Постанова Київський апеляційний суд № 752/26153/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/9368/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2022 року місто Київ справа № 752/26153/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б, за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Мазура Ю.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просила: стягнути з відповідачів на її користь заборгованість за договором про надання послуг адвоката №06/02-18 від 06 лютого 2018 року на загальну суму 78685 доларів СІІІА з урахуванням розміру часток кожного з відповідачів в успадкованому майні та в межах вартості цього майна. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено. 14 лютого 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 151888,10 грн. В обґрунтування вимог заяви посилалася на те, що, що під час розгляду даної справи представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у встановленому законом порядку було зроблено заяву про розподіл судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_2 , та повідомлено про те, що відповідні докази на підтвердження їх розміру будуть надані до суду згідно положень ЦПК України. Вказувала, що оскільки судом у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то на підставі ст.141 ЦПК України понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати слід покласти на позивача. Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 50000 грн. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що відповідно до відзиву на позов, поданого до суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначала, що за попереднім розрахунком витрати на правову допомогу, які будуть понесені відповідачем ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом цієї справи становлять 50000 грн. В той же час, в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу від 14 лютого 2022 року, представником відповідача було зазначено, що вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 151888,10 грн. Вказувала, що до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу від 14 лютого 2022 року, що стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, не було долучено представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ані копії квитанції про оплату послуг клієнтом, ані копії актів приймання-нередачі послуг, а відтак не вбачається за можливе дослідити чи було понесено відповідачем витрати на правничу допомогу. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила додаткове рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні заяви та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 151888,10 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що на підтвердження обсягу наданих юридичних послуг до заяви про ухвалення додаткового рішення було долучено Звіт про надані юридичні послуги та понесені витрати від 08 лютого 2022 року, в якому було детально розписано найменування всіх виконаних завдань та кількість затраченого адвокатами часу на виконання кожного завдання в рамках надання апелянту професійної правничої допомоги у цій справі. Вказувала, що не зважаючи на подання належних доказів, які в повному обсязі підтверджують понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у справі, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в стягненні частини витрат на правову допомогу. Зазначала, що визначаючи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 50000 грн., апелянт не могла передбачити кількість часу, яку буде затрачено адвокатами - її представниками на виконання того чи іншого планового завдання в майбутньому. А тому навіть вартість витрат на правову допомогу, які можливо було передбачити є також орієнтовною та приблизною. Вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував, що в попередньому розрахунку сторона може заявити лише про відшкодування тих витрат, які є прогнозованими, тобто такими, що прямо передбачені процесуальним законодавством для даної категорії справи та виду судового провадження. Посилалася на те, що факт надання апелянту всіх правових (юридичних) послуг підтверджується матеріалами судової справи, в тому числі: долученими процесуальними документами, вхідними штампами реєстрації процесуальних документів, журналами судових засідань, розписками про наступну дату судового засідання, тощо, а також Звітом, в якому визначено кількість часу, затраченого адвокатами, на виконання кожного завдання. Вказувала, що оскаржуване рішення було постановлено судом першої інстанції без участі апелянта чи його представника, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості надати більш детальні пояснення щодо витрат на правову допомогу, які викликали питання щодо їх обґрунтованості. Зазначала, що суд першої інстанції не мав законних підстав обмежуватись лише сумою, яка була заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку. 29 серпня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача надійшли пояснення на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в яких ОСОБА_1 вказувала на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, просила її залишити без задоволення. Зазначала, що відповідачем ОСОБА_2 не було належним чином доведено факт понесених нею витрат на правничу допомогу, а тому вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. 21 жовтня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просила у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 підтримав, просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 просив відмовити. Позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в тому числі на електронну пошту. Від позивача ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, в якому остання просила відкласти розгляд справи на наступний рік, посилаючись на те, що 05 листопада 2022 року з метою захисту свого життя та здоров`я, а також у зв`язку із попередженням Президента України щодо небезпеки ракетного та повітряного обстрілу вона разом із своєю родиною виїхала за межі міста Києва. Вказувала, що адвокат ОСОБА_10 не представляє її інтереси під час судового розгляду апеляційних скарг, а був залучений нею для окремої процесуальної дії, а саме ознайомлення із матеріалами справи. Зазначала, що вона хоче особисто приймати участь в судовому розгляді апеляційних скарг в залі судового засідання Київського апеляційного суду та надати свої усні та письмові пояснення у даній справі. Колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки позивач не надала доказів на підтвердження того, що вона не могла уповноважити іншу особу на представництво її інтересів в суді апеляційної інстанції. Крім того, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не підлягає задоволення, з наступних підстав. Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору. Згідно з ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначила, що попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести в зв`язку з розглядом справи (витрати на правову допомогу) становить 50000 грн. остаточна сума витрат відповідача ОСОБА_2 буде визначена після вирішення спору по суті та ухвалення судового рішення. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено. 14 лютого 2022 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 151888,10 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надано копії: договору про надання правової допомоги від 18 січня 2019 року, укладений між АО «ЮФ «АСТЕРС» та ОСОБА_11 ; довідки АО «ЮФ «АСТЕРС» щодо ставок адвокатів від 14 лютого 2022 року; звіту про надані юридичні послуги; рахунку №02.22-115.3082 від 08 лютого 2022 року на суму 151888,10 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2019 року між АО «ЮФ «АСТЕРС» та ОСОБА_11 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, а також надати клієнтові інші види юридичних послуг та правової (правничої) допомоги щодо нього та/або будь-яких вказаних ним осіб відповідно до його завдань та на умовах договору, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Пунктами 6.1.-6.2. договору передбачено, що клієнт оплачуватиме послуги Адвокатського об'єднання, а також відшкодовуватиме витрати Адвокатського об'єднання в порядку передбаченому договором. Якщо інше письмово не визначено відповідним Завданням, розмір грошового гонорару Адвокатського об'єднання за послуги визначається, виходячи з фактичної кількості часу, витраченого фахівцями Адвокатського об'єднання, та їх погодинних ставок. Відповідно до п.6.7 договору, клієнт сплачує належні суми винагороди згідно виставленого Адвокатським об'єднанням кінцевого рахунку. Згідно звіту про надані юридичні послуги та понесені витрати від 08 лютого 2022 Адвокатським об`єднанням «ЮФ «АСТЕРС» на виконання умов договору про надання правової допомоги від 18 січня 2019 року №б/н у період з 14 вересня 2021 року по 07 лютого 2022 року було надано, а відповідачем ОСОБА_12 прийнято юридичні послуги, а саме: від юриста Бибки Т.Я. (ставка 130 Євро/година): 14 вересня 2021 року - підготовка заяви про ознайомлення із матеріалами справи №752/26153/19 - 0,50 хв.; 16 вересня 2021 року - підготовка заяви про направлення кореспонденції представнику відповідача (ОСОБА_2) - 0,50 хв.; 22 вересня 2021 року - проїздка до суду, ознайомлення із матеріалами справи, повернення на робоче місце - 2 год.; 29 вересня 2021 року - підготовка відзиву на позов. Юридичний аналіз та імплементація у відзив практики ВС щодо особливостей стягнення заборгованості за надання юридичних послуг - 4 год.; 04 жовтня 2021 року - поїздка до суду, реєстрація в канцелярії відзиву на позов - 1,40 год.; 05 жовтня 2021 року - поїздка до суду, участь у судовому засіданні, повернення на робоче місце - 1.50 год.; 10 жовтня 2021 року - поїздка до суду, участь у судовому засіданні, повернення на робоче місце - 2,30 год.; 04 лютого 2022 року - підготовка письмових (додаткових) пояснень по справі - 2 год.; 07 лютого 2022 року - поїздка до суду, участь у судовому засіданні, повернення на робоче місце - 3 год. Всього становить 2184 Євро. від юриста Некляєва Ю.Г. (ставка 250 Євро/година): 27 вересня 2021 року - юридичний аналіз позовної заяви та додатків, вичитування, коригування та доповнення проекту відзиву на позов - 2 год.; 10 жовтня 2021 року - поїздка до суду, участь у судовому засіданні, повернення на робоче місце - 2,30 год.; 07 лютого 2022 року - поїздка до суду, участь у судовому засіданні, повернення на робоче місце - 3 год. Всього становить 1725 Євро. Загальна вартість наданих адвокатами Бибкою Т.Я. та Некляєвим Ю.Г. послуг становить 151888,10 грн. Колегія суддів приходить до висновку, що зазначені представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 151888,10 грн. є завищеними, неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12травня 2020 року у справі № 904/4507/18. У випадку встановленого фіксованого розміру погодинних ставок адвокатів сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми погодинних ставок адвокатів зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 суми витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром, стягнутою судом першої інстанції з ОСОБА_1 суми правової допомоги у розмірі 50000 грн. Як вбачається зі звіту, 05 жовтня 2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було витрачено 1.50 год. на поїздку до суду, участь у судовому засіданні, повернення на робоче місце. При цьому, як вбачається з довідки, складеної секретарем судового засідання, справа, яка була призначена на 05 жовтня 2021 року знята з розгляду, у зв`язку з розглядом суддею Мазуром Ю.Ю. клопотань слідчих органів. Згідно журналу судового засідання від 10 листопада 2021 року, на якому були присутні представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , судове засідання тривало 6 хв. 07 лютого 2022 року відбувся розгляд справи по суті та постановлено рішення. Тривалість засідання 51 хв. Згідно звіту, 07 лютого 2022 року представниками відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на поїздку до суду, участь у судовому засіданні, повернення на робоче місце було витрачено 3 год. Колегія суддів критично оцінює витрачений адвокатами час на: підготовку відзиву на позов, юридичний аналіз та імплементація у відзив практики ВС щодо особливостей стягнення заборгованості за надання юридичних послуг (4 год.) та юридичний аналіз позовної заяви та додатків, вичитування, коригування та доповнення проекту відзиву на позов (2 год.); підготовку письмових (додаткових) пояснень по справі (2 год.), з урахуванням того, що позиція сторони відповідача ОСОБА_2 щодо позову не змінювалася, отже підготовка до цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що підготовка заяви про ознайомлення із матеріалами справи (0,50 хв.) та підготовка заяви про направлення кореспонденції представнику відповідача (ОСОБА_2) (0,50 хв.) не вимагають 1,40 год. часу на їх підготовку. Також адвокатами враховувався час витрачений на дорогу до суду та овернення на робоче місце. Беручи до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатами, які надавали професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_2 робіт, обсяг фактично виконаної адвокатами роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними. А відтак, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що на підтвердження обсягу наданих юридичних послуг до заяви про ухвалення додаткового рішення було долучено Звіт про надані юридичні послуги та понесені витрати від 08 лютого 2022 року, в якому було детально розписано найменування всіх виконаних завдань та кількість затраченого адвокатами часу на виконання кожного завдання в рамках надання апелянту професійної правничої допомоги у цій справі; не зважаючи на подання належних доказів, які в повному обсязі підтверджують понесені ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у справі, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в стягненні частини витрат на правову допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки визначені стороною відповідача ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 151888,10 грн. є завищеними та не відповідають обсягу та часу необхідного для виконання адвокатами, які надавали професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_2 робіт. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу від 14 лютого 2022 року, що стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, не було долучено представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ані копії квитанції про оплату послуг клієнтом, ані копії актів приймання-нередачі послуг, а відтак не вбачається за можливе дослідити чи було понесено відповідачем витрати на правничу допомогу є неспроможними, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічна позиція викладена у постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18. З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката з 50000 грн. до 20000 грн. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2022 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката з 50000 грн. до 20000 грн. Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 грудня 2022 року. Головуючий: Судді: