Постанова Київський апеляційний суд № 760/33729/21

справа № 760/33729/21 провадження № 22-ц/824/11621/2022 головуючий у суді І інстанції Букіна О.М. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та просив суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 450 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 10 000 грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 10 травня 2021 року в місті Києві на проспекті Академіка Глушкова, 1 (ВДНГ) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля SЕAT Altea XL, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля BMW 430, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Зазначав, що автомобіль SEAT Altea XL, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності відповідачу, що підтверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС від 1 грудня 2021 року № 31/1925аз на адвокатський запит № 2911-2 від 29 листопада 2021 року, витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, а автомобіль BMW 430, д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Вказував, що на місці дорожньо-транспортної пригоди учасниками було складено та підписано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).Однак, у зв`язку з тим, що полісу про страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу у відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди не було, подальше врегулювання спору за допомогою страхової компанії було не можливе. Стверджував, що факт відсутності цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (д.н.з. НОМЕР_1 ) у відповідача станом на 10 травня 2021 року підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо стану чинності поліса внутрішнього ОЄЦПВВТЗ (https://policv-web.mtsbu.ua). Вказував, що оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю BMW 430. д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , були завдані механічні пошкодження, між позивачем та відповідачем була досягнута згода щодо відшкодування збитків відповідачем, та як наслідок визнання вини відповідачем. Зазначав, що даний факт підтверджується розпискою від 10 травня 2021 року, що написана відповідачем власноручно на місці дорожньо-транспортної пригоди. Як підтверджено розпискою від 10 травня 2021 року відповідач зобов`язувався відшкодувати 500 доларів США за дорожньо-транспортну пригоду. При цьому вказував, що розмір шкоди, яка заподіяна позивачу, становить 19 450 грн, що підтверджується рахунком-фактурою від 11 травня 2021 року № 1105/21 та Актом виконаних робіт від 15 травня 2021 року № 1105/21. Дані кошти сплачені ОСОБА_2 за відновлення його транспортного засобу.Також на місці дорожньо-транспортної пригоди були присутня свідок ОСОБА_3 та з метою підтвердження фактів і обставин викладених вище, адвокатом Опанасиком Владиславом Володимировичем було відібрано пояснення у даного свідка. Стверджував, що в подальшому для досудового врегулювання спору, представником позивача, адвокатом Опанасиком В.В., 15 листопада 2021 року направлено претензію про сплату заборгованості за місцем реєстрації ОСОБА_1 , яка залишена відповідачем без реагування. При цьому, станом на день звернення до суду із позовом, заборгованість відповідачем перед позивачем не погашена, а тому просив суд стягнути із відповідача матеріальну шкоду у розмірі 19 450 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди 19 450 грн та моральної шкоди 1 000 грн. Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у розписці жодним чином не зазначено, що зі сторони позивача були порушені будь-які вимоги встановлені Правилами дорожнього руху України, а також, що ДТП сталося внаслідок вини відповідача, а отже, окрім відсутності вини відповідача, відсутні і підстави вважати, що ДТП сталося внаслідок протиправної поведінки відповідача. Звертає увагу суду на те, що на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Зазначає, що розписка від 10 травня 2021 року була написана під тиском зі сторони позивача так, згідно зі статтею 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Вважає, що рахунок-фактура та акт виконаних робіт підтверджують лише те, що позивачу надавались послуги з ремонту автомобіля, однак жодним чином не підтверджують, що необхідність у вказаних роботах виникла саме внаслідок дій відповідача. А отже сам по собі акт виконаних робіт з зазначенням виконаних робіт та їх вартості, наданий у додатках до позовної заяви не є належним та достовірними доказом вартості завданої відповідачем матеріальної шкоди, оскільки він не підтверджує реальність завданої шкоди. 28 листопада 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Опанасик В.В., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що станом на день подання даного відзиву до суду, не існує судового рішення, яким би було визнано розписку від 10 травня 2021 року, що складена та підписана ОСОБА_1 , недійсним правочином так і не існує жодного судового спору між сторонами щодо недійсності вказаного правочину, а тому доводи апеляційної скарги про здійснення примусу на відповідача з боку позивача при написанні розписки є необгрунтованими та недоведеними. Зазначає, що в матеріалах справи наявні пояснення свідка ОСОБА_3 , що відібрані адвокатом Опанасиком В.В., яка підтверджує факт добровільного написання розписки відповідачем та передачу її позивачу (додаток № 16 до позовної заяви). Дані пояснення відповідачем жодним чином не спростовані, інших показань суду першої інстанції не надано. Таких показань не містить і апеляційна скарга. Звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідач зазначає про нібито відсутність вини з його боку у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та написанні розписки під тиском, а під час судового розгляду в першій інстанції заявляє про нібито часткове відшкодування збитків у розмірі 100 доларів США після 10 травня 2021 року. Вказане підтверджується звукозаписом судового засідання, що наявний у матеріалах справи. Також зазначає, що під час судового розгляду у суді першої інстанції відповідачем було повідомлено, що він на наступний день після дорожньо-транспортної пригоди прибув особисто разом з позивачем до сервісного центру з метою визначення вартості ремонтних робіт транспортного засобу позивача. Дана обставина також підтверджується звукозаписом судового засідання, що наявний у матеріалах справи. Отже, своїми діями, що полягають у добровільному відвідуванні сервісного центру разом з позивачем з метою визначення вартості ремонтних робіт транспортного засобу позивача, відповідач додатково підтверджує свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а також необхідність відшкодування завданої шкоди та відсутність тиску з боку позивача. Вказує, що відповідач не надає жодного належного та допустимого доказу, що підвереджував би його позицію - роботи проведені по завищеним цінам, проведені роботи були не потрібним, проведені роботи не стосуються відновлення транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди тощо. Звертає увагу, що звернення за отримання вказаних робіт відбулось 11 травня 2021 року, тобто на наступний день після дорожньо-транспортної пригоди, а отже прослідковується прямий зв`язок між даними подіями. Також звертає увагу на перелік отриманих робіт, оскільки вказані роботи повністю відповідають характеру ремонтних робіт, які, як правило, виконуються після дорожньо-транспортних пригод з транспортними засобами. Вказує, що до апеляційної скарги будь-яких експертиз та висновків, що спростовують вказані висновки суду першої інстанції апелянтом не додано. Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль BMW 430, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 21). Автомобіль SEAT Altea XL, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС від 01 грудня 2021 року № 31/1925аз на адвокатський запит № 2911-2 від 29 листопада 2021 року та витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів (а.с. 31-21). 10 травня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду із якого вбачається, що 10 травня 2021 року в місті Києві на проспекті Академіка Глушкова, 1 (ВДНГ) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля SЕAT Altea XL, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля BMW 430, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 30). Факт настання дорожньо-транспортної пригоди не заперечувалося представником позивача та відповідачем у судовому засіданні в суді першої інстанції. Як вбачається із Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Велтлінер», при цьому номер полісу не вказано. Також, із Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальность власника наземного транспортного засобу ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «НАСК «Оранта», номер полісу АР 8820149. Разом з тим, у судовому засіданні в суді першої інстанції було встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована не була, що також визнано відповідачем у суді. Так, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17 лютого 2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дозволено учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання. Згідно п. 33.2 ст. 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. Так, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована не була, то у даному випадку складення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротоколу») було неможливим, а тому суд першої інстанції правильно не визнав дане Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») належним та допустимим доказом у справі. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на недоведеність його вини у вчиненні ДТП та розміру завданої шкоди. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відтак, в даному випадку саме на відповідача покладається обов`язок доведення того факту, що шкоду позивачу завдано не з його вини. Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ДТП відбулася не з його вини. Разом із тим, матеріалами справи встановлено, що після настання 10 травня 2021 року дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 визнав ту обставину, що ним були порушенні вимоги ПДР України та вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася за його вини та на підтвердження даних обставин надав ОСОБА_2 власноруч написану розписку від 10 травня 2021 року про зобов`язання виплатити ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 500 доларів США за дорожньо-транспортну пригоду на просп. Академіка Глушкова у м. Києві (а.с. 22). Відповідач у судовому засіданні в суді першої інстанції визнав той факт, що дану розписку склав він та надав її позивачу, що підтверджується звукозаписом судового засідання, який наявний в матеріалах справи. При цьому, у апеляційній скарзі відповідач зазначив, що свою вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди 10 травня 2021 року не визнає та дану розписку склав під тиском позивача та його представників. Однак, такі доводи ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки будь-яких доказів на підтвердження даних обставин відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було, а тому суд першої інстанції правильно визнав дану розписку належним та допустимим доказом у справі, який підтверджує визнання відповідачем своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 10 травня 2021 року. Доводи апеляційної скарги щодо недійсності правочину - розписки не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду із позовом щодо визнання розписки від 10 травня 2021 року недійсною. Крім того, жодних доказів в підтвердження обгрунтування відсутності своєї вини у ДТП, яка сталася 10 травня 2021 року відповідач не надав також ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Таким чином, відповідачем не спростовано відсутність його вини у дорожньо-транспортній пригоді. Як вбачається із Рахунку-Фактури № 1105/21 від 11 травня 2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 430, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 19 450 грн (а.с. 23). Відповідно до Акта виконаних робіт № 1105/21 від 15 травня 2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 430, д.н.з. НОМЕР_2 , склала 19 450 грн (а.с. 24). Як було встановлено судом, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу застрахована не була, а тому обов`язок із відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди винуватцем якої є відповідач покладається безпосередньо на відповідача. На підтвердження розміру завданої шкоди позивачу, останнім надано до суду Акт виконаних робіт № 1105/21 від 15 травня 2021 року відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 430, д.н.з. НОМЕР_2 , склала 19 450 грн. При цьому, відповідачем у відповідності до вимог ст. 76-80 ЦПК України вказаний вище розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу BMW 430, д.н.з. НОМЕР_2 спростовано не було. Відповідач не довів, що визначений у Акті виконаних робіт № 1105/21 від 15 травня 2021 рокуперелік робіт не відповідає завданим внаслідок ДТП пошкодженням, а також не надав власних доказів на підтвердження розміру завданої шкоди. Жодних клопотань про призначення у справі відповідної судової експертизи, у передбаченому законом порядку ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді відповідачем у справі подано не було. За вказаних вище обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Акт виконаних робіт № 1105/21 від 15 травня 2021 року є належним та допустимим доказом у справі, а тому заявлений розмір матеріальної шкоди у сумі 19 450 грн підлягає відшкодуванню із відповідача на користь позивача. Апеляційна скарга не містить доводів щодо розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди у сумі 10 000 грн, а тому апеляційним судом рішення в цій частині не переглядається. Зважаючи на вищевикладене, апелянтом не було належним чином доведено своїх апеляційних вимог, відтак підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу від 28 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Опанасик В.В. просив також стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI). Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9). Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Встановлено, що 12 листопада 2021 року між Адвокатським об`єднанням «ЕСКВАЙРО» (Об`єднання) та ОСОБА_2 (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги, згідно умов Об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Кілєнту з метою захисту його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 9). Так, згідно додатку № 2 від 21 листопада 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2021 року ОСОБА_2 було попередньо погоджено з Адвокатським об`єднанням «ЕСКВАЙРО» правову допомогу на суму 11 000 грн. 21 листопада 2022 року ОСОБА_2 було сплачено на користь Адвокатського об`єднання «ЕСКВАЙРО» грошові кошти у розмірі 11 000 грн, що підтверджується копією квитанції. Як вбачається із додатку № 2 від 21 листопада 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2021 року, АО «ЕСКВАЙРО» була надана ОСОБА_2 наступна правова допомога: Аналіз та вивчення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/33729/21 та доданих до неї документів з метою визначення правової позиції по справі. Аналіз судової практики з метою застосування під час підготовки відзиву на апеляційну скаргу (3 000 грн);підготовка, формування та подання до Київського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/33729/21 з метою захисту інтересів ОСОБА_2 (5 000 грн); участь у судових засіданнях у Київському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/33729/21 (в незалежності від кількості судових засідань) (3 000 грн). З вищевказаних документів вбачається, що ОСОБА_2 надано юридичні послуги, вартість яких становить 11 000 грн. За наведених обставин колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт понесення ним судових витрат на юридичні послуги у суді апеляційної інстанції. Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 без задоволення, витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у заявленому розмірі. Колегія суддів вважає, що підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу відсутні, оскільки ОСОБА_1 не подавав до суду клопотань про зменшення таких витрат. А згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба