Постанова Київський апеляційний суд № 757/39956/18-ц

Справа № 757/39956/18-ц Головуючий в суді І інстанції Новак Р.В. Провадження № 22ц-824/7383/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 13 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідачаМельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», третя особа державне підприємство «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого вказував, що рішенням Печерського районного суду м Києва від 30.09.2014 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.11.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.02.2015 року, було визнано незаконним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 23.05.2014 №591/ос «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України». Позивач зазначав, що в період з 29.08.2017 року по 14.08.2018 року рішення Печерського районного суду м Києва від 30.09.2014 року в частині поновлення його на роботі виконано не було, через що він не може приступити до виконання роботи. Враховуючи, що відповідач добровільно не бажає виконувати рішення суду, позивач просив суд стягнути з відповідача 160 825,94 грн середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2019 року позов задоволено. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року позов задоволено, стягнуто з ДАЗТ України «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, в розмірі 160 825 грн 94 коп за вирахуванням обов`язкових платежів, стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 1608 грн 25 коп. Не погоджуючись із цим рішенням, представник ДАЗТ України «Укрзалізниця» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що місцевий суд не врахував, що позивача звільнено з посади виконуючого обов`язки директора підприємства, а з 16.07.2014 року ДП «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» знаходиться у стані припинення, повноваження щодо управління справами перейшли до ліквідаційної комісії, а тому відсутня можливість виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі. Крім того, вказує, що ОСОБА_1 жодного разу не звертався до ДАЗТ України «Укрзалізниця» із питанням щодо свого поновлення на роботі, трудову книжку не надав, та з 2015 року проживає на тимчасово окупованій території АР Крим. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач добровільно не виконує рішення Печерського районного суду м Києва від 30.09.2014 року про поновлення позивача на роботі, а тому у даному випадку мала місце затримка виконання судового рішення в частині негайного виконання, періодом затримки виконання рішення суду є період з 28.07.2017 року по 14.08.2018 року, тобто 242 дні, а відтак, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 160 825,94 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м Києва від 30.09.2014 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.11.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.03.2015 року, визнано незаконним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 23.05.2014 №591/ос «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» стягнуто на користь ОСОБА_1 59146,73 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з ДАЗТ України на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат та зазначено, що рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. Станом на 14.08.2018 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2014 року про поновлення на роботі позивача, яке підлягає негайному виконанню, виконано не було. Відповідно до довідки ДП «Розрахунковий центр залізничного транспорту України» від 28.07.2014 року № 54/166-к середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за 1 робочий день складає 664,57 грн. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2015 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.11.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.06.2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, та стягнуто з ДАЗТ України «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 160497,93 грн. за вирахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02.06.2016 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.10.2016 року, стягнуто з ДАЗТ України «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 112312,33 грн. за врахуванням обов`язкових платежі. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21.12.2016 року стягнуто з ДАЗТ України «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 76425,55 грн. за врахуванням всіх необхідних податків та обов`язкових платежів. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.05.2017 рокустягнуто з ДАЗТ України «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 68450,71 грн. за врахуванням всіх необхідних податків та обов`язкових платежів. Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно із ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у цивільній справі № 760/9521/15-ц дійшов висновку що, рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню відразу після його оголошення - стаття 235 КЗпП України. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави. Згідно зі ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Щодо дати фактичного виконання рішення, слід зазначити, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у цивільній справі № 760/9521/15-ц законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Відповідно до ч.2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Відповідно до п.2 зазначеної Постанови середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Час, протягом якого працівники згідно із чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно виходив з того, що рішення суду про поновлення позивача на роботі від 30.09.2014 року не було виконане, позаяк законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися, тому місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання цього рішення. Доводи апеляційної скарги щодо неможливості виконання рішення суду про поновлення на роботі відхиляються колегією суддів, з огляду на таке. Відповідно до ст.240-1 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». В абзаці 3 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9, роз`яснено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1ст.40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації. Доводи апелянта про те, що рішення суду не виконувалося з вини позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню в незалежності від його оскарження, і саме на роботодавця покладено обов`язок щодо поновлення працівника на роботі, а належних, достатніх і допустимих доказів, що саме через вину позивача рішення суду не було виконане, матеріали справи не містять, тому такі доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: