Постанова Львівський апеляційний суд № 462/3997/22

Справа № 462/3997/22 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М. Провадження № 33/811/1278/22 Доповідач: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2022 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 21 жовтня 2022 року, встановив: постановою Залізничного районного суду м.Львова від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 грн. Згідно постанови, ОСОБА_1 30.07.2022 року о 21.00 год. у м.Львові, на вул.Караджича, 29, керуючи автомобілем LAND ROVER, номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та, рухаючись заднім ходом, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб та здійснив зіткнення з механічним шлагбаумом. В результаті наїзду автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.2.3 «Б», 10.9. ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати й провадження в справі закрити. Вважає судове рішення незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зазначає, що з огляду на те, що п. 10.9 ПДР України передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, в діях ОСОБА_1 відсутнє вказане порушення, дія якого поширюється виключно на учасників дорожнього руху, оскільки стовпчик ніяк не належить до учасників дорожнього руху. Стверджує, що пошкодження стовпчика не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та порушень п. 10.9 ПДР України. Звертає увагу, що відповідно до довідки ОСББ, за адресою знаходження стовпчика не тільки не завдано пошкодження стовпчику але і власне сам стовпчик знаходиться на тому місці протиправно у відповідності до рішення суду від 15.02.21 року у справі 380/10364/20. Вказує, що суд посилається як на доказ керування ОСОБА_1 автомобілем на сплачений останнім штраф відповідно до постанови серії БАА №555751 від 30.07.2022 року, складеної за ст.126 КУпАП. Апелянт вважає, що непред`явлення документів та сплата штрафу не робить ОСОБА_1 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП. Щодо письмових показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які начебто бачили, що водій автомобіля перебував у стані алкогольного сп`яніння, то такі не слід брати до уваги, останні не є медичними експертами та не можуть визначити чи перебувала особа у стані алкогольного сп`яніння. Стверджує, що відмовився надати поліцейським своє водійське посвідчення, оскільки автомобілем керувала ОСОБА_4 , яка і була зупинена поліцейськими під час керування і надала поліцейським своє посвідчення водія, однак реєстраційний документ з полісом страхування знаходилися у нього, тому, як власник автомобіля, він був зобов`язаний пред`явити їх поліцейським, хоч і не керував автомобілем. Звертає увагу, що свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що саме вона керувала автомобілем до моменту її зупинки поліцейськими та надавала своє водійське посвідчення, а ОСОБА_1 сидів весь час на пасажирському сидінні. На думку апелянта, судом було допущено викривлення показів свідка ОСОБА_5 , застосування припущень при постановленій судового рішення, свідоме викривлення факту наявності його заперечень у протоколі, ігнорування норм закону які регулюють шкоду та відповідальність за її спричинення. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду апеляційної скарги, про причини неявки апеляційний суд не повідомили, тому суд, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги у їх відсутності. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити. Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 189610 від 30.07.2022 року, який складений особою, яка має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, їх зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у достовірності занесених у нього даних не викликає, на час розгляду справи ніким не спростований; - схемою місця ДТП, якою підтверджується факт ДТП 30.07.2022 року о 21.00 год. у м.Львові, на вул.Караджича, 29, за участю автомобіля LAND ROVER, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та здійснив зіткнення з механічним шлагбаумом; - копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 189609 від 30.07.2022 року, який складено відносно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; - копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 555751 від 30 липня 2022 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та, рухаючись заднім ходом, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб та здійснив зіткнення з механічним шлагбаумом, а тому приходжу до переконання, що своїми діями він порушив вимоги п.п.2.3 «Б», 10.9. ПДР України. Відтак, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що бачив, як водій у стані алкогольного сп`яніння керував автомобілем, рухався заднім ходом, вперся в шлагбаум, виходив з автомобіля та ледве стояв на ногах, після чого він викликав поліцію, а після прибуття поліції автомобілем вже керувала жінка, та поясненнями свідка ОСОБА_6 , який зазначив, що водій автомобіля LAND ROVER при паркуванні збив стовп, знаходячись у стані сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 виконав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 555751 від 30 липня 2022 року, сплативши штраф, чим підтвердив, що він керував транспортним засобом без посвідчення водія. Крім того, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 23 серпня 2022 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим спростовуються доводи апелянта в цій частині. Твердження про те, що транспортним засобом керувала ОСОБА_4 , не заслуговує на увагу, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що згадана особа керувала автомобілем марки LAND ROVER, номерний знак НОМЕР_1 , матеріали справи не містять. Враховуючи вищенаведене, вважаю, що покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини справи, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правильного висновку про порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 «Б», 10.9. ПДР України та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відтак, постанова Залізничного районного суду м.Львова від 21 жовтня 2022 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 21 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Маліновська-Микич О.В.