ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" перед ФОП Кочерга М.С., з метою узгодження заборгованості з оплати за отримані послуги за вказаним договором та визначення її розміру, був підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2022 року. Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1 530 408,90 грн., з яких: сума основного боргу - 1 487 045,16 грн.; сума 3% річних - 5 011,80 грн.; інфляційні втрати - 4 939,95 грн.; сума пені - 33 411,99 грн. 15.09.2022 року господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Так, між ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (замовник) та ФОП Кочерга М.С. (виконавець) укладено договір № КМС/СО/040122 на послуги автомобільною та спеціальною технікою. Виходячи із змісту укладеного договору на послуги автомобільною та спеціальною технікою, договір за своєю правовою природою є договором надання послуг. Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За матеріалами справи, за період з 04.01.2022 року до 20.04.2022 року позивачем були надані відповідачу, як замовнику послуги загальною вартістю 1 487 045,16 грн., що підтверджується наступними актами надання послуг: від 15.01.2022 року № 1 на суму 74 034,48 грн.; від 15.01.2022 року № 2 на суму 92 187,36грн.; від 15.01.2022 року № 3 на суму 67 646,76 грн.; від 15.01.2022 року № 4 на суму 21 603,96 грн.; від 15.01.2022 року № 5 на суму 7 175,64 грн.; від 15.01. 2022 року № 6 на суму 35 689,20 грн.; від 15.01.2022 року № 7 на суму 10 409,76 грн.; від 31.01.2022 року № 9 на суму 73 116,84 грн.; від 31.01.2022 року № 13 на суму 11 68320 грн.; від 31.01.2022 року № 14 на суму 49 816,44 грн.; від 31.01.2022 року № 15 на суму 53 679,60 грн.; від 31.01.2022 року № 17 на суму 89 454,72 грн.; від 15.02.2022 року № 18 на суму 9 411,48 грн.; від 15.02.2022 року № 19 на суму 12 472,32 грн.; від 15.02.2022 року № 20 на суму 68 347,56 грн.; від 15.02.2022 року № 21 на суму 73 569,96 грн.; від 15.02.2022 року № 22 на суму 98 574,36 грн.; від 15.02.2022 року № 23 на суму 101 951,04 грн.; від 15.02.2022 року № 24 на суму 62 997,96 грн.; від 28.02.2022 року № 25 на суму 38 675,28 грн.; від 28.02.2022 року № 26 на суму 14 043,48 грн.; від 28.02.2022 року № 27 на суму 49 360,32 грн.; від 28.02.2022 року № 28 на суму 37 450,20 грн.; від 28.02.2022 року № 29 на суму 70 378,20 грн.; від 28.02.2022 року № 30 на суму 9 937,44 грн.; від 28.02.2022 року № 31 на суму 39 065,40 грн.; від 15.03.2022 року № 32 на суму 1 635,12 грн.; від 15.03.2022 року № 33 на суму 13 166,40 грн.; від 15.03.2022 року № 34 на суму 25 445,76 грн.; від 16.03.2022 року № 35 на суму 32 687,88 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданому господарському суду першої інстанції не заперечує факт надання позивачем послуг у обсязі, визначеному вказаними вище актами. Відповідно до п. 4.7 договору оплата вартості послуг здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг та отримання від виконавця оригіналу рахунку. Виходячи з погоджених договірних умов та фактичне погодження прийняття послуг, строки оплати за відповідними актами настають протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Таким чином, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Крім того, у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2022 року, підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками. Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Господарським судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 року у справі № 916/1727/17, де, зокрема, вказано на те, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості наданих послуг у розмірі 1 487 045,16 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з оплати вартості наданих послуг в загальному розмірі 1 487 045,16 грн. Аргументи апелянта на те, що відповідач позбавлений можливості здійснити розрахунок за договором у зв`язку з обмеженнями, введеними постановою Правління НБУ "Про роботу банківської системи в період воєнного стану" № 13 від 24.02.2022 року зі змінами, що підтверджується гривневим дорученням № 37697 від 10.06.2022 року на суму 1 487 045,16 грн. та випискою по гривневих дорученнях з 04.03.2022 року по 10.06.2022 року; він не має можливості виконати свої зобов`язання за договором після 04.03.2022 pоку у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме: введенням на території України воєнного стану; забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь; накладенням арешту на рахунки, що виникли вже після укладення договору, не залежали від волі відповідача та ним вжито всіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, не приймаються, з огляду на таке. За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. З а змістом частини 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Так, норма частини 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Так, за змістом укладеного між сторонами договору, сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна в строк, що не перевищує 10 (десяти) календарних днів, сповістити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин. Сторона, яка не повідомить в зазначений термін іншу сторону договору про настання у неї форс-мажорних обставин, позбавляється права посилатися на них у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором (абз. 1, 2 п. 6.5 договору). Втім, відповідачем не вчинено дій, спрямованих на своєчасне повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що має для нього наслідком неможливість посилатися на відповідні обставини в якості підстав для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору щодо своєчасного проведення розрахунків, як сторону, яка не повідомила про такі обставини в строк, що не перевищує 10 (десяти) календарних днів про їх настання. Окрім того, за матеріалами справи, акт звірки взаємних розрахунків, який було підписано з метою узгодження заборгованості з оплати за отримані послуги за вказаним договором та визначення її розміру станом на 31.03.2022 року між ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" перед ФОП Кочерга М.С., не містить заперечень з боку відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань та настання форс-мажорних обставин. А тому, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сама по собі обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору. Крім того, будь-які обмеження видаткових операцій, які введені Національним Банком України не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку виконати договірне зобов`язання. Отже, апелянт, який посилається на неможливість належного виконання зобов`язання відповідачем у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти Україні, яка розпочалась 24.02.2022 року, не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України того, що вказані обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Формальна констатація неможливості виконання відповідачем грошового зобов`язання в силу наявності форс-мажорних обставин не є необхідним та достатнім фактором для його ухилення від виконання зобов`язання. Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №911/1805/21, де, між іншим вказано на те, що саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку; дослідження таких обставин повинно відбуватись із дотриманням вимог частини першої ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та положень ст. 236 ГПК України, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи; при цьому не можна визнати належним чином та повністю дослідженими обставини, в розумінні ст. 236 ГПК України, саму лише констатацію судами факту про підтвердженість сертифікатом у відповідача обставин непереборної сили, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання, без дослідження наявності у таких обставин ознак надзвичайності та невідворотності. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача обставин непереборної сили, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання, або ж наявності у таких обставин ознак надзвичайності та невідворотності. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень вказаної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості наданих послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано. У позові позивач просив стягнути з відповідача суму 3% річних у сумі 5 011,80 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 939,95 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 33 411,99 грн., колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором. Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Вище вказано, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг. У п.5.9 договору сторони погодили, що за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.7. договору, замовник на письмову вимогу виконавця, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розрахований позивачем розмір пені не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 1 487 045,16 грн. основного боргу; 3% річних - 5 011,80 грн.; інфляційних втрат - 4 939,95 грн.; пені - 33 411,99 грн. Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Разом із тим, згідно з ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом частин 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, де, зокрема, вказано на те, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Так, між позивачем (ФОП Кочерга М.С.) та адвокатом Вороною Оленою Анатоліївною укладено договір про надання правової допомоги № 59 від 19.04.2022 року, відповідно до якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу. Додатковою угодою № 1 від 19.04.2022 року до договору визначено конкретне доручення клієнта, а саме надання правової допомоги щодо питання стягнення заборгованості в межах господарських правовідносин ФОП Кочерга М. С. з ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" за договором № КМС/СО/040122 на послуги автомобільною та спеціальною технікою від 04.01.2022 року, що включає: вивчення та аналіз господарських та первинних бухгалтерських документів; надання правової консультації і роз`яснень; складання претензії про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій; складання, оформлення та подання позовної заяви до господарського суду. Додатковою угодою № 1, враховуючи положення п. 3.2. договору № 59 від 19.04.2022 року, також, було погоджено розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану правову допомогу, визначену п. 1 Додаткової угоди. Сума гонорару визначена у фіксованому розмірі та складає 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. 03.05.2022 року адвокатом було надано звіт (опис) про обсяг наданої правової допомоги та підписано сторонами Акт наданих послуг № 1 від 03.05.2022 року. У позові позивач повідомив, що станом на дату подання позовної заяви, враховуючи умови договору № 59 про надання правової допомоги від 19.04.2022 року, фактичні розрахунки з адвокатом здійснені не були. 25.05.2022 року від адвоката надійшли докази оплати гонорару адвокату згідно договору № 59 про надання правової допомоги від 19.04.2022 року, а саме: виписка по рахунку від 17.05.2022 року. Отже, суду надані докази фактичного надання адвокатом правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 59 від 19.04.2022 року та оплати їх вартості: копії договору про надання правової допомоги № 59 від 19.04.2022 року; додаткової угоди № 1 від 19.04.2022 року до договору № 59 про надання правової допомоги від 19.04.2022 року; звіту (опису) про обсяг наданої правової допомоги від 03.05.2022 року; акту наданих послуг № 1 від 03.05.2022 року; рахунку № 1 від 03.05.2022 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордеру на надання правової допомоги; виписки по рахунку від 17.05.2022 року. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18, де, зокрема, вказано на те, що суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. А отже, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що 5000,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати позивача на правову допомогу у справі та задовольнив заяву позивача у повному обсязі. Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року) Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" - адвоката Остапенко О.П. залишити без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2022 року у справі №917/435/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19.12.2022 року. Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя П.В. Тихий Суддя І.А. Шутенко