Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 634/1293/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 р. Справа № 634/1293/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Єрьоміна О.В., вул. Шмідта, 8, смт. Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 64501, повний текст складено 24.12.21 по справі № 634/1293/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , Начальника відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Сем`ян Вадима Анатолійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд: скасувати постанову № 404-ДК/0227По/08/01/-21 від 07.10.2021 року винесену начальником відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Сем`ян В.А. про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень. Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 23 грудня 2021 року позов задоволено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржене рішення суду є незаконним та необгрунтованим через неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також через неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржена позивачем постанова начальника відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Сем`ян В.А. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП, є законною і обгрунтованою, а тому суд першої інстанції безпідставно її скасував. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022 р. відкрито апеляційне провадження по справі та призначено апеляційний розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час. Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами). У зв`язку з бойовими діями на території Харківської області призначене судове засідання не відбулося. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 року запропоновано учасникам справи висловити позицію стосовно можливості розгляду справи у порядку письмового провадження протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали. Копію зазначеної ухвали було надіслано відповідачам в їх електронні кабінети. Згідно довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "Ухвала колегіальна" від 21.07.22 по справі 634/1293/21 доставлено Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області та Начальнику відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 26.07.2022. Позивачу копію ухвали від 21.07.2022 було направлено засобами поштового зв`язку та отримано позивачем 05.08.2022, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, листом від 18.10.2022 позивачу було запропоновано висловити свою позицію стосовно можливості розгляду справи в режимі відеоконференції (подати до суду відповідну заяву, клопотання), в тому числі в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) або заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Вказаний лист було отримано позивачем 29.10.2022, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Від представника відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, надійшла заява про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження. Позивач та відповідач, Начальник відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із будь-якими заявами, в тому числі, із заявами про розгляд справи за їх участі не зверталися. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи матеріали справи, відсутність клопотання від позивача та відповідача, Начальника відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про розгляд справи за їх участі та подання представником відповідача, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, заяви про розгляд справи без його участі, справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення №404-ДК/0227 По/08/01/-21 від 07.10.2021 року, винесеною начальником відділу державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Сем`ян В.А., на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушила вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: використання земельної ділянки без відповідного рішення (розпорядження) органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо надання її у власність чи користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо цієї земельної ділянки. Порушенням заподіяно матеріальну шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 7056,00 грн., яка розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (зі змінами згідно постанови КМУ №800 від 09.09.2020 року. Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача ним виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, а сам факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не у спосіб, передбачений нормами КУпАП, що є підставою для її скасування. Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з врахуванням наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Частиною 1 статті 91 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно до статті 53-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Згідно зі статтею 244 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 53-4, 54-56, 104-1, 108 та 188-5 КУпАП). Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. За приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно з статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, з наведених норм убачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення відповідач зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів, які б вказували на факт порушення позивачем вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 610/4055/18. Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Згідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Отже, у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі дотримання відповідної процедури. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не виконано обов`язку щодо належного сповіщення позивача про розгляд справи. Так, матеріали справи свідчать про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній підпис особи, яка вчинила адміністартивне правопорушення, та зроблено запис "відмовилась підписувати". Копію протоколу про адміністративне правопорушення разом із постановою про накладення адміністративного стягнення, в якому зазначено дату, час та місце розгляду справи, позивач отримала поштою 25.10.2021 року, а безпосередньо протокол про адмінстративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено 07.10.2021 року і у той же день об 11-00 год. було призначено розгляд справи та, за результатом розгляду, винесено оскаржувану постанову. Таким чином, матеріали справи не місять доказів того, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 у справі № 465/5145/16-а зазначив, що Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: «………закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення…….». Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку: «………факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу….». Водночас, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Отже, порушення відповідачем приписів статті 268 КУпАП щодо забезпечення позивачеві можливості брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, а, отже, і можливості реалізувати права, передбачені у частині першій статті 268 КУпАП, являються суттєвими порушеннями прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на участь у процесі прийняття рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність скасувати постанову № 404-ДК/0227По/08/01/-21 від 07.10.2021 року винесену начальником відділу здійснення державного контролю за використанням та охороною земель №5 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Сем`ян В.А. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.12.2021 року по справі № 634/1293/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.12.2021 по справі № 634/1293/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва