Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 591/7537/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 р.Справа № 591/7537/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Шелєхова Г.В., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, повний текст складено 20.12.21 року по справі № 591/7537/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Сумської митниці, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову Сумської митниці ДМС України у справі про порушення митних правил №0091/80500/21 від 29.09.2021, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 908, 75 грн. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.12.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права з обставин і обґрунтувань, які викладені в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд першої інстанції скасував постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказавши на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про умисел декларанта на заниження митних платежів. Вказує, що позивач має обов`язок з дотримання вимог митного законодавства та сплати митних платежів та вчинив протиправні дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів за митними деклараціями шляхом надання недостовірної інформації з витрат на транспортно-експедиційні послуги для визначення митної вартості товарів. Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін та розгляд справи проводити в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписуючого присторою не проводиться. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.08.2015 між ФОП ОСОБА_2 (надалі - Повірений) та директором ТОВ "ІТК АВТОМАТІК ГРУП" Землянком В.Г. (надалі - довіритель) укладено договір доручення № 036/15, за умовами якого Довіритель зобов`язується надати Повіреному всі документи, необхідні для декларування, митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються Довірителем через митний кордон України, надавати достовірні відомості, інформацію та документи, необхідні для митного контролю і митного оформлення, нести відповідальність перед митними та іншими контролюючими органами за недостовірність даних у документах, наданих до митного оформлення. 08.04.2021 Слобожанською митницею Держмитслужби складено Акт №11/21/7.14-19/ НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «АВТОМАТИК ГРУП" вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 26.02.2018 по 25.02.2021 року та встановлено порушення ч.2 ст. 51, п.2 ч.2 ст.52, ч. 21 ст.58, ч.1 ст.69, ч.4 ст.280, ч.5 ст.280, ч.1 ст.295 МКУ, Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, затверджених Законом України від 19 вересня 2013 №584-VlI "Про Митний тариф України", що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита за митними деклараціями на загальну суму 57 452,99 грн, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митними деклараціями на загальну суму 29 987,55 грн. Листом від 17.08.2021 року №7.24.-20/7.24-20-01/13/123 Слобожанська митниця повідомила ФОП ОСОБА_2 про те, що до управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Сумської митниці надійшов акт перевірки ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ «АВТОМАТИК ГРУП" та запропоновано повідомити, якими супровідними документами користувався ОСОБА_2 при складенні митних декларацій від 26.03.2021 №UA 805180/2018/005493 та від 18.06.2020 807290/2020/014299 та чи укладався між ним та позивачем договір про надання послуг з декларування товарів. Листом від 31.08.2021 року вих.№52/08-2021ФОП ОСОБА_2 до Сумської митниці надано письмові пояснення, рахунок №6186 від 17.06.20, довідку про транспортні витрати б/н від 21.03.8 та копію договору доручення з брокером №036/15 від 18.08.2015 року. 26.08.2021 року Державною митною службою складено протокол про порушення митних правил № 0091/80500/21 за відсутності особи, що притягується до відповідальності, порушено адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та призначено розгляд справи. Листом від 24.09.2021 вих.№ 1344 року позивач направив до Сумської митниці ДМС України заперечення на протокол про порушення митних правил № 0091/80500/21 від 26.08.2021 року. 29.09.2021 року в.о першого заступника начальника Сумської митниці Хом`як А.В. винесено постанову в справі про порушення митних правил № №0091/80500/21 у якій вказано, що 08.04.2021 року Слобожанською митницею Держмитслужби був складений акт №11/21/7.14-19/3390279 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ "АВТОМАТИК ГРУП" вимог законодавства України з питань митної справи за період з 26.02.2018 по 25.02.2021". Відділом митного аудиту Слобожанської митниці виявлено порушення митного законодавства з питань правильності бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 26.03.2021 №UA 805180/2018/005493 та від 18.06.2020 807290/2020/014299. Перевіркою встановлено, що відповідно до первинних та бухгалтерських документів ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ "АВТОМАТИК ГРУП" здійснювало придбання послуг з міжнародного перевезення вантажів, а саме: послуг по доставці товарів на митну територію України. Документами, що свідчать про розрахунки з транспортно-експедиційними компаніями встановлено факт сплати сум експедиторської винагороди за організацію перевезення товару на митну територію України та не включення їх як складової митної вартості. Декларування товару від імені директора ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ "АВТОМАТИК ГРУП" Землянка В.Г. здійснювала уповноважена особа ОСОБА_2 на підставі договору доручення. За митною декларацією №UA807290/2020/014299 фактичний розмір витрат, понесених ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ "АВТОМАТИК ГРУП" за перевезення імпортних товарів по митним деклараціям складає 22198,15 грн. Загальна сума транспортних витрат, не врахована при визначенні митної вартості, склала 2249,81 грн. За митною декларацією №UA805180/2018/005493 фактичний розмір витрат понесених ТОВ "ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА КОМПАНІЯ "АВТОМАТИК ГРУП" за перевезення імпортних товарів по митним деклараціям, складає 41328,00 грн. Загальна сума транспортних витрат не врахована при визначенні митної вартості склала 15000,00 грн. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 908,75 грн. Не погодившись з постановою у справі про порушення митних правил № 0091/80500/21, позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріали справи не місять інформації, яка б свідчила про наявність вини позивача у вчиненні правопорушення та наявності прямого умислу на надання неправдивих відомостей з метою ухилення від сплати митних платежів та факт вчинення ним порушення статті 485 Митного кодексу України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), Митним кодексом України (надалі - МК України). За змістом частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (частина 5 статті 255 МК України). З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (частина 8 статті 264 МК України). Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до частини 2 статті 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом. декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою ст. 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ст. 53 МК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини 4 статті 335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу. Згідно зі статтею 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 8 статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Стаття 458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Згідно зі статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Отже, згідно з диспозицією даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Стаття 489 МК України визначає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил. За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В той же час, за змістом статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Положеннями статті 251 КУпАП закріплено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів зазначає, що підставою для винесення оскаржуваної постанови став висновок відповідача про те, що позивачем вчинено протиправні дії спрямовані на зменшення розміру митних платежів шляхом надання недостовірної інформації з витрат на транспортно-експедиційні послуги для визначення митної вартості товарів при митному оформленні товарів за митними деклараціями №UA 805180/2018/005493 від 26.03.2021 та №UA 807290/2020/014299 від 18.06.2020. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що під час митного оформлення товарів митний орган не ставив під сумнів надані митним брокером документи та не мав зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості. Митна декларація була перевірена в установленому порядку. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 24 грудня 2020 року у справі № 461/3117/17 та 06 червня 2018 року у справах №607/1866/17 та №607/2391/17, для притягнення до відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Відповідно до ст.10 КУпАП України, адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинили, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 Митного кодексу України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією ст.485 МК України, шляхом заявлення своїм повіреним в митній декларації неправдивих відомостей щодо вартості товарів. Вказані митні декларації №UA 805180/2018/005493 від 26.03.2021 та №UA 807290/2020/014299 від 18.06.2020 складені на підставі товарно-супроводжуваних документів, а саме: довідки директора ТзОВ "Автокомплект" про транспортні витрати від 21.03.2018 року та рахунку ТОВ "ТММ Експресс" № 6186 від 17.06.2020 року, до складання яких позивач не мав відношення. В матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що позивачем під час митного оформлення з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів було вказано неправдиві відомості, тобто відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, що свідчить про відсутність складу правопорушення. Як зазначалось вище, диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, обов`язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб`єкт владних повноважень, яким у цій справі є Сумська митниця. За наведених обставин колегія суддів вказує, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 статті 77 КАС України та пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України та є такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність вини позивача та прямого умислу на надання недостовірних відомостей з метою ухилення від сплати митних платежів та факт вчинення ним порушення статті 485 Митного кодексу України. З огляду на встановлені факти суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на підставі пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень - постанова про порушення митних правил №0091/80500/21 від 29.09.2021, винесена виконуючим обов`язки першого заступника начальника Сумської митниці Хом`яком А.В. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмір 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 10 908 грн підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів вказує, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.12.2021 року по справі № 591/7537/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі. Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20.12.2021 по справі № 591/7537/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц