Постанова 4855 № 640/32501/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32501/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд: скасувати постанову старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ященко Тетяни Олегівни від 13.10.2021 про відкриття виконавчого провадження №67134176 з виконання постанови №59495611, виданої 25.11.2019 Солом`янським відділом державної виконавчої служби ЦМУ м. Києва Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору на користь держави у розмірі 115013,51 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022 залишено позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а якому просить суд: скасувати постанову державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хам`яка Владислава Олеговича від 25.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 122 285,18 грн. у виконавчому провадженні № 59495611. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07.04.2016 у справі № 760/3303/15-ц про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 44 706, 46 дол. США, заборгованість за простроченими процентами в розмірі 2 801,38 дол. США, пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 1 487,36 грн. та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 2911,02 грн. державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження №59495611. На підставі заяви стягувача, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.09.2021 виконавчий лист № 760/3303/15-ц, виданий Солом`янським районним судом м. Києва від 07.06.2019 повернуто стягувачу. За наслідками вказаної постанови, державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано постанову № 59495611 від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору на користь держави у розмірі 115013,51 грн., яка пред`явлена до примусового виконання в межах оскаржуваного виконавчого провадження ВП №67134176. Позивач вважає вищевказані постанови протиправними, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої до повернення виконавчого документу, як це мало місце у даній справі. Крім того, на думку позивача, Державний виконавець не проводив належних виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувана присуджених сум за виконавчим листом по справі №760/3303/15-ц, також державний виконавець не стягував у примусовому порядку грошові кошти, що свідчить про те, що у державного виконавця не було правових підстав для стягнення виконавчого збору, а тому оскаржувані постанови не відповідають вимогам ст.27 Закону №1404-VIII та підлягають скасуванню. Крім того, позивачка вказує, що вона не отримувала від відповідача оскаржуваних постанов та інших документів виконавчих проваджень та не знала про їх існування. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що законодавством, а саме, ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Поряд з цим, апелянт зазначає, що виконавчий документ був повернутий за заявою стягувача, і на її переконання, стягнення виконавчого збору без повного виконання виконавчого листа у зв`язку з його поверненням є протиправним. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на рішення Верховного Суду, зокрема у справах №910/1587/13, №640/8425/19 та на постанову Великої палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07.04.2016 по справі №760/3303/15-ц позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 44706,46 дол. США, заборгованість за простроченими процентами в розмірі 2801,38 дол. США, пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 1487,36 грн. та пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 2911,02 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судовий збір в розмірі 1827 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судовий збір в розмірі 1827 грн. Заочне рішення набрало законної сили 29.06.2016. Так, 07.06.2019 на виконання рішення Солом`янським районним судом м. Києва видано виконавчі листи по справі №760/3303/15-ц. AT "Укрсиббанк" 08.07.2019 звернулося до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання Солом`янського районного суду м. Києва від 07.04.2016 у справі №760/3303/15-ц. Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хам`яка Владислава Олеговича 15.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59495611 з примусового виконання виконавчого листа № 760/3303/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 44706 доларів США 46 центів, 2801 долар США 38 центів, 1487 гривень 36 копійок, 2911 гривень 02 копійки. Державним виконавцем 28.08.2019 було здійснено запити до уповноважених органів щодо майнового стану боржника. Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хам`яка Владислава Олеговича 28.08.2019 накладено арешт на майно, що належить боржнику у межах суми стягнення та з урахуванням виконавчого збору у сумі 1345455,98 грн. Крім того, 27.09.2019 постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хам`яка Владислава Олеговича накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми стягнення та з урахуванням виконавчого збору у сумі 1345455,98 грн. Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хам`яка Владислава Олеговича 30.09.2019 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу у сумі 1345455,98 грн. Представником позивачки Пазикою Є.С. 16.10.2019 було подано виписку по рахункам боржника, на підставі чого державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову від 18.10.2019 про зняття арешту з коштів боржника. Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хам`яка Владислава Олеговича 25.11.2021 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 122285,18 грн. В подальшому 06.09.2021 стягувач - AT "Укрсиббанк" звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу. Державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко Світланою Миколаївною 12.10.2021 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, 13.10.2021 державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко Світланою Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67134176 з виконання постанови державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хам`яка Владислава Олеговича від 25.11.2021 ВП №59495611 про стягнення виконавчого збору. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивачка звернулася із даним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у випадках, передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII). Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частинами 1 та 5 статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 27 Закону №1404-VIII у редакції, чинній станом на час винесення відповідачем оскаржуваної постанови, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Згідно з частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 42 Закону №1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Відповідно до абзацу 11 пункту 8 розділу III Інструкції № 512/5 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Отже, відповідно до законодавства, чинного, як станом на час відкриття вказаного виконавчого провадження, так і станом на час винесення відповідачем оскаржуваної позивачем постанови, розмір виконавчого збору становив 10 % від суми, що підлягала стягненню. З аналізу положень статті 27 Закону № 1404-VIII у вимірі обставин цієї справи надає підстави для висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу (зокрема без реального та/або повного його виконання) не спростовує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (повернутим) виконавчим документом. Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 по справі № 640/7697/21 та від 26.06.2020 по справі № 360/3324/19 від 11.08.2022 по справі № 640/23271/21 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем оскаржено в судовому порядку 15.07.2019 постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Хам`яка Владислава Олеговича відкрито виконавче провадження № 59495611 з примусового виконання виконавчого листа № 760/3303/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 44706 доларів США 46 центів, 2801 долар США 38 центів, 1487 гривень 36 копійок, 2911 гривень 02 копійки та стягнення виконавчого збору в розмірі 122285,18 грн. Щодо твердження апелянта про те, що законодавством, а саме, ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, на чому наголошено вище. Щодо твердження апелянта про те, що виконавчий документ був повернутий за заявою стягувача, і на її переконання, стягнення виконавчого збору без повного виконання виконавчого листа у зв`язку з його поверненням є протиправним, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, викладених вище. Колегія суддів звертає увагу, що ст.ст. 27, 40 Закону № 1404-VІІІ прямо передбачено стягнення виконавчого збору від суми, що підлягала стягненню, у разі повернення виконавчого документа за заявою стягувача. Іншого чинним законодавством не передбачено. Посилання апелянта на рішення Верховного Суду, зокрема у справах №910/1587/13, №640/8425/19, та на постанову Великої палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18, колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах мали місце інші обставини та інше правове регулювання, ніж те, що застосовується до правовідносин, що є предметом спору в цій справі. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції застосовує останню практику Верховного суду у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта не підлягає задоволенню, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан