Постанова Львівський апеляційний суд № 465/10548/21

Справа № 465/10548/21 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В. Провадження № 33/811/1285/22 Доповідач: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2022 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю захисника Павелчака Я.О., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м.Львова від 17 червня 2022 року, встановив: постановою Франківського районного суду м.Львова від 17 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп. Згідно постанови, 18.12.2021 року о 13 год. 49 хв. у м. Львові по вул. Наукова, 2Д, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Combo, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану постанову скасувати та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі в зв`язку з відсутніс­тю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження щодо поважності причин пропуску строку зазначає, що оскаржувану постанову винесено судом без його участі. Також звертає увагу, що постанова суду першої інстанції від 17.06.2022 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 22.06.2022 та лише після цього її було вручено ОСОБА_1 та його представнику. Вказує, що з огляду на такі обставини, судове рішення було оскаржено протягом 10 днів з моменту його отримання, з врахуванням вихідних днів (02.07.2022-03.07.2022). Тому строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. Крім того, покликаючись на наявність постанов Львівського апеляційного суду від 15.07.2022 та 19.08.2022 ОСОБА_1 зазначає, що оскільки його апеляційна скарга по суті не розглядалась, він повторно подав апеляційну скаргу, так як Кодекс України про адміністративні правопорушення не обмежує такого права. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду є незаконною та винесеною з порушенням законодавства, без врахування доказів, встановлених в судовому засіданні. Стверджує, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи, що було встановлено в ході судового засідання. Покликаючись на п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2015 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказує, що ознакою того, що особа керувала ТЗ є рух автомобіля, відтак, поза увагою суду залишився той доказ, що ОСОБА_1 знаходився на автозаправці і по дорозі не рухався, що підтверджується відеоплівками з нагрудних камер відеоспостереження, оглянутих працівниками поліції. Звертає увагу, що на вимоги захисника Фальшовика Д., який прибув на автозаправку, до працівників поліції про дотримання ст.35 Закону України «Про національну поліцію», останні реагували з грубим порушенням Закону та усунули захисника Фальшовика Д. від надання правової допомоги, чим порушили право на захист. В подальшому працівники поліції не оголосили ОСОБА_1 його права, як вимагала ситуація, яка склалась та оформили документи, що останній відмовився надати документи на ТЗ, права на водіння, а також про відмову ОСОБА_1 слідувати на медосвідування. Апелянт стверджує, що при свідках працівник поліції заявив, що ОСОБА_1 відмовляється від медосвідування, однак він категорично заперечував це, що зафіксовано на камерах відеоспостереження, які оглядались судом. Заслухавши доводи захисника Павелчака Я.О., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у її задоволенні слід відмовити. З огляду на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 , а копію оскаржуваної постанови він отримав 22.06.2022 року, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити. Висновок суду першої інстанції про те, що у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме: даними протоколу серії ААБ № 054946 від 18.12.2021 року, який складений особою, яка має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, їх зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у достовірності занесених у нього даних не викликає, на час розгляду справи ніким не спростований; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 18.12.2021 року, згідно з яким для проходження відповідного огляду скеровується ОСОБА_1 , в якого поліцейським виявлені наступні ознаки наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці; письмовими поясненнями від 18.12.2021 року свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які засвідчили факт відмови у їхній присутності водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в лікаря-нарколога; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, згідно з якими ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 555381 від 18 грудня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`янніня, вважаю необґрунтованими з наступних підстав. Як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 268 КУпАП, запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі або відмовитися від проходження такого. В подальшому, водій ОСОБА_1 висловив заперечення щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі і від такого огляду категорично відмовився в присутності двох свідків, з урахуванням чого в направленні на проходження огляду було внесено відомості про те, що водій відмовився від огляду. Отже, висновки місцевого суду про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в передбаченому законом порядку є правильними. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що працівниками поліції не було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки працівники поліції після зробленої ОСОБА_1 заяви очікували на прибуття запрошеного водієм захисника, який в подальшому, відмовився представлятися працівникам поліції, надавати документи про наявність повноважень на здійснення захисту, іменував себе правозахисником та вчиняв дії, які згодом стали підставою для затримання цієї особи, що підтверджується відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції. Покликання ОСОБА_1 про те, що в працівника поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу спростовуються наявною в матеріалах справи копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 555381 від 18 грудня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП Враховуючи вищенаведене, вважаю, що, покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини справи, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті та з урахуванням вимог ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м.Львова від 17 червня 2022 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Франківського районного суду м.Львова від 17 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Маліновська-Микич О.В.