Постанова Київський апеляційний суд № 752/21599/20

Справа № 752/21599/20 Головуючий в суді І інстанції Савлук Т.В. Провадження № 22-ц/824/5922/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В., за участі секретаря Примушка О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення надмірно сплачених коштів, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який обґрунтовували тим, що на підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк», 11 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №29074, яким на задоволення вимог банку звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Стягувачем пред`явлено виконавчий напис до примусового стягнення до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, в межах виконавчого провадження №57810501, іпотечне майно було реалізовано на прилюдних торгах, зазначене підтверджується Протоколом № 395502 проведення електронних торгів від 29 березня 2019 року. Вказували на порушення допущені банком при подачі документів до приватного нотаріуса, що попередження про вчинення банком стягнення на предмет іпотеки позивачі не отримували, сума заборгованості не безспірна. Наполягали на тому, що стягувач ПАТ «Укрсоцбанк» повинен був попередити приватного нотаріуса про наявність рішення Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 75/15 від 09.04.2015 року, яким було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 388344,20 грн. Однак, на думку позивачів, оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. На підставі викладеного, просили суд визнати виконавчий напис № 29074 від 11 грудня 2017 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти в сумі 6 670,00 грн за кредитним договором № 028/25-564, укладеним 28.12.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк». Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи. Обґрунтовував доводи апеляційної скарги тим, що матеріали справи не містять доказів отримання ним вимоги про усунення порушень кредитного договору, крім того, звертає увагу, що заборгованість не є безспірною, оскільки розмір заборгованості у вимозі не співпадає з розміром заборгованості за виконавчим написом. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу на його адресу, яка зазначена в позові, було направлено письмову вимогу по усунення порушення за договором, Банком були надані усі необхідні документи, згідно з Переліком документів затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість, натомість позивачами не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 028/25-564, за яким Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 186800,00 грн зі сплатою 14,5% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 28 грудня 2017 року. 28 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №028/16-306. 28 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір № 028/15-735, за яким іпотекодавці є майновими поручителями за зобов`язанням ОСОБА_1 (Позичальник) за Договором кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 року - «Основне зобов`язання», даний договір зареєстрованого в реєстрі під № 7688, заборона за цім договором зареєстрованого в реєстрі під № 7489 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. Згідно п.1.1. Іпотечного договору - Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником Основного зобов`язання, наступне нерухоме майно - трикімнатна квартира загальною площею 90,90 кв.м., жилою площею 51,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить іпотекодавцям - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , , надалі за текстом - «Предмет іпотеки». 10 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 року, за якою було внесено зміни до Договору кредиту, а саме перший абзац п. 1.1 та п. 1.1.1. п. 1.1 Договору було викладено в новій редакції - сума кредиту була збільшена до 204520,44 грн, а кінцевий термін погашення заборгованості було змінено на 28.12.2022 року. 10 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки № 028/16-306 від 28.12.2007 року, за яким було внесено зміни до Договору поруки, а саме п.п. 2.1.1. Договору було викладено в новій редакції - сума кредиту була збільшена до 204520,44 грн, а кінцевий термін погашення заборгованості було змінено на 28.12.2022 року. 10 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору № 028/15-735 від 28.12.2007 року, за яким було внесено зміни до Іпотечного договору, а саме: сума кредиту була збільшена до 204520,44 грн, а кінцевий термін погашення заборгованості було змінено на 28.12.2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі № 2350. 10 грудня 2010 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поруки № 028/16-306 від 28.12.2007 року, за якою було внесено зміни до Договору поруки, а саме викласти положення підпункту 2.1.2. Договору поруки в наступній редакції: «2.1.2. сплатити нараховані відсотки у розмірі 15,46% (п`ятнадцять цілих сорок шість сотих) процентів річних та комісій у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором кредиту». 10 грудня 2010 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 року, а саме були змінені умови кредитування, а саме процентна ставка та розраховано виплату заборгованості по кредиту до 28 грудня 2022 року. 10 липня 2010 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 2 до Іпотечного договору № 028/15-735 від 28.12.2007 року, за яким було внесено зміни до Іпотечного договору, а саме: а саме процентна ставка та розраховано виплату заборгованості по кредиту до 28 грудня 2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі № 5966. 09 квітня 2015 року Постійним діючим Третейськім судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі 75/15, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. Прийнято рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» по кредитному договору на загальну суму 388344 грн. 20 коп., 4283 грн. 45 коп. витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. 31 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документу щодо солідарного стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Видати виконавчі листи на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09 квітня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 388344 грн. 20 коп. заборгованості та 4283 грн. 45 коп. витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» по 121 грн. 80 коп. третейського збору. 07 листопада 2017 року на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було направлено ПАТ «Укрсоцбанк» вимогу про усунення порушень та про добровільне виселення Вих.№ 1396-1 по Договору № 028/25-564 від 28 грудня 2007 року. 11 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., на підставі заяви представника ПАТ «Укрсоцбанк», вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 29074, яким пропонується звернути стягнення на квартиру номер АДРЕСА_1 (далі - «Предмет іпотеки»). За рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмету іпотеки, задоволено частину вимог Стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 01 лютого 2015 року по 13 жовтня 2017 року, а саме: строкова заборгованість - 97843,36 грн; прострочена заборгованість - 99456,00 грн; строкова заборгованість по нарахованим відсоткам - 11607,87 грн; прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам - 241117,81 грн. Сума частини боргу становить 450025,04 грн, та сума плати, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису нотаріусом у відповідності до ст. 31 Закону України «Про нотаріат». Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів № 395502 від 29.03.2019 року проведеного ДП «Сетам» було реалізовано лот № 334965, а саме Іпотека: Трикімнатна квартира АДРЕСА_3 , ціна продажу: 779 847,00 грн. 03 травня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем Вадимом Валентиновичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 57810501 з примусового виконання Виконавчого напису № 29074 вчиненого 11.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 04 липня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» направив відповідь на звернення ОСОБА_1 , у якій повідомив інформацію стосовно реалізації предмета іпотеки за допомогою електронних торгів проведених 29.03.2019 року та надав інформацію стосовно залишку заборгованості за Кредитним договором № 028/15-735 станом на 04.07.2019 року, яка складає 515402,21 грн, а саме: заборгованість по відсоткам - 41371,38 грн; заборгованість по пені - 474030,83 грн. 10.09.2019 року рішенням загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». 15.10.2019 року Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному актів, а саме - з 15.10.2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт. У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц та постановах від 06 жовтня 2021 року справі № 753/6381/19, від 23 червня 2022 року у справі № 456/220/15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 вказано наступне: умови договору іпотеки та вимоги ч. 1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №

270. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотеко держателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що з матеріалів справи вбачається, що Банком нотаріусу були надані усі необхідні документи, згідно з Переліком документів затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість та надсилання вимоги позичальнику, а відтак виконавчий напис нотаріуса вчинений у встановленому законом порядку. Доводи апелянта про те, що заборгованість не є безспірною, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 028/25-564 з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 28 грудня 2017 року. Рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 09.04.2015 року у справі 75/15 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по кредитному договору станом на 12 вересня 2014 року на загальну суму 388 344 грн. 20 коп. Отже, банк у даній справі звернувся до суду з вимогою про стягнення строкової заборгованості, а відтак твердження про ненадання приватному нотаріусу та не врахування ним рішення третейського суду є безпідставним. У вимозі про усунення порушень від 07.11.2017 року банк вказав, що загальна сума заборгованості станом на 13 жовтня 2017 року становить 450 025,04 грн., а у виконавчому написі від 11 грудня 2017 року вказано, що розмір заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 01 лютого 2015 року по 13 жовтня 2017 року становить 450 025,04 грн., тому доводи апелянта про невідповідність розміру заборгованості у вимозі та виконавчому написі відхиляються як такі, що суперечать матеріалам справи. Твердження апеляційної скарги про наявність підстав для повернення сплачених ним на рахунок банку коштів у розмірі 6 670 грн, також оцінюються колегією суддів критично, оскільки банком правомірно отримано ці кошти в рахунок погашення заборгованості. Інші доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: